Валентина Миколаївна Мартинюк (справж.— Брондзя; нар. 26 грудня 1958, смт Сокіл Сахалінська обл., РФ) — українська композиторка, педагог, музично-громадська діячка. Членкиня Національної спілки композиторів України (1985). Лауреатка обласної премії ім. Г. Петровського (1986), ім. Дмитра Яворницького (1991), обласної премії ім. Андрія Штогаренка «За особистий вклад у розвиток композиторської школи Дніпропетровщини» (2002). Лауреатка премії ім. Віталія Кирейка (2008). Заслужений діяч мистецтв України (2018).
Біографія Валентина Миколаївна Брондзя (Мартинюк) народилась 26 грудня 1958 року на Сахаліні в родині українців з Дніпропетровщини. Батько композиторки Микола Іванович Брондзя — військовослужбовець, мати Раїса Микитівна — викладачка історії, української мови та літератури. У 1974 році закінчила ДМШ № 2 у Краснодарі по класу фортепіано М. Краснової. Музичну освіту здобувала в Краснодарському музичному училищі ім. М. А. Римського-Корсакова на теоретичному та фортепіанному відділеннях (кл. теорії В. О. Воронцова). Закінчила у 1978 році за двома спеціальностями: теоретик і піаніст.
У 1974 році вона закінчила ДМШ № 2 у Краснодарі по класу фортепіано М. Краснової, що заклало підґрунтя її інтересу до інструментальної музики. У 1978 році закінчила Краснодарське музичне училище імені М. А. Римського-Корсакова за двома спеціальностями: теоретик (клас В. О. Воронцова) та піаніст. Поєднання ґрунтовної теоретичної підготовки та виконавської практики стало фундаментом для її подальшого композиторського розвитку.
У 1974—1983 роках навчалася на композиторському факультеті Київської державної консерваторії (кл. композитора Андрія Штогаренка). Вивчала музично-теоретичні дисципліни: гармонію у М. М. Скорика, поліфонію у Г. І. Ляшенка, інструментування та читання партитур у Ю. Я. Іщенка, аналіз музичних творів у М. В. Дремлюги.
Уже з перших самостійних творів авторка обрала шлях творчого переосмислення автентичного мелосу. Її індивідуальний стиль сформувався на перетині оновлення традиційних гармонічних структур та використання авангардних композиційних технік, що дозволило гармонійно поєднати прадавню пісенну основу із сучасним музичним мисленням.
Упродовж 1983—2002 років працювала відповідальним секретарем Дніпропетровської обласної організації Національної Спілки композиторів України. З 2002 року — викладач композиції і музично-теоретичних дисциплін Дніпропетровського музичного училища імені Михайла Глінки. Від 2013 року працювала викладачем-методистом. На 2025 рік — доцент кафедри музикознавства, композиції та виконавської майстерності навчально-наукового інституту Дніпровської академії музики.
Творчість Творчість мисткині охоплює різні напрями музичного мистецтва. Авторка музики до музичних комедій і театральних постановок, творів для симфонічного оркестру, балетів, а також камерно-інструментальних композицій, створених, зокрема, для Дніпропетровського будинку органної та камерної музики й музичного училища (1987—2007).
Значне місце у творчості композиторки посідають хорові, вокальні та інструментальні твори для бандури, написані, зокрема, для ансамблю бандуристок «Чарівниці». Для цих композицій характерне органічне поєднання традицій і новаторських підходів: стильова палітра від бароко до сучасності, експерименти зі звукоутворенням, розширення виражальних можливостей інструмента. Твори для бандури опубліковано у збірках «Твори для голосу та бандури» (Дніпропетровськ, 2006) та «Твори для бандури» (Тернопіль, 2011).
Великою частиною спадщини В. Мартинюк є хорові твори, у яких широко використовуються фольклорні джерела та народнопісенні інтонації. Серед них — хорова поема «Там над шляхом матуся стояла», що тяжіє до української ліричної пісні; хор «Радуйся, земле», побудований на творчо переосмислених різдвяних колядках; «Мова золота» на слова Андрія Малишка з ритмічними рисами музики західної частини України; «Чистий кришталь» на вірші Григорія Сковороди, заснований на традиції українських скоромовок; «Яблунева, солов'їна» на слова Юрія Рибчинського, у якому поєднано інтонації різних фольклорних жанрів.
Важливим напрямом творчості є духовна музика. Композиторка створила низку творів на канонічні тексти, зокрема «Антифони степенні восьми гласів», «Ірмоси канону Вербної неділі», «Ірмоси канону Великої суботи», «Ірмоси воскресних канонів», «Янголи ликують» та ін., що виконуються у храмах Дніпропетровщини. 2016 року написано хор «Монастирський острів. Візантійський хрест», виконаний Академічним камерним хором «Хрещатик» у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі в межах XXVII Міжнародного фестивалю «Київ Музик Фест». У 2017 відбулася прем'єра поеми «Маруся Богуславка» на вірші Ліни Костенко для мішаного хору та інструментального ансамблю.
Вокальні твори композиторка створює у співпраці з дніпропетровськими поетами (В. Зоренко, М. Потійко, Ж. Бондаренко, О. Завгородній, Л. Степовичка, М. Патрік, Ю. Кібцець). Окремий пласт становить комп'ютерна музика, записана у період співпраці зі студією «Ріка», зокрема п'єси «Вічний шлях» та «Сотворіння» (у співавторстві з О. Вікторовим).
Композиторка активно співпрацює з театральними колективами Дніпра та Запоріжжя, створивши музику до вистав «Лісова пісня», «На перші гулі», а також хореографічний перформанс «В чарах кохання». Особливе місце посідає співпраця з капелою бандуристів «Чарівниці», результатом якої стало розширення виражальних можливостей інструмента у солоспівах та кантатах. Також В. Мартинюк є однією з дослідниць цифрового звукового середовища, створивши ряд комп’ютерних мініатюр («Вічний шлях», «Світла туга»), де природні акустичні ефекти синтезуються з електронною обробкою.
Основні твори для симфонічного оркестру:
симфонія № 1 (1983) 30' Симфонія № 2 (1986) 40' Триптих «Благаю, пам'ятайте» (1986) Концерт для оркестру (1992) 20' Поема (2003) 15'
для солістів, хору та симфонічного оркестру:
«Молюсь за Україну» на вірші С. Черевко (1999) 12' «Ріка славетна України» — хвалебна ода на вірші В. Здоренко (2003) 8'
для читця і симфонічного оркестру:
«Як піп робітницю наймав» за казкою С. Пісахова (1990) 9'
одноактні водевілі:
«На перші гулі» за п'єсою В. Васильченка 50' «По — модньому» за п'єсою М. Старицького (1985) 50'
хореографічні твори:
«В чарах кохання» — балетна сцена (2002) 15' «O tempora, o mores» — музично-хореографічне дійство (2002) 20'
камерно — інструментальна, вокальна музика, хори, музика до театральних вистав, пісні, комп'ютерна музика, музика для народних інструментів.
Музична Шевченкіана
«Коло гаю» (на пісню «Коло гаю в чистім полі») для народного голосу та фортепіано (1998). «Тарас Шевченко» (вірші Д. Яворницького) для голосу та бандури (1999). «Вічна весна», акварелі для флейти, пан-флейти та капели бандуристів за мотивами поезій Кобзаря (2014). В основі твору покладені фрагменти з балади «Тополя»: «По діброві вітер виє», «Полюбила чорнобрива козака дівчина», «Защебече соловейко в лузі на калині». «Легенди про Кобзаря» (вірші Ю. Кібця) для капели бандуристів (2015).
Примітки
Джерела
Тарасова Н. Жінка-композитор. Апологія професії по-українськи до 60-річчя В. М. Брондзі (Мартинюк). Музикознавча думка Дніпропетровщини. Дніпро: Ліра, 2019. Вип. 15. С. 199–208.