Шахмаран (від , «повелитель змій»; ) ― міфічна істота з фольклору народів Близького Сходу (переважно курдів, турків та іранців), що зображується як мудра напівжінка―напівзмія і шанується як цариця всіх змій та берегиня таємних знань.

Загальна характеристика Шахмаран описують як двоголову антропоморфну істоту. Перша голова жіноча, зазвичай із великою коштовною короною, друга — зміїна, теж коронована, але скромнішою короною. Зміїну голову зображують із висунутим язиком. Вона вважається повелителькою змій та живе під землею, щоби сховатися від людей. Наразі немає одностайної думки щодо походження цієї істоти, адже вона раптово з'являється у 2 ст. н. е., як уже сформований міфологічний елемент.

Шахмаран згадується у численних легендах, розповсюджених у різних регіонах Туреччини, Ірану та Іраку, зазвичай де проживають курди, тому її часто пов'язують саме із курдською міфологією. У більшості з цих легенд Шамаран приносять у жертву, а її кров розподіляють між трьома чашами, що символізують смертність, зцілення та одкровення. Іноді її тіло розтинають на три окремі частини: хвіст, тіло та голову.

Найдавнішою згадкою Шахмаран вважається історія з «Джамасп-наме», книги одкровень зороастризму доби Парфянського царства. Пізніше її історія була кодифікована у світовому наративному циклі, зокрема в казці «Цариця змій» з «Тисячі й однієї ночі».

Спроби інтерпретації

Образ Шахмаран як напівжінки―напівзмії є архетипом «зміїної богині», чий культ простежується в неолітичних традиціях Близького Сходу. Її зображення часто включає двоголову форму, дві корони та велике намисто, що символізує родючість і хтонічну владу. Фігура описується як напівжінка―напівзмія, що має людську жіночу голову та зміїну голову, кожна з яких увінчана короною. Асоціація богинь, пов'язаних з відродженням та переродженням, зі зміями відома в багатьох міфологіях світу. Наприклад, фізичні характеристики богині Нінту, згаданої в культовому тексті новоассирійського періоду, разюче схожі на Шахмаран. Її зображують з головним убором з рогами спереду, кучерявим волоссям, зібраним на потилиці, тілом, вкритим пов'язкою на стегнах, що нагадує оголену жінку до пояса, та структурою, що нагадує зміїний хвіст, покритий лускою від пояса вниз.

Хеттська легенда про Іллуянку зображує битву між Іллуянкою, змієподібною істотою, та богом бурі Тешупом. Ще однією міфологічною істотою, яка могла надихнути легенду про Шахмаран, є Медуза, якій Персей у грецькій міфології відрубав голову.

Одне з народних повір'їв у Мардіні полягає в тому, що змії, яких вважають нащадками Шахмаран, виходять з колодязів та печер навколо струмка Белсік () та оновлюються, змінюючи свою шкіру, коли вони піднімаються до замку. Це також метафоричне зображення самооновлення природи. Варіанти історії Шахмарана, що розповідаються в багатьох регіонах, таких як Мерсін, Тарс, Адана та Мардін, також розповідаються в Мардіні. Крім того, зображення Шахмарана можна побачити на картинах та гобеленах у будинках та соціальних приміщеннях Мардіна. Існує поширене повір'я, що змії не можуть заходити в будинки з такими зображеннями.

Археологічні місця В Анатолії є багато місць, де, як кажуть, жила Шахмаран. За однією з історій, вона живе в місті Тарсус. Інша припускає, що вона живе у «Зміїному замку» (). Село Шахмаран в Іслахіє, коло Газіантепа, розташоване біля підніжжя гори Шахмаран. Вона знаходиться за 10 км на південний схід від Іслахіє та поблизу Єсемеку, хеттського поселення. Вважається, що Шахмаран жила на цій горі. Легенда з такою ж назвою також зустрічається в регіоні Мардин.

Міфологія

Індоіранська літературна традиція

Найглибші письмові корені історії Шахмаран простежуються в індоіранському контексті, зафіксованому в тексті «Джамасп-наме». Цей твір доби Парфянського царства, написаний мовою Пахлаві (середньоперська мова), є збіркою пророцтв та мудрості. Він має форму діалогу, де царю Віштаспі, який був покровителем пророка Заратуштри, відповідає Джамасп. Джамасп — легендарна фігура, яка відіграє важливу роль у зороастрійських переказах. Він згадується як видатний віщун, мудрець або міністр при дворі царя Віштаспи, і був одним із найближчих послідовників Заратуштри. У Пахлавійській літературі (рання іранська література) його пам'ятають як одного з перших князів, які поширювали релігію. Його ім’я стало синонімом мудрості, а пізніше воно було запозичене для іменування сасанідських царів. Саме ця асоціація з Джамаспом — мудрецем, що володіє універсальним знанням — позиціонує Шахмаран у традиції стародавньої мудрості. Вона виступає носієм знань, що передували формальній кодифікації зороастризму, а її історія (в якій Джамасп отримує від неї знання) є ключовою частиною циклу «Джамасп-наме». У цій найдавнішій письмовій версії Джамасп п'є відвар з тіла Шахмаран і отримує «універсальне знання про науки» або її мудрість.

Поширення міфу відбулося також у Центральній Азії, де зафіксовані узбецькі («Шохіморон») та уйгурські версії. У цих адаптаціях акцент робиться на передачі магічної або медичної майстерності, часто за участю відомих історичних постатей, як-от Ібн Сіна. У цих тюркських варіаціях первісна фігура Шахмаран нерідко була редукована до «царя змій», підкреслюючи лише магію і медицину, а не її глибинну хтоничну духовну владу.

Тисяча й одна ніч У збірці «Тисяча й одна ніч» образ Шахмаран централізується в історії під назвою «Цариця змій» (або «Пригоди Хасіба Каріма ад-Діна»). Головний герой Хасіб випадково потрапляє до підземної печери, заповненої зміями, де зустрічає їхню володарку — Ямліху (Шахмаран). Вона зображується як мудра істота з людським обличчям, яка розмовляє людською мовою. Сюжетна функція Шахмаран у цій казці — роль оповідачки: вона розповідає Хасібу вкладені історії (зокрема, відому казку про пригоди Булукії), передаючи сакральні знання, перш ніж дозволити герою повернутися на поверхню. Ця літературна обробка остаточно закріпила за Шахмаран статус носія універсальної мудрості, а не просто хтонічного чудовиська.

Сучасний символізм

Шахмаран є символом боротьби та непокори на Середньому Сході та часто використовується як символ деяких рухів. Так, у 2016 році курдська журналістка Зехра Доган () зобразила істоту схожу на Шахмаран. Вона намалювала її, поки перебувала у турецькій в'язниці, на знак протесту проти військових дій Туреччини та знищення міста Нусайбін. У зображеної істоти дві жіночі голови (одна з них замість хвоста), що мало вказувати на «подвійну силу» курдських жінок.

У 2020 році в столичному муніципалітеті Мардін в Туреччині відбулася публічна художня виставка «Шахмаран Мардін», на якій були представлені статуї «Шахмаран Мардін» художниці Айли Туран, прикрашені місцевими художниками та підприємствами.

У лютому 2021 року голова турецької партії MHP Девлет Бахчелі виступив із гучною заявою щодо протестів в Босфорському університеті, які розпочалися після призначення Меліха Булу ректором. Приводом для заяви стала художня виставка в університеті, на якій демонструвалося зображення, що поєднало священне для мусульман місце Каабу з фігурою Шахмаран та символікою ЛГБТ. Бахчелі різко засудив цей витвір і протести загалом, назвавши студентів «провокаторами» та «терористами», а їхні дії — «образою святинь», порівнявши їх з історичними ворогами ісламу, а також розкритикував тих, хто називає себе «інтелігенцією», за відсутність реакції на осквернення, на його думку, релігійних символів.

Серіал Netflix 2023 року «Шахмаран» також побудований навколо легенди в сучасному сеттингу.

Примітки

Література