Нур Джехан (21 вересня 1926 року — померла 23 грудня 2000 року) — пакистанська співачка та акторка, яка працювала як у Британській Індії, так і згодом у пакистанському кіно. Її кар'єра тривала понад 60 років. Джехан досконало володіла індустанською класичною музикою, а також іншими жанрами, зокрема газелями. Вона дебютувала як режисерка у фільмі «Чанн Вей» 1951 року, ставши першою жінкою-кінорежисеркою в Пакистані. Вона визнана за свій внесок у музичну культуру Індійського субконтиненту, зокрема Пакистану. У Пакистані їй було надано почесний титул Маліка-е-Тараннум («Королева мелодій»)
Разом з Ахмедом Рушді Нур Джехан є рекордсменкою за кількістю заспіваних пісень для фільмів в історії пакистанського кіно. Вона записала близько 10 000 пісень різними мовами, зокрема урду , панджабі та сіндхі. За кар'єру, що тривала понад пів століття, вона виконала загалом 2422 пісні у 1148 пакистанських фільмах.
Біографія Нур Джехан народилася як Аллах Васаї 21 вересня 1926 року в мусульманській родині панджабців у Кот Мурад Хан, поблизу Касура, Пенджаб, Британська Індія. Вона була однією з восьми дітей Імдада Алі та Фатеха Бібі. З раннього віку вона виявляла жвавий інтерес до музики та почала співати у віці шести років. Її батько розпізнав талант доньки й відправив на раннє навчання о класичному співу. Вона навчалася в устада Гулама Мохаммеда, а згодом у Каджанбая, зосереджуючись на стилі Патіала ґхарана індустанської класичної музики, зокрема таких формах, як тумрі, дхрупад і кх'я́л
У дев'ять років вона привернула увагу панджабського музиканта Гулама Ахмеда Чішті, який написав для неї ранні твори та познайомив її з театральними виставами в Лахорі. Він написав для неї кілька газелів, наатів і народних пісень, хоча вона більше прагнула займатися акторською майстерністю або плейбеком. Після завершення професійної підготовки Джехан продовжила кар'єру співачки разом зі своєю сестрою в Лахорі та зазвичай брала участь у живих пісенних і танцювальних виступах перед показами фільмів у кінотеатрах.
Кар'єра
Кар'єра в Британській Індії На початку 1930-х років її родина переїхала до Калькутти з надією розпочати кар'єру у виконавському мистецтві для неї та її старших сестер — Ейден Бай і Хайдер Банді. Власник театру Діван Сардарі Лал підтримав їхній переїзд, і Нур Джехан продовжила своє навчання, беручи участь у музичному театрі. Відома співачка Мухтар Бегум, дружина драматурга Аги Хашара Кашмірі, стала наставницею молодої виконавиці та допомогла їй увійти в кіноіндустрію. Саме в цей період вона взяла сценічний псевдонім Бебі Нур Джехан. Її старшим сестрам запропонували роботу в одній з компаній Сета Сукха Карнані — Indira Movietone, і згодом вони стали відомі як Punjab Mail
1935 року К. Д. Мехра зняв фільм мовою панджабі Pind di Kuri, у якому Нур Джехан зіграла разом зі своїми сестрами та заспівала пісню мовою панджабі Langh aja patan chanaan da o yaar, що стала її першим хітом. Потім вона знялася у фільмі Missar Ka Sitara 1936 року тієї ж компанії та співала в ньому для композитора Дамодара Шарми. Джехан також зіграла дитячу роль Хір у фільмі 1937 року Heer-Sayyal.. Усі ці панджабомовні фільми були зняті в Калькутті
Після кількох років у Калькутті Нур Джахан повернулася до Лахора в 1938 році. 1939 року Гулам Хайдер написав пісні для Джахан, що призвело до її зростання популярності. Згодом вона записала свою першу пісню «Shala Jawaniyan Mane» для фільму «Gul Bakavli» режисера Далсуха Панчолі
1942 року вона зіграла головну роль разом із Праном у фільмі Khandaaan (1942). Це була її перша роль у дорослому віці, і фільм мав великий успіх. Успіх Khandaaan призвів до переїзду акторки до Бомбея, де режисером був Саїд Шаукат Хуссейн Різві. Вона виконала спільну музику з Шантою Апте у фільмі Duhai 1943 року. Саме в цьому фільмі Джехан вдруге здійснила плейбек-виконання — цього разу для іншої акторки на ім'я Хусн Бано. Пізніше того ж року вона одружилася з Різві.
З 1945 по 1947 рік, а також після подальшого переїзду до Пакистану, Нур Джехан була однією з найбільших кіноакторок індійської кіноіндустрії. Її фільми Badi Maa, Zina, Gaon Ki Gori (усі 1945 року), Anmol Ghadi (1946 року), Mirza Sahiban (1947 року) та Jugnu (1947 року) були найкасовішими фільмами періоду з 1945 по 1947 рік.
Останнім фільмом Джехан в Індії був Mirza Sahiban 1947 року за участю Прітхвіраджа Капура, брата Трілока Капура. Разом із Сурайєю вона була найбільшою зіркою країни до здобуття незалежності.
Нур Джехан виконала 127 пісень в індійських фільмах і знялася у 69 звукових фільмах у період з 1932 по 1947 рік, а також у 12 німіх фільмах. П'ятдесят п'ять її фільмів було знято в Бомбеї, вісім — у Калькутті, п'ять — у Лахорі та один — у Рангуні, Бірма.
Акторська кар'єра в Пакистані 1947 року Різві та Джехан вирішили переїхати до Пакистану після здобуття незалежності Британською Індійською імперією, що призвело до поділу Індії. Вони залишили Бомбей та оселилися в Карачі разом зі своєю родиною
Через три роки після оселення в Пакистані Джехан знялася у своєму першому пакистанському фільмі Chan Wey (1951 року) разом із Сантошем Кумаром, який також став її першим пакистанським фільмом у ролі героїні та співачки. Шаукат Хуссейн Різві та Нур Джехан спільно зняли цей фільм, що зробило Джехан першою жінкою-режисеркою в Пакистані. Фільм став найкасовішим у Пакистані 1951 року. Другим фільмом Джехан у Пакистані був Dupatta (1952 року), продюсером якого виступив Аслам Лодхі, режисером — Сібтайн Фазлі, а керівником виробництва — А. Х. Рана. Dupatta виявився ще більш успішним, ніж Chan Wey (1951 року).
Протягом 1953 та 1954 років між Джехан і Різві виникли проблеми, і вони розлучилися через особисті розбіжності. Вона зберегла опіку над трьома дітьми від їхнього шлюбу. 1959 року вона одружилася з іншим кіноактора'ом — Еджазом Дуррані, на дев'ять років молодшим за неї. Дуррані тиснув на неї, вимагаючи припинити акторську діяльність, і її останнім фільмом як акторки й співачки став Ghalib (1961 року). Це сприяло подальшому зміцненню її культового статусу та принесло їй нову аудиторію
Її виконання поезії Фаїза Ахмеда Фаїза Mujhse Pehli Si Mohabbat Mere Mehboob Na Maang є унікальним прикладом декламації поезії у формі пісні з музикою Рашида Аттре у пакистанському фільмі Qaidi (1962 року). Востаннє Джехан з'явилася на екрані у фільмі Baaji 1963 року, хоча й не в головній ролі.
Нур Джехан попрощалася з кіноакторством 1963 року після 33 років кар'єри (1930—1963 роки). Тиск обов'язків матері шістьох дітей і вимоги бути дружиною іншого кіноактора змусили її відмовитися від кар'єри . Як кіноакторка Джехан знялася у 14 фільмах у Пакистані — десяти мовою урду та чотирьох мовою панджабі.
Як плейбек-співачка Після того як вона залишила акторську кар'єру, Нур Джехан зосередилася на плейбек-вокалі. Вона дебютувала виключно як плейбек-співачка 1960 року у фільмі Salma. Її перший плейбек-вокал для пакистанського фільму прозвучав ще у фільмі Chan Wey 1951 року, режисеркою якого вона була сама
Вона отримала багато нагород, зокрема відзнаку «Гордість виконавства» 1965 року від уряду Пакистану. Вона виконала велику кількість дуетів з Ахмедом Рушді, Мехді Хассаном, Масудом Раною, Нусратом Фатехом Алі Ханом та Муджибом Ааламом
1991 року Ванесса Редгрейв запросила її виступити на благодійному заході на користь дітей Близького Сходу, що проходив у Королівському Альберт-холлі в Лондоні. Лайонел Річі, Боб Гелдоф, Мадонна, Бой Джордж та Duran Duran були серед виконавців на цьому зірковому заході, на якому, серед багатьох інших, були присутні театральний актор Джон Гілгуд, драматург, лауреат Нобелівської премії Гарольд Пінтер та акторка, лауреатка премії «Оскар», Дейм Пеггі Ешкрофт. Вона також виконала «Saiyan Saadey Naal» — пісню відомого пакистанського фолк-співака, автора пісень і композитора Акрама Рахі (Akram Rahi) для фільму Dam Mast Kalander / Aalmi Gunday.
1982 року Джехан відвідала Індію, щоб відсвяткувати Золотий ювілей індійського звукового кіно, де вона зустрілася з прем'єр-міністром Індії Індірою Ганді в Нью-Делі та була прийнята Діліпом Кумаром та Латою Мангешкар у Бомбеї. Вона зустрілася з усіма своїми колишніми героями та колегами по фільму, включаючи Сурендру, Прана, Сурайю, композитора Наушада та інших. На вебсайті Women on Record зазначалося:
«Нур Джехан внесла у свій спів пристрасть, з якою не має рівних ніхто інший. Але вона поїхала до Пакистану».
Особисте життя 1941 року Нур Джехан одружилася з Шаукатом Хуссейном Різві з Азамгарха, штат Уттар-Прадеш, Індія. 1947 року Шаукат Різві вирішив емігрувати до Пакистану, і Нур Джехан також переїхала туди, завершивши свою кар'єру в Індії. Наступного разу вона відвідала Індію лише 1982 року. Її шлюб з Різві закінчився 1953 року розлученням; у пари було троє дітей, зокрема їхня донька-співачка Зіл-е-Хума. Нур Джехан також перебувала у стосунках з гравцем у крикет Назаром Мохаммедом.
1959 року вона одружилася з Еджазом Дуррані. У другому шлюбі народила ще трьох дітей, однак він закінчився розлученням 1971 року. У неї також був роман з актором Юсуфом Ханом.
Останні роки та смерть
1986 року під час туру Північною Америкою Джехан страждала від болю в грудях; їй поставили діагноз стенокардія, після чого було проведено операцію шунтування. За словами її доньки Шазії Хассан, в останні роки життя вона страждала на хронічну хворобу нирок і перебувала на діалізі. 2000 року Джехан була госпіталізована до Університетської лікарні Ага Хана (Aga Khan University Hospital) у Карачі та перенесла серцевий напад. 23 грудня 2000 року (у ніч на 27 Рамадан) Джехан померла внаслідок серцевої недостатності. Її похорон відбувся в мечеті Джамія Масджид Султан (Jamia Masjid Sultan) у Карачі; на ньому були присутні понад 400 000 осіб. Її поховали на кладовищі Ґізрі (Gizri Graveyard) у Карачі. Державний похорон їй влаштував президент Пакистану Первез Мушарраф. Він наказав перевезти тіло до Лахора з Карачі, однак її доньки наполягли на похованні в Карачі в ніч її смерті
Після її смерті відомий індійський письменник і поет Джавед Ахтар в інтерв'ю в Мумбаї сказав:
«У найгірших умовах наших відносин з Пакистаном за 53 роки, у дуже ворожій атмосфері, наша культурна спадщина була спільним мостом. Нур Джехан була одним із таких міцних мостів. Я боюся, що її смерть могла його похитнути».
Нагороди та почесні звання Нур Джехан отримала понад 15 нагород «Нігар» за найкращу співачку, з яких вісім — за найкращу співачку мовою урду, а решту — за найкращу співачку мовою панджабі. Вона також отримала нагороду «Співачка тисячоліття» в Пакистані.
1945 року за фільм «Зіна» вона була нагороджена золотою медаллю З. А. Бухарі
Нур Джехан посіла восьме місце у списку найвпливовіших пакистанців.
Мухаммед Рафі завжди хотів співати з нею дуетами. Боллівудська співачка Аша Бхосле заявила в інтерв'ю:
«Джехан була однією з моїх улюблених співачок, і коли я слухала її газелі, я зрозуміла, наскільки незвичайними були ці композиції, тому вирішила представити їх ширшій аудиторії, чого вони заслуговують».
Вона додала:
«Світ ніколи не побачить такої співачки, як вона. Так само як люди не бачили інших Мухаммеда Рафі та Кішора Кумара, ніколи не буде іншої Нур Джехан»
Британська щотижнева газета Eastern Eye поставила Нур Джехан на 16-те місце у списку 20 співачок Боллівуду всіх часів. Редактор розважального відділу Eastern Eye написав:
«Джехан була першою співачкою-зіркою індійського кіно та допомогла закласти основи плейбек-вокалу в тому вигляді, в якому ми його знаємо. Вона надихнула ціле покоління співаків, включаючи Лату Мангешкар, перш ніж самостійно започаткувати музику в Пакистані, а також надихнула наступні покоління там».
1945 року вона стала першою жінкою на субконтиненті, яка заспівала каввалі у фільмі «Зіна». Американська поп-співачка Мадонна прокоментувала:
«Я можу скопіювати кожну співачку, але не Нур Джехан».
1957 року вона отримала Президентську премію за акторську гру та спів у фільмі «Інтезаар». Це був той самий фільм, за який Хваджа Хуршид Анвар також отримав Президентську премію як найкращий музичний керівник