Соляний промисел Понтеджинорі – виробничий майданчик з видобутку хлориду натрію у італійському регіоні Тоскана.
В 1918 році компанія Solvay запустила хімічний завод у Розіньяно, що потребував хлориду натрію для випуску кальцинованої соди (а з 1940 року також для електролізного виробництва). Видобуток солі організували за три десятки кілометрів на південний схід в районі Понтеджинорі, де ще з середньовіччя працювали соляні промисли Саліні-ді-Вольтерра.
Поклади солі знаходяться на глибинах до 500 метрів, а їх видобуток ведеться шляхом підземного вилуговування – вода, що нагнітається у свердловини, розчиняє сіль і отриманий розсіл виходить на поверхню через інші свердловини. Станом на другу половину 1970-х щорічно бурилось від 12 до 15 тисяч погонних метрів свердловин та вже було споруджено близько 2 тисяч свердловин. Більш пізнє джерело вказує, що кількість свердловин вже перевищила 2,5 тисячі.
Після очистки розсол перекачується по розсолопроводу до Розіньяно. Первісно проклали 30-кілометровий чавунний трубопровід від ділянки Кверчета (Чінквантіна), а в 1928-му до неї підвели 10-кілометровий розсолопровід від нової ділянки Буріано. З нарощуванням видобутку в 1958-му узялись за прокладання другої нитки.
Паралельно з майданчиками Solvay працював належний державі промисел Саліні-ді-Вольтерра, орієнтований на виробництво харчової солі. В 1997-му належні йому ділянки також передали Solvay, проте виробництво харчової солі не відносилось до її сфери діяльності і в 2014-му його продали іншій компанії.
Якщо в 1919-му промисел Solvay видав лише 10 тисяч тонн хлориду натрію, то в 1950-му цей показник склав вже 570 тисяч тонн, а станом на кінець 1970-х досягнув 1,5 млн тонн на рік, тоді як загальний накопичений обсяг поставок з початку експлуатації склав 40 млн тонн. В 1997-му промисел Solvay випустив 1,93 млн тонн солі. Також відомо, що станом на початок 2010-х більшість хлориду натрію споживало виробництво кальцинованої соди і лише чверть йшла на потреби електролізу.
В подальшому виробництво кам'яної солі в Тоскані дещо зменшилось і в 2018-му склало 1,45 млн тонн, причому абсолютна більшість цього обсягу призначалась для Solvay (окрім виробництва харчової солі певні обсяги міг також споживати електролізний завод у Саліні-ді-Вольтерра, потужність якого удвічі менша за показник хлорного виробництва майданчику в Розіньяно).
Примітки