Хімічний завод у Новарі (Montecatini) – виробничий майданчик на півночі Італії, що був започаткований компанією Montecatini.
Завод спорудила компанія Montecatini, що колись починала як гірничодобувна, а в першій половині XX століття стала найбільшим хімічним концерном Італії. Введений у дію в 1924 (за іншими даними – 1923) році, він став першим майданчиком Montecatini, де здійснювали електроліз води з отриманням водню, який далі йшов на продукування аміаку. Первісно потужність становила 5 тисяч тонн аміаку на рік, а не пізніше 1933-го була збільшена до 9 тисяч тонн (інше джерело вказує, що в 1937-му потужність новарського майданчику дорівнювала 7,2 тисячі тонн аміаку на рік, а в 1938-му була збільшена до 8,5 тисяч тонн).
З 1925-го в Новарі почали випускати азотне добриво – сульфат амонію (результат реакції аміаку та сульфатної кислоти). Також Montecatini розробила власні технології отримання нітратної кислоти з аміаку, нітрату амонію та нітрату кальцію (результат реакції нітратної кислоти з аміаком та вапняком відповідно), а в 1932-му у Новарі почали продукувати замінник нітрату кальцію – нітровапняк, який отримували змішуванням нітрату амонію з вапняком. У 1935-му в Новарі запустили тестовий завод сечовини (отримують з амаку та діоксиду вуглецю) потужністю 1,8 тисяч тонн на рік (за кілька років ця технологія була використана на іншому майданчику Montecatini в Сан-Джузеппе-ді-Каїро, що мав на порядок більшу потужність). Є відомості, що завод у Новарі був постачальником сировини для відкритого тим же концерном в 1937 році на майданчику в Авільяно виробництва вибухівки Т4, яке також потребувало аміаку.
Відкриття у другій половині 1950-х років родовищ природного газу в долині По дозволило перейти на нову технологію продукування аміаку з синтез-газу, при цьому перше італійське виробництов такого типу з’явилось у Новарі в 1949 році. Також в якийсь момент тут організували виробництво метанолу (так само базується на синтез-газі), а не пізніше 1955-го почали продукувати ацетилен методом окисного піролізу метану. Необхідну сировину подала споруджена на початку 1950-х система Мортара/Чезано-Мадерно – Новара – Домодоссола.
Джерело від 1966 року оцінює річну потужність новарського майданчику як 45 тисяч тонн аміаку, 54 тисяч тонн нітратної кислоти, 36 тисяч тонн сульфату амонію, 45 тисяч тонн нітрату амонію, 40 тисяч тонн сечовини (це виробництво запустили в 1953-му), 50 тисяч тонн метанолу та 5,5 тисяч тонн ацетилену. Також варто відзначити, що аміак та нітратну кислоту потребував розташований біч-о-біч завод компанії Rhodiatoce, співвласником якого була Montecatini.
В 1966-му унаслідок злиття Montecatini перетворилась на Montedison. З плином часу в межах оптимізації виробничої структури Montedison завод у Новарі перевели на роботу з кремнієм. Зокрема, відомо, що з 1976-го тут виробляли кремнієві пластини з монокремнію, постаченого з заводу у Мерано (так само почав діяльність у складі Montecatini як завод добрив, а в 1970-х був повністю перепрофілійований на кремнієвий напрям). Можливо також відзначити, що завод кремнієвих пластин компанії MEMC діє у Новарі і в середині 2020-х.Italo Pasquon LA NASCITA DELLA METANOCHIMICA E DELLA PETROLCHIMICA IN ITALIALe transport et le raffinage du pétrole dans le bassin méditerranéen Christian Verlaque
Примітки