Сідзуїті Танака (; 1 жовтня 1887 — 24 серпня 1945) — японський штабний офіцер і воєначальник, генерал.

Біографія

Раннє життя та військова служба Танака народився в селі Іссай, префектура Хіого (нині частина міста Тацуно), і був молодшим сином великого землевласника. Його родина стверджує, що походить від Акамацу Міцусуке, і служила старостами села в період Едо. Танака закінчив 19-й клас Імператорської армійської академії Японії в 1907 році. Одним з його однокласників був Масахару Хомма. Він з відзнакою закінчив 28-й клас Штабного коледжу армії в 1916 році, спеціалізуючись на піхоті, і був направлений на армійську стипендію до Англії, де здобув ступінь з англійської літератури в Оксфордському університеті, де вивчав твори Вільяма Шекспіра. Він був прапороносцем японських військ на параді перемоги в Лондоні наприкінці Першої світової війни в липні 1918 року. У 1922 році його було підвищено до майора. У травні 1926 року його було призначено військовим зв'язковим до японського консульства в Мексиці. У березні 1927 року його підвищено до підполковника, а з березня 1928 року він очолював Північноамериканське бюро в Генеральному штабі Імператорської японської армії. У серпні 1930 року його підвищено до полковника, і він був призначений командувачем 2-го піхотного полку до травня 1932 року.

Згодом Танака був призначений військовим аташе до Вашингтона, де він зустрівся з Дугласом Макартуром, коли Макартур був начальником штабу армії Сполучених Штатів. Він залишався в Сполучених Штатах до травня 1934 року. Через тривалу службу в Сполучених Штатах і Великій Британії, а також його відкрито прозахідні настрої, його не просували по службі, оскільки Японія мілітаризувалася. З серпня 1934 року по серпень 1935 року Танака був начальником штабу 4-ї дивізії, що базувалася в Осаці. У серпні 1935 року його було підвищено до генерал-майора та призначено командувачем 5-ї піхотної бригади, яка як гарнізонні сили базувалася в Маньчжоу-Го. Через рік він став директором відділу загальних справ Кемпейтаю, а через рік, у серпні 1937 року, став командиром Кемпейтаю на орендованій Квантунській території. У липні 1938 року його підвищено до генерал-лейтенанта, а наступного місяця — до командира Кемпейтаю.

Друга світова війна

У серпні 1939 року Танака був призначений командиром 13-ї дивізії, і наступний рік провів у боях на передовій під час Другої китайсько-японської війни, зокрема в битві під Уханем та битві при Цзаояні-Ічані. Він повернувся до Японії, щоб у вересні 1940 року відновити свою посаду коменданта Кемпейтай.

Після початку війни на Тихому океані Танака, який голосно висловлювався проти нападу на Перл-Гарбор, був переведений на посаду командувача армії Східного округу.

У 1942 році Танака був відправлений на Філіппіни як командувач 14-ї армії, а згодом з червня 1942 року по травень 1943 року обіймав посаду військового губернатора Філіппін. Однак у березні 1943 року він був змушений повернутися до Японії, щоб одужати від малярії. Він провів багато місяців у лікарні, протягом яких прийняв нову релігію Сейчо-но-Іе. У вересні 1943 року його було підвищено до генерала. У серпні 1944 року його призначили комендантом Коледжу штабу армії. У березні 1945 року його було призначено очолити Східну окружну армію під командуванням 12-ї японської армії. Вона складалася переважно з погано навчених резервістів, студентів-призовників та ополчення домашньої гвардії, такого як Добровольчий бойовий корпус, в рамках останніх відчайдушних оборонних зусиль Японської імперії щодо стримування висадки союзних військ у центральній частині Хонсю.

Як виконувач обов'язків командира 1-ї Імперської гвардійської дивізії, його співпраця мала вирішальне значення для повстання 15 серпня 1945 року, спланованого майором Кендзі Хатанакою та іншими. Хатанака прагнув зайняти Імператорський палац і запобігти трансляції оголошення Хірохіто про капітуляцію Японії. Коли Танаку попросили приєднатися до повстання, він відмовився, а пізніше мобілізував Східну окружну армію проти перевороту. Зробивши кілька телефонних дзвінків і наказавши військам звільнити палац, він сам поїхав туди і вилаяв Хатанаку та інших змовників.

Незважаючи на те, що його називали «героєм інциденту 15 серпня» та що він майже одноосібно припинив спробу державного перевороту, Танака відчував відповідальність за шкоду, завдану Токіо (його юрисдикції) бомбардуваннями союзників. З моменту свого призначення 19 березня він тричі намагався піти у відставку, після того як йому не вдалося запобігти пошкодженню храму Мейдзі, Імператорського палацу та інших важливих об'єктів, але його заявки про відставку були відхилені. Після оголошення капітуляції Японії Танака наказав своїм підлеглим знищити прапори своїх підрозділів, але не вчиняти самогубства, оскільки спалення прапорів полку буде достатньо, і що він має намір взяти на себе повну відповідальність від імені всіх своїх людей.

24 серпня у своєму кабінеті в будівлі Dai-ichi Life у Токіо (пізніше — штаб-квартира Верховного головнокомандувача союзних військ) Танака вистрілив собі в серце; він залишив свій стіл, вкритий сутрами, листами до своїх офіцерів та родини, статуєю імператора Мейдзі та сувоєм зі словами імператора Хірохіто до нього після інциденту 15 серпня.

Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:

Орден Вранішнього Сонця 1-го класу Орден Священного скарбу 1-го класу Орден Золотого шуліки 3-го класу Медаль Китайського інциденту 1937 Медаль національного фонду «Велика Маньчжурія» (Маньчжурська держава) Пам'ятна медаль «2600 років Японії»

Примітки

Література

Посилання