Глиноземний завод у Портовесме — виробничий майданчик на італійському острові Сардинія у індустріальній зоні Портовесме (лежить на східній околиці міста Портоскузо).
Проєкт реалізували через компанію Eurallumina, засновниками якої були італійські Alsar (із групи Società Mineraria Carbonifera Sarda (MCS)) та Montedison, австралійська Comalco та німецька Metalgesellschaft. Вже у 1973-му Montedison продала свій алюмінієвий напрям державній Ente Partecipazioni e Financing of Manufacturing Industries (EFIM), яка перейменувала його на Alumetal. Також під контролем EFIM опинилась і MCS, що в підсумку призвело до створення об'єднаної компанії Alsar/Alumetal SpA, яку далі перейменували на Alluminio Italia, а потім на Alumix. З іншої сторони, Metalgesellschaft продала свою частку Comalco. У 1998-му Alumix продала свої 52,1 % акцій компаніям Comalco (довела свою долю до 56,2 %) та Glencore (43,8 %).
Завод, що почав роботу в 1972 році, здійснював переробку бокситів з належного Comalco австралійського рудника Вейпа (перші кілька років це здійснювали спеціально споруджені під проєкт балкери «Sardinia Weipa» та «Sardinia Sulcis» дедвейтом по 93 тисячі тонн). Надалі протягом 15 років частину сировини також постачали з гвінейського гірничого району Боке, в розвиток якого інвестував італійський акціонер Eurallumina. Після виходу останнього в 1998-му зі складу учасників завод у Портовесме знову перейшов на живлення лише від Вейпа. Також можливо відзначити, що в 1990-х роках зробили спробу постачати частину сировини з сардинської копальні Олмеда.
Початкова проєктна потужність майданчику становила 600 тисяч тонн глинозему на рік (при цьому подібний комплект обладнання, встановлений на інших підприємствах, продемонстрував можливість роботи з перевищенням зазначеного показника на 20 %). Згодом потужність довели до 1,05 млн тонн.
Для продукування технологічної пари майданчик отримав три парові котли продуктивністю по 170 тонн пари на годину. Глинозем зберігали у трьох силосах ємністю по 35 тисяч тонн, звідки відправляли конвеєрними стрічками на зведений у тій же індустріальній зоні алюмінієвий завод (зупинений в 2012-му та закритий в 2014 році) та для вивозу через порт. Також Eurallumina постачала певні обсяги гідроксиду алюмінію (напівфабрикат у отриманні глинозему) на сардинський завод хімії фтору в Кальярі.
В 2000-му гірничодобувний гігант Rio Tinto придбав Comalco, а в 2006-му перейменував її на Rio Tinto Aluminium. Того ж 2006 року остання продала свою частку в Eurallumina російській групі Русал, яка у 2007 році об'єдналася з Glencore зі створенням United Company Rusal Limited, що, таким чином, стала одноосібним власником заводу в Портовесме.
У 2009-му завод зупинили через зависокі витрати на пальне, оскільки його печі та парові котли працювали на мазуті. З того часу неодноразово оголошувалось про бажання відновити виробництво у Портовесме, що потребуватиме переводу печей на газ та облаштування системи прийому та зберігання газу у зрідженому вигляді. Станом на 2025 рік ці наміри не були реалізовані.UPGRADING OF A CONVENTIONAL PRECIPITATION LAYOUT IN EURALLUMINA REFINERY Teodosi, A. and Candeloro, N
Примітки