Битва на Кальміусі — військове зіткнення, що відбулося у 1585 році поблизу річки Кальміус (однієї з головних водних артерій Донбасу) та річки Берда між запорозькими козаками під проводом гетьманів Михайла Ружинського та Яна Оришевського проти об'єднаних кримсько-ногайських орд під проводом хана Ісляма II Ґерая.
Битва завершилася розгромом кримсько-ногайського війська, розширенням козацьких володінь у Приазов'ї та встановленням контролю Запорозької Січі над стратегічним межиріччям Кальміусу й Берди.
Передумови У 1585 році гетьманом на Січі було обрано князя Михайла Ружинського. Новообраний голова козацтва швидкими діями проявив себе як хоробрий полководець під час сміливого походу на Перекоп, де козаки здобули колосальну здобич і захопили чимало трофеїв.
Це обурило кримського хана Ісляма II Ґерая. Він направив протест королю Речі Посполитої Стефану Баторію, погрожуючи масштабним вторгненням в разі, якщо той не зможе приборкати козаків. Побоюючись війна, король відправив до козаків свого посла Глембовського (Ґлембовського) з вимогою повернути хану все награбоване майно. Однак запорожці категорично відмовилися виконувати королівський наказ і утопили польського посла у Дніпрі.
Паралельно у самому Кримському ханстві точилася гостра боротьба за владу: Саадет II Ґерай здійснив спробу перевороту, аби скинути Ісляма II Ґерая, проте зазнав поразки через пряме втручання військ Османської імперії, яка підтримала останнього. Внутрішня міжусобиця суттєво послабила ханство — цим скористалися запорозькі козаки. Очолювані Михайлом Ружинським та Яном Оришевським, вони вирішили діяти на випередження та завдали удару по ногайських улусах.
Перебіг битви Намагаючись реалізувати свої погрози, Іслям II Ґерай організував великий грабіжницький похід на українські землі. Кримський хан планував переправити кримську кінноту через Дніпро Таванською переправою (в районі острова Тавань).
Проте козацькі флотилії на чайках вийшли назустріч противнику та вступили з кримцями у бій просто на воді. Несподіваний і рішучий напад козаків завершився повною перемогою запорожців: біля 3 000 кримців було знищено, а їхні човни, сідла та запаси провізії — захоплено. Морський бій біля Тавані повністю зірвав плани хана щодо вторгнення вглиб українських земель.
Здобувши перемогу на морі, Михайло Ружинський перейшов у масштабний контрнаступ і сам пішов війною на володіння кримських татар і ногайців у Приазов'ї. Козацькі загони Ружинського та Оришевського розгромили орди кримців та ногайців біля донбаських річок Кальміус та Берда, очистивши ці території від військ противника.
Наслідки Перемога запорожців при Кальміусі та Берді мала значне військово-стратегічне та символічне значення: Втрата боєздатності кінноти: під час боїв українські козаки відігнали 40 000 коней, що стало надважким ударом по мобільності та військовій могутності кримсько-ногайської кінноти. Закріплення на нових рубежах: межиріччя Кальміусу й Берди перейти під контроль Запорозької Січі. Поблизу Кальміусу і Берди козаками були засновані постійні поселення, варти та засіки, що утримувалися козацькими гарнізонами і запобігали новим грабіжницьким набігам орди вглиб України. Ідеологічне значення: у тогочасній свідомості та козацьких традиціях перемога при річках Кальміус і Берда символічно розглядалася як повернення й відвоювання південних територій колишньої Русі, що закріпило позиції козацтва на узбережжі Азовського моря.
Див. також Облога Черкас (1532) Кримський похід (1575) Кримський похід (1589) Кальміуська паланка Хронологія походів козаків на турків, татар і ногайців
Примітки
Джерела
Література Сушинський Б. І. Козацькі вожді України: історія України в образах її вождів та полководців XV—XIX століть. — Одеса: Альфа-Омега, 1998. — Т. 1. — 416 с. — ISBN 966-571-046-X. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. У 3 т. — К.: Наукова думка, 1990. — Т. 2. — 560 с. — ISBN 5-12-001244-2.