Кригшпіль ( «воєнна гра») — настільна стратегічна гра, розроблена () в 1812 році та оприлюднено тільки в 1824; перша спроба створення реалістичної воєнної гри (на відміну від звичаєвих логічних ігор), «прадід всіх воєнних ігор». У ній була використана концепція памороки війни, за допомогою коробок, що закривали частини ігрового поля від противника.

Спочатку дія відбувалася на карті місцевості границі Франції з Бельгією.

Ігровий набір У ігровий набір кригшпіля входили великий комод зі стільницею розміром 180x180 сантиметрів, що містить безліч ігрових складових — гіпсових частин рельєфу (10x10 см), фарфорових фішок, що позначають різні формування, циркулі та лінійки для вимірювання відстаней, кубики, маленькі коробки для створення «памороки війни» та книга з набором правил.

Дієпис У XIX столітті в кригшпіль багато років грали кайзер Вільгельм і російський імператор Микола I, а у прусському війську ця гра повсюдно використовувалася для штабних вправлянь офіцерського складу, причому, за відгуками прусського командування, ця гра стала значним чинником німецьких перемог. Після численних військових перемог Пруссії у другій половині XIX століття поширеність кригшпіля серед прусських військових різко зросла.

Правила Райсвіца визначали висліди кожного зіткнення сил за допомогою спеціальних кубиків (гральних кісточок). Усього їх було п'ять: два — для визначення вислідів артилерійського вогню, два — для рушничного, а всі п'ять — для розіграшу атаки за допомогою холодного оружжя. На кісточках наносилися латинські літери «R», тобто «Rückzug» (відступ), «G» — «Geschlagen» (поразка), «T» — «Totalgeschlagen» (повна поразка), які позначали наслідки атаки. Втрати військ противників обчислювали та зазначали у спеціальній таблиці. Тому спочатку у воєнних іграх була велика роль випадковости. Але потім у 1876 році німецький військовий теоретик Юліус фон Верді дю Вернуа оприлюднив роботу «Введення у воєнну гру», в якій запропонував використовувати замість кісточок узасаднені рішення досвідчених посередників, які краще за учасників знають військову справу і можуть оцінювати, хто зазнав поразки, а хто виграв. У Російській імперії в 1874 році видав посібник «Введення у воєнну гру» (), в якому також запропонував покласти визначення вислідів бою на посередників. На відміну від німецької школи воєнної гри, у Російській імперії було вирішено не доводити військову гру до бою головних сил, оскільки вважалося, що немає способів, які допоможуть неупереджено змоделювати його. Моделювалося лише зосередження сил, зіткнення авангардів.

У XXI столітті спільнота любителів кригшпіля з кількох сотень людей існує в Лондоні.

Ігри за мотивами кригшпіля Використавши концепцію памороки війни до шахів, в 1899 році Генрі Мішель Темпл створив шаховий варіант , який дожив і до наших днів.

Посилання

Вибіркова бібліографія правил кригшпилю

Примітки