Закон притягання — це духовне вірування руху «Нове мислення» (New Thought), згідно з яким позитивні чи негативні думки приносять позитивний або негативний досвід у життя людини. Вірування ґрунтується на ідеї, що люди та їхні думки створені з «чистої енергії», і що подібна енергія притягує подібну, дозволяючи людям покращувати своє здоров'я, багатство чи особисті стосунки. Не існує емпіричних наукових доказів, що підтверджують закон притягання, і він широко вважається псевдонаукою або релігією, викладеною науковою термінологією. Це вірування має альтернативні назви, популярність яких змінювалася з часом, зокрема «маніфестація».

Прихильники зазвичай поєднують техніки когнітивного рефреймінгу з афірмаціями та творчою візуалізацією, щоб замінити обмежувальні або саморуйнівні («негативні») думки на більш розширені, адаптивні («позитивні») думки. Ключовим компонентом філософії є ідея про те, що для ефективної зміни негативних моделей мислення, людина також повинна «відчувати» (через творчу візуалізацію), що бажані зміни вже відбулися. Вважається, що таке поєднання позитивної думки та позитивної емоції дозволяє людині притягувати позитивний досвід та можливості, досягаючи резонансу із запропонованим енергетичним законом.

Хоча деякі прихильники закону притягання посилаються на наукові теорії та використовують їх як аргументи на його користь,, Закон притягання не має доказового наукового підґрунтя. Низка вчених критикувала зловживання науковими концепціями з боку його прихильників. Нещодавні емпіричні дослідження показали, що хоча люди, які захоплюються маніфестацією та вірою в закон притягання, часто демонструють вищий суб'єктивний рівень успіху, ці переконання також асоціюються з більш ризикованою поведінкою, особливо фінансовою, і демонструють схильність до банкрутства.[10

Історія Рух «Нове мислення» виник із вчень Фінеаса Куїмбі на початку 19 століття. На початку життя у Куїмбі діагностували туберкульоз. Медицина початку 19 століття не мала надійних ліків проти туберкульозу. Куїмбі почав займатися верховою їздою і помітив, що сильне хвилювання тимчасово позбавляло його страждань. Цей метод полегшення болю та подальше, здавалося б, одужання спонукали Куїмбі до вивчення впливу «розуму на тіло» (Mind over Body). Хоча він ніколи не використовував слова «Закон притягання», він пояснив це у твердженні, що відображає концепцію у сфері здоров'я: Історик Мітч Горовіц зазначив, що термін «Закон притягання» вперше з'явився у 1855 році в праці «Велика Гармонія», том IV (The Great Harmonia, vol. IV), американського спіритуаліста Ендрю Джексона Девіса, в контексті, що натякав на людську душу та сфери загробного життя.

Першим, хто сформулював закон притягання як загальний принцип, був Прентіс Малфорд. Малфорд, ключова фігура у розвитку «Нового мислення», детально обговорює цей закон у своєму есе «Закон успіху» (The Law of Success), опублікованому в 1886–1887 роках. У цьому за Малфордом послідували інші автори «Нового мислення», такі як Генрі Вуд (починаючи з його книги «Образ Божий у людині» (God's Image in Man), 1892) та Ральф Волдо Трайн (починаючи з його першої книги «Те, чого шукає весь світ» (What All the World's A-Seeking), 1896). Для цих авторів закон притягання стосується не лише здоров'я, але й кожного аспекту життя.

У 20 столітті спостерігався сплеск інтересу до цієї теми, було написано багато книг, серед яких дві з найбільш продаваних книг усіх часів: «Думай і багатій» (Think and Grow Rich, 1937) Наполеона Гілла, «Сила позитивного мислення» (The Power of Positive Thinking, 1952) Нормана Вінсента Піла та «Зціли своє життя» (You Can Heal Your Life, 1984) Луїзи Хей. Матеріали Абрахам-Хікс ґрунтуються переважно на законі притягання.

У 2006 році концепція закону притягання отримала нову хвилю популярності з виходом фільму «Секрет» (The Secret, 2006), який згодом того ж року був перероблений у книгу з такою ж назвою. Фільм і книга отримали широке висвітлення в ЗМІ. За цим послідувало продовження «Сила» (The Power) у 2010 році, в якому йдеться про те, що закон притягання є законом любові.

Модернізована версія закону притягання відома як маніфестація, що стосується різноманітних стратегій самодопомоги, які нібито можуть здійснити бажання людини шляхом їх ментальної візуалізації. Техніки маніфестації включають позитивне мислення або спрямування запитів до «всесвіту», а також дії з боку людини.

Синдром щасливої дівчини Втілення закону притягання, що з'явилося на початку 2020-х років, відоме як «синдром щасливиці». Згідно з виданням Woman's Health, це «ідея про те, що ви можете притягувати бажані речі (як-от удачу, гроші, кохання тощо), повторюючи мантри та щиро вірячи, що все складеться для вас якнайкраще». На початку 2023 року AARP пояснило, що «найновіше захоплення у сфері самодопомоги, синдром щасливиці, — це інтерпретація поколінням Z таких книг, як "Сила позитивного мислення", "Секрет" та "Маніфестуй свою долю: дев'ять духовних принципів для отримання всього, що ти хочеш". Однак цьогорічна версія робить акцент на удачі та постійному нагадуванні собі, що всесвіт у змові, щоб робити для вас хороші речі, тому що ви щаслива людина». BBC повідомило, що «наукових доказів цьому немає... дехто назвав це "найбільш самовдоволеним трендом TikTok на сьогодні"».

У статті CNET за січень 2023 року пояснювалося, що «тисячі людей у TikTok публікують відео про те, як ця стратегія маніфестації змінила їхнє життя, принісши їм нові можливості, яких вони ніколи не очікували. Маніфестація — це концепція втілення речей у реальність силою думки: якщо вірити у щось достатньо сильно, це станеться».

Також у січні 2023 року Today.com повідомив, що «різні техніки маніфестації захоплюють TikTok, і "синдром щасливиці" — це найновіший спосіб, яким люди стверджують, що досягають бажаного життя». Також було зазначено, що «відео, які деталізують силу позитивного мислення, набрали мільйони переглядів у TikTok, і експерти з маніфестації, схоже, це схвалюють». У статті також цитувався коуч з маніфестації, який сказав, що «мислення щасливиці — це, безумовно, справжня практика маніфестації», і що вона існує вже багато років.

Як повідомляв Vox: «Якщо 2020 рік був роком, коли тіктокери відкрили для себе "Секрет" — тобто ідею про те, що можна здійснити будь-що, якщо вірити в це достатньо сильно, — то наступні два роки стали часом, коли вони намагалися перебрендувати це у вічну актуальність. Його останнє перевтілення — це щось досить зловісно назване "синдром щасливиці..."». У статті також повідомлялося, що «те, чим насправді є синдром щасливиці — як і "Секрет", і "закон притягання", або "закон припущення", і євангеліє процвітання, і будь-яка інша гілка такого роду мислення Нью-Ейдж — це "маніфестація", або практика багаторазового написання чи проговорювання стверджувальних заяв з надією, що вони скоро стануть правдою». Стаття Vox підсумовує: «Бути допитливим ніколи не завадить. Коли ви натрапляєте на блискучий новий термін у TikTok, варто поцікавитися, звідки він взявся, і чи є людина, яка його використовує, тією, кого варто слухати. Часто справа не в тому, що вони краще живуть, ніж ви; вони просто краще вміють це продавати».

Намагаючись пояснити привабливість синдрому щасливиці, видання Parents опитало ліцензованого клінічного соціального працівника (LCSW), терапевта для підлітків та їхніх сімей, який висловив думку, що «Це змушує нас відчувати, що ми контролюємо своє життя. Покоління Z постійно стикається з поганими новинами: від звільнень до політичних конфліктів та кризи студентських позик. Цілком логічно, що їх приваблює щось, що дає їм більше відчуття волі та контролю».

Видання The Conversation попередило про негативний бік синдрому щасливиці, зазначивши, що більшість відео на цю тему пропонують ідею: «те, що ви посилаєте у всесвіт, ви отримуєте у відповідь. Тобто, якщо ви думаєте, що ви бідні або неуспішні, саме це ви й отримаєте назад. Очевидно, що це досить шкідливе повідомлення, яке навряд чи покращить самооцінку людей, які не почуваються особливо щасливими — не кажучи вже про тих, хто стикається зі значними труднощами».

Також щодо негативних наслідків Harper's Bazaar попередив, що синдром щасливиці має багато спільного з токсичною позитивністю і що «Якщо ви спробуєте це, і це не спрацює для вас, це може стати ще однією палицею, якою ви самі себе картатимете. Якщо ви вже почуваєтеся вразливим або хитким, це цілком може стати ще чимось, що змусить вас почуватися погано... це ігнорує той факт, що життя несправедливе. І це ігнорує те, що деякі люди є більш привілейованими за інших. Це не враховує системні та структурні упередження і нерівності, що існують у світі».

Описи Прихильники вірять, що закон притягання діє постійно і що він приносить кожній людині умови та досвід, про які вона переважно думає, або яких вона бажає чи очікує.

Чарльз Гаанел писав у книзі «Система Майстер-Ключ» (The Master Key System, 1912)

Ральф Трайн писав у книзі «В гармонії з безкінечним» (1897):

У своєму документальному фільмі 2006 року «Секрет» Ронда Берн наголошувала на тому, щоб думати про те, що кожна людина хоче отримати, але також наповнювати думку максимально можливою кількістю емоцій. Вона стверджує, що саме поєднання думки та почуття притягує бажане. Іншою подібною книгою є «Селестинське пророцтво» Джеймса Редфілда, в якій йдеться про те, що людина може маніфестувати реальність. «Сила підсвідомості» Джозефа Мерфі говорить, що читачі можуть досягти, здавалося б, неможливих цілей, навчившись брати розум під контроль. «Сила» Ронди Берн та «Алхімік» Пауло Коельйо є подібними. Хоча існують особисті свідчення про те, що методи, засновані на «Секреті» та законі притягання, спрацювали для людей, низка скептиків розкритикувала фільм і книгу Берн. The New York Times Book Review назвав «Секрет» псевдонаукою та «ілюзією знання».

Філософське та релігійне підґрунтя Концепція закону притягання в «Новому мисленні» сягає корінням ідей, що походять з різних філософських та релігійних традицій. Зокрема, вона була натхненна герметизмом, трансценденталізмом Нової Англії, окремими віршами з Біблії та індуїзмом.

Герметизм вплинув на розвиток європейської думки в епоху Відродження. Його ідеї частково передавалися через алхімію. У 18 столітті Франц Месмер вивчав праці алхіміків, таких як Парацельс та ван Гельмонт. Ван Гельмонт був фламандським лікарем 17 століття, який проголошував цілющу силу уяви. Це наштовхнуло Месмера на розвиток ідей про тваринний магнетизм, які вивчав Фінеас Куїмбі, засновник «Нового мислення».

Рух трансценденталістів розвинувся у Сполучених Штатах безпосередньо перед появою «Нового мислення» і, як вважається, мав на нього великий вплив. Джордж Ріплі, важлива фігура цього руху, заявив, що його провідною ідеєю була «верховенство розуму над матерією».

Автори «Нового мислення» часто цитують певні вірші з Біблії в контексті закону притягання. Прикладом є Марка 11:24: «Тому кажу вам: усе, чого ви в молитві просите, вірте, що одержите, і сповниться вам».

Наприкінці 19 століття Свамі Вівекананда подорожував до США і читав лекції про індуїзм. Ці виступи значно вплинули на рух «Нове мислення», зокрема на Вільяма Вокера Аткінсона, який був одним із піонерів «Нового мислення».

Критика Закон притягання популяризували на початку 21 століття такі книги та фільми, як «Секрет». Фільм 2006 року та наступна книга використовують інтерв'ю з авторами та ораторами «Нового мислення» для пояснення принципів запропонованого метафізичного закону, згідно з яким людина може притягнути все, про що вона постійно думає. У статті для Комітету скептичних розслідувань (Committee for Skeptical Inquiry) Мері Кармайкл і Бен Редфорд написали, що «ні фільм, ні книга не мають жодного підґрунтя в науковій реальності», і що їхня передумова містить «потворний зворотний бік: якщо з вами стався нещасний випадок або хвороба, це ваша вина».