Пісня небесних мандрівників ( Bùtiāngē, , , ) — ранній китайський зоряний каталог у формі вірша, що перераховує .
Поема існує в кількох редакціях; найдавніша, ймовірно, написана в VII або VIII столітті в Кореї, під час пізнього Когурьо або . Його приписують або Даньюань-цзи (, , , династія Суй), або Ван Сіміну (, , Wang Ximing, династія Тан). Ця рання версія також відома як «Стародавня пісня небесних мандрівників» (, , ) для усунення неоднозначностей.
В кінці епохи Чосон у Кореї (XVIII століття) була складена перероблена версія поеми, натхненна новими знаннями про китайські астеризми, які прийшли в епоху династії Цін і самі базувалися на знаннях про південне небо, отриманих завдяки контактам з європейцями в період Мін.
Але залишалися розбіжності між піснею та зоряними картами, що використовувалися Королівською обсерваторією (, , Royal Observatory). Це спричиняло плутанину, особливо під час національних іспитів для відбору нових астрономів. Щоб вирішити цю ситуацію, Королівська обсерваторія замовила « Пісню небесних мандрівників, адаптовану до нових методів» (, , Song of the Sky Pacers, Adapted to New Methods; також відому як «Нова пісня небесних мандрівників»), засновану на зоряних картах та продовженні «І-Сян-Као-чен» (, , астрономічної праці, написаної в 1744 році німецьким єзуїтом ).
Цю «Нову пісню» відредагував професійний астроном середнього класу І Джун Ян (, , ), а виправив дворянин .
Література
Ahn, Sang-Hyeon, A Study on New Song of the Sky Pacers, Journal of Astronomy and Space Sciences 26:4 (2009), 589—602.
Посилання
Kuiwon, Yi Junyang – Song of the Sky Pacers, Adapted to New Methods, 27.12.2012 (Website deleted, no Internet Archive copy, archived at Archive.today, access: 09.10.2023)