Копальня Мальфідано – колишній гірничовидобувний майданчик на італійському острові Сардинія.
Ще починаючи з часів римлян південний захід Сардинії приваблював розробкою багатого на срібло галеніту – мінералу свинцю, втім, на ділянці Мальфідано свинцева мінералізація виявилась незначною (це, зокрема, призвело до швидкого банкрутства французьку Compagnia della Fortnuna, що в 1855-му спробувала розробляти цю ділянку). Натомість один з французьких інженерів, який узявся за розвідку Мальфідано 1864 року, виявив великі запаси каламіну – мінералу цинку. Для їх розробки він створив 1867 року компанію Société Anonyme des Mines de Malfidano і вже станом на 1869 рік видобули 40 тисяч тонн каламіну (варто відзначити, що в ті часи було поширено звітувати про обсяги отриманих цільових мінералів, а не руди).
На першом етапі розробка велась переважно відкритим способом, втім, доволі швидко почався розвиток і підземного рудника. В 1878–1880 роках спорудили дренажний тунель «Люсьєн» протяжністю 1260 метрів, що створив шлях відтоку підземних вод до моря та забезпечив суттєвє зниження їх рівня, дозволивши залучити в розробку більш глибокі горизонти родовища, зокрема, шляхом спорудження шахтного стовбура «Санта-Барбара». 1886 року виявили найбільше в історії копальні рудне тіло Кайтас (Caitas), для розробки якого проклали транспортний ухил, який починався верхнім порталом, проходив через гірський масив та досягав нижнього проммайданчику.
Враховуючи виснаження запасів найбагатшої руди, з 1878 року ввели в дію збагачувальну фабрику Буджерру, до якої 1894 року приєдналась збагачувальна фабрика Мальфідано.
Після початку 1914 року Першої світової війни та невизначеності щодо позицї Італії (яка мала пакт з Центральними державами) копальня призупинила роботу та відновила її в червні 1915 року (коли Італія вже зрадила попередніх союзників та вступила у війну на стороні Антанти).
1929 року на тлі потужної світової економічної кризи комплекс Мальфідано знову зупинився. Підсумком кількарічної кризи став перехід копальні до компанії Pertusola, що відновила роботи та закінчила 1936 року будівництво нової шахти «Ренато».
1955 року завершилась розробка рудного тіла Кайтас. У цей період головне значення в комплексі Мальфідано мала збагачувальна фабрика, що приймала продукцію цілого ряду копалень, але 1977 року закрили і її (на той момент власником рудника вже була державна Società Piombo Zincifera Sarda, що наприкінці 1960-х пребрала на себе копальні Pertusola).
Примітки