Вербова дощечка — давня весняна гра, яку іноді називають також «Жук» або «Жучок», див. також «Воротар».
Вербова дощечка заступає кладку чи міст, що ним дівчина переходить символічно з дівочого життя до життя замужньогоПотебня. Потебня здогадується, що в основі цього значення («міст») лежить ще давніше, міфологічне значення — неба, що по ньому ходить сонце.
Гра ця така: дівчата стають у два ряди, лицем одна до одної, беруться з тою, що навпроти, за руки і творять таким чином «дощечку», по якій і пускають дівчину. У Галичині подібні пісні співають при кривому танку:
Вербова дощечка, вербова дощечка, Ходить по ній Настечка, На всі боки леліє, Звідки милий над'їде…
Фольклорист Потебня думає, що в цій пісні слово «леліє» вжито не випадково, бо в його двозначному сенсі — світити й дивитися — воно нагадує веснянки, в яких «леліє» верба — сонце. Саме тому й співається про «вербову», а не яку іншу дощечкуФилологический Вестник. — Варшава, 1883, І, с. 99-100.
Текст
Примітки
Джерела Вербова дощечка //
Посилання