Ребекка Роангорс ( 23 вересня 1971) — американська письменниця у жанрах наукової фантастики та фентезі. Героями її творів є індіанці, в першу чергу племені навахо і персонажі їхнього фольклору. Серед інших нагород, письменниця отримала премії «Г'юго» та «Неб'юла».
Походження та родина Ребекка Періш народилася у Конвеї, штат Арканзас. За її словами, по лінії матері вона походить з індіанців пуебло поселення Окай Овінге, а по лінії батька — з афроамериканців. В дитинстві її удочерила біла родина, і вона виросла у Форт-Верті, Техас. Письменниця згадує, що «кольорова» дитина в цих краях в 70-х і 80-х роках стикалася з численними обмеженнями; тому вона звернулася до читання, особливо наукової фантастики, з метою втечі від реальності. Її прийомний батько був професором економіки, а прийомна мати — вчителькою англійської мови у старшій школі, і саме вона заохочувала ранні спроби Ребекки писати оповідання.
У 2020 році в своєму профілі на Vulture Роангорс розповіла, що у 7 років вона дізналася зі свого свідоцтва про народження, що «наполовину чорна та наполовину індіанка». Живучи та працюючи в Нью-Йорку, вона найняла приватного детектива, щоб знайти свою біологічну матір. Знайомство з кровними родичами було неприємним. За словами письменниці, її біологічний батько, священик, взагалі не знав про її існування, як і більшість родичів її матері — консервативних католиків пуебло. Одна з її тіток, колишня черниця, згодом сказала їй: «Краще б тобі просто поїхати звідси».
Роангорс закінчила Єльський університет та отримала ступінь магістра з теології в . Деякий час вона працювала комп'ютерним програмістом на Волл-стріт. Пізніше, вже після зустрічі зі своєю біологічною матір'ю, вона отримала ступінь у , спеціалізуючись на , та кілька років жила на території народу навахо, де працювала у , пізніше — адвокатом.
Коли Роангорс почала публікуватися та виступати з промовами, інші зазначили, що вона не є зареєстрованим членом жодної племінної громади. Лідери громади Окай Овінге заявили, що Роангорс там не зареєстрована і не має жодного зв'язку з їхньою громадою. Доктор Метью Мартінес, колишній віце-губернатор Окай Овінге, зазначив, що Роангорс, не беручи участі в жодній формі культурного та громадського життя Окай Овінге, не змогла обґрунтувати жодних законних прав причисляти себе до цієї громади. Він назвав неетичним те, що вона використовує цю ідентичність для публікації історій корінних народів.
Зараз Ребекка живе в Нью-Мексико зі своїм чоловіком, який належить до навахо.
Письменницька кар'єра Роангорс з дитинства намагалася писати фентезійні оповідання. В інтерв'ю The New York Times вона розповіла, що спочатку створювала «копірки з Толкіна про білих фермерських хлопців, які вирушають у подорожі», оскільки вважала, що читачі хочуть саме цього .
Першим опублікованим твором Роангорс стало оповідання «» (, опубліковане у 2017 в серпневому номері .
Її перший роман «» (Trail of Lightning) був опублікований 26 червня 2018 року, а його продовження «Буря сарани» (Storm of Locusts). Це міське фентезі, дія якого відбувається в Дінеті, колишній резервації навахо на південному заході Сполучених Штатів. Головний герой, індіанець навахо, мешкає у постапокаліптичному світі, населеному богами та чудовиськами з міфології корінних американців.
Другою серією романів Роангорс є «Між землею і небом», що складається з книг «Чорне сонце» (2020), «Розпалена зірка» (2022) та «Дзеркальні небеса» (2024). Серія розгортається у фентезійному світі, натхненному різними доколумбовими американськими культурами.
У березні 2020 року було оголошено, що Amazon Studios отримала право на екранізацію фільму «Ласкаво просимо до вашого автентичного індійського досвіду™», а у грудні 2021 року AMC Studios придбала на аукціоні права на «Чорне сонце» для екранізації у вигляді телесеріалу.
У листопаді 2019 Роангорс написала роман по франшизі «Зоряні війни»: «», який є містком між фільмами «Зоряні війни: Останні джедаї» та «Зоряні війни: Скайвокер. Сходження». Другий роман із серії «Зоряні війни», «Царство Імперії: Край Безодні» (Reign of the Empire: Edge of Abyss) має вийти восени 2026. Це друга частина трилогії «Царство Імперії», вона є приквелом телесеріалу «Андор»
19 серпня 2020 Роангорс було оголошено учасницею антології Marvel Comics «: Голоси корінних народів № 1», яка вийшла в листопаді того ж року. Вона написала оповідання про Ехо, ілюстрації до якого намалював Весойот Алвітре.
Крім цього Роангорс виступила у ролі сценаристки першого сезону телевізійного мінісеріалу «» в 2023 році та мінісеріалу кіновсесвіту Marvel «Ехо» в 2024.
Визнання У 2018 році Роангорс отримала Премію Джона В. Кемпбелла найкращому новому письменнику-фантасту. Її оповідання «Ласкаво просимо до вашого автентичного індіанського досвіду™» отримало дві головні нагороди: «Г'юго» за найкраще оповідання 2018 року та премію «Неб'юла» за найкраще оповідання 2017. Також це оповідання було номіновано на «Локус» за найкраще оповідання 2018, Премію Теодора Стерджена 2018 та Всесвітню премію фентезі за найкраще оповідання 2018.
«Слід блискавки» і дебати з приводу відображення корінних народів Перший роман Ребекки Роанрок, «Слід блискавки», отримав значне схвалення критиків. Kirkus Reviews описав роман як «гострий, чудово мрійливий, сповнений дії», а The Verge похвалив представлення в книзі культур корінних народів, додавши, що книга «уводить читачів у захопливу подорож»
Роман отримав «Локус» за найкращий перший роман 2019 року та став фіналістом «Неб'юли» за найкращий роман 2018, «Г'юго» за найкращий роман 2019 та Всесвітньої премії фентезі за найкращий роман 2019.
В той же час, роман розкритикували автори, вчені та активісти з навахо та інших корінних народів, які стверджували, що через брак культурного зв'язку він спотворює вчення та духовність навахо, зневажає їхні почуття та шкодить їхній культурі. Група письменників та діячів культури навахо засудила «Слід блискавки» як неточну культурну апропріацію, яка часом використовує глузливий та зневажливий тон. Наприклад, колектив письменників Saad Bee Hózhǫ́ розкритикував використання героєм для вбивства чудовиська куль, наповнених кукурудзяним пилком — критики сприйняли це як жорстоке, неповажне зловживання священними церемоніальними традиціями.
Коли на Reddit її запитали про включення культурних аспектів навахо у свої твори, Роангорс сказала, що її метою була «точність і повага», і навела приклади того, що вигадала і що вважає забороненим. «Я думаю, що багато корінних персонажів, яких ми бачимо, застрягли в минулому. Тому для мене було важливо… показати читачам — корінним американцям та некорінним американцям — що ми живі та процвітаємо в наших культурах», — сказала вона у 2018 році.
Крім того, Роангорс під час написання «Сліду блискавки» зверталася за порадою до спеціалістів з навахо, зокрема аспіранта Чарлі Скотта. Скотт та низка інших письменників з корінних американців зазначили, що критика Роангорс походить переважно від науковців, багато з яких пройшли навчання в установах Ліги плюща або програмах магістратури та мають сформований погляд на те, якою має бути література корінних народів. Для простих же читачів з числа корінних американців, яким подобаються роботи Роангорс, її готовність відійти від традицій — це саме те, що робить її книги такими захопливими та важливими.
Видатна дослідниця корінних народів з Намбе Пуебло була однією з індіанських рецензентів, до яких Роангорс звернулася перед публікацією з проханням рецензувати книгу на предмет точності відображення її суті. Різ високо оцінила «Слід блискавки», написавши у своєму огляді для Barnes and Noble, що «Роангорс підносить читачів з корінних народів, показуючи нам блискуче дзеркало, яке змусило злетіти моє індіанське серце». Але почувши думку колективу письменників Saad Bee Hózhǫ́, який складається переважно з поетів та науковців, Різ змінила свою думку щодо книги, написавши, що «Роангорс перетнула межі того, що можна розкривати про навахо — злочин, який багато білих непроханих гостей скоїли в минулому». Різ відкликала свою попередню рецензію та розкритикувала Роангорс за поширення священних культурних практик та наративів, які не слід було виностити за межі культури, а також за перекручування священних історій.
Критики Роангорс стверджують, що вона не може причисляти себе до корінних громад оскільки ці громади не підтверджують її слів про походження з них її матері. Захисники письменниці не ставлять під сумнів її заяви про корінне походження та висловлюють стурбованість тим, що питання про її ідентичність по-перше є расистськими, а по-друге відволікають від обговорення самої суті її творів. Інші вказали на те, що на критику Роангорс могли вплинути поширені в корінних громадах настрої проти афроамериканців, оскільки біологічний батько Роангорс темношкірий.
У 2018, після скарг на культурну апропріацію, згадки про Окай Овінге були видалені з офіційного вебсайту письменниці. Роангорс заявила, що все ж вважає, що рід її матері походить з народу Окай Овінге, але «намагатиметься бути обережнішою» в тому, як про це говорить.
«Між землею і небом» В огляді «Чорного сонця» для журналу Locus Алекс Браун називає книгу «блискучим витвором мистецтва» та хвалить персонажів, побудову всесвіту, систему магії і нормалізацію у світі роману квір-естетики та відсутність гендерної ієрархії.
Kirkus Reviews високо оцінив характеристику персонажів та політичну інтригу, назвавши це «наступним великим проривом».
Grimdark Magazine пише, що від «Чорного сонця» було «майже неможливо відірватися», і хвалить вміле поєднання дії та персонажо-орієнтованого сюжету.
«Розпалена зірка» отримала позитивний відгук від Kirkus Reviews, який назвав її «чудовою другою частиною».
Library Journal дав роману , назвавши його «напрочуд комплексним».
Анджела Марія Спрінг у статті для Tor.com, дала другій книзі помірно позитивний відгук. Вона похвалила складний сюжет і розвиток персонажа Наранпи, але назвала темп повільним і висловила думку, що роман постраждав від розставання Серапіо зі Ксіялою.
Алекс Браун у рецензії на «Дзеркальні небеса» в журналі Locus відзначиає високі очікування, які для останньої частини трилогії створили перші дві книги, і визнає, що «висока драма та шокуючі моменти» не розчарували в цих очікуваннях. Браун пише: «Роангорс створила величезний, складний світ, не схожий ні на що інше. Його атрибути знайомі — молоді люди, що чинять опір долі, боги, що розігрують давні ворожнечі за допомогою людських аватарів, жадібні до влади безумці, — але виконання безперечно унікальне».
Kirkus Reviews стверджує: «шанувальники Роангорс не здивуються, почувши, що вона створила складний, захопливий і, зрештою, задовільний фінал своєї майстерної трилогії».
Publishers Weekly пише, що Роангорс знаходиться «у найкращій формі, а завершення серії викликає почуття задоволення».
Сценарії
Телебачення РікНазваСезонСеріяНазва серіїПримітки2023Вбивство на краю світу12Глава 2: Срібна ланьУ співавторстві з Бріт Марлінг, та 2024Ехо12ЛовакУ співавторстві з , , Джошем Фельдманом, Стівеном Полом Джаддом та Боббі Вілсоном
Бібліографія
Романи Зоряні війни: Відродження Опору (5 листопада 2019) (14 січня 2020) Зоряні війни: Панування Імперії: На краю безодні (осінь 2026)
Шостий світ Слід блискавки (26 червня 2018) Буря сарани (23 квітня 2019)
Між землею і небом Чорне сонце (13 жовтня 2020) Розпалена зірка (19 квітня 2022) Дзеркальні небеса (4 червня 2024)
Повісті (15 листопада 2022)
Оповідання та ессе «Індіанець у космосі» («Native in Space») у збірці «Невидимий 3: Есе та вірші про репрезентацію в науковій фантастиці/фантастиці» (Invisible 3: Essays and Poems on Representation in SF/F) за редакцією Джима Гайнса та , 27 червня 2017 «Ласкаво просимо до Вашого автентичного індіанського досвіду™» в Apex Magazine, 8 серпня 2017 «Листівки з Апокаліпсису» («Postcards from the Apocalypse») в , січень/лютий 2018