Соляний промисел Саліні-ді-Вольтерра – виробничий майданчик з видобутку хлориду натрію у італійському регіоні Тоскана.
Є припущення, що сіль в районі Вольтерра виробляли ще етруски, проте перші прямі свідчення такої діяльності відносяться до часів римлян. Наприкінці X століття місцеві солеварні були достатньо відомі, щоб германський імператор запросив їх майстрів для організації соляних промислів у Саксонії. Станом на XVIII століття промисли належали Тосканському герцогству, а після ліквідації останнього перейшли до Королівства Італія.
Хоча поклади солі в районі Вольтерра залягають не надто глибоко – переважно на глибинах від 80 до 500 метрів, проте вони складаються з окремих лінз та непридатні для організації шахтного видобутку. Первісно вилучення солі провадили за допомогою колодязів завглибшки 20 – 30 метрів, з яких вичерпували солону воду та далі випарювали її в котлах, використовуючи деревину як паливо. З розвитком технологій перейшли до буріння свердловин, прокачування по яких води дозволяло вилуговувати основні поклади.
Відносно обсягів видобутку відомо, що в 1915-му вони склали 36 тисяч тонн, а наприкінці 1920-х спорудили новий завод з переробки соляної ропи, що міг продукувати 50 – 60 тисяч тонн на рік (в 1944-му при відступі його підірвали німецькі війська, проте 1947 року завод вдалось повернути до дії). В 1965-му стала до ладу нова випарна установка, що переробляла очищений від карбонатів та сульфатів розчин, споживаючи як паливо нафтопродукти. В 1970-х роках промисел випускав від 100 до 120 тисяч тонн на рік, проте станом на середину 1990-х обсяги знизились до 80 тисяч тонн на рік.
Державна солеварня виробляла харчову сіль, крім того, наприкінці 1950-х поряд з нею з’явився електролізний завод Саліні-ді-Вольтерра, сировиною для якого був саме хлорид натрію. При цьому ще в 1910-х роках у цьому ж районі почав діяти соляний промисел Понтеджинорі, що забезпечував потреби великого хімічного заводу компанії Solvay у Розіньяно (та з плином часу досягнув потужності у майже 2 млн тонн солі на рік). В 1997-му належні державній компанії ділянки також передали Solvay, втім, виробництво харчової солі не відносилось до її сфери діяльності і в 2014-му його продали групі Locatelli, що може виробляти до 150 тисяч тонн перекристалізованої солі на рік.
Примітки