Дизайн їжі () — термін, який використовується як в контексті розробки нових продуктів харчовою промисловістю, так і у зв'язку з презентацією їжі на фотографіях, а також у науково-популярному значенні як термін для позначення штучно змінених .
Розроблення нових харчових продуктів Дизайн їжі у харчовій промисловості — це поняття, що означає композицію та розроблення рецептур харчових продуктів, а також їхнє візуальне оформлення. Як трендовий термін у вужчому значенні його часто використовують у зв'язку з розробленням принципово нових видів харчових продуктів. При цьому інколи застосовують новітні ароматичні сполуки або ж нові харчові добавки, наприклад електроліти як функціональні компоненти спортивних напоїв. Гастрономія також використовує дизайн їжі, здебільшого із застосуванням хімічних допоміжних засобів і методів, зокрема в молекулярній гастрономії та під час створення відповідно модифікованих «молекулярних коктейлів». Як правило, на перший план виходять незвичні смакові ноти й .
Оскільки , розроблені таким чином, за своєю природою є новими або культурно чужими, вони підпадають під дію Європейського регламенту щодо . У ньому насамперед визначено вимоги до маркування. У крайніх випадках ці продукти не є в строгому сенсі, а радше харчовими добавками. Це препарати загальнозміцнювальної дії, що перебувають на межі між харчовими продуктами та лікарськими засобами.
Функціональні харчові продукти — це харчові продукти, які лише збагачено певними біологічно активними речовинами з метою поліпшення здоров'я. Отже, ці продукти також можуть бути результатом дизайну їжі в широкому розумінні.
Синтетично виготовлені харчові продукти Критики сучасних харчових технологій уживають термін дизайн їжі із негативною конотацією не лише у зв'язку з функціональними або новими харчовими продуктами, а передусім як позначення харчових продуктів, які синтетично виготовляються з різних компонентів і збагачуються добавками. «З середини 1980-х років (…) так званий „дизайн їжі“ набуває все більшого поширення. Під цим розуміють процес у промисловому виробництві харчових продуктів, за якого продукти харчування (молоко, зерно, цукор тощо) більше не очищуються шляхом обробки. Натомість основні речовини виділяються із недорогої рослинної сировини (наприклад, сої) та додаються в продукт шляхом хімічного синтезу (…)»Dietrich von Engelhardt: Geschmackskulturen. Vom Dialog der Sinne beim Essen und Trinken, 2006, S. 55.
Критика Особливої критики піддається широке використання штучних ароматизаторів, за допомогою яких «нейтральним до смаку» базовим речовинам можна надати майже будь-якого бажаного смаку. «У дизайні їжі речовина та смак їжі створюються як незалежні якості. (…) Часто природний смак і запах їжі забуваються і стають чимось чужорідним», Monika Setzwein: Soziologie der Ernährung. 1999, S. 191. Це, як зазначається, призводить до того, що штучним ароматам — навіть виготовляються хімічним шляхом — часто надають перевагу, оскільки вони є більш інтенсивними. Йдеться про стандартизацію смаку та зростаюче відчуження споживачів від натуральних харчових продуктівHans-Werner Prahl, S. 192.
Фотографія харчових продуктів
Термін дизайн їжі також уживають для позначення презентації, оформлення й зображення харчових продуктів з рекламною метою. Оскільки справжні продукти під світлом фотоламп недостатньо довго виглядають свіжими або, наприклад, надто швидко осідає, у рекламному представленні харчових продуктів застосовують допоміжні засоби, щоб продукти і приготовані страви виглядали свіжими або щойно поданими. Через лінгвістичну близькість до описаного вище процесу розроблення продукту дедалі частіше вживають термін (або фуд-стилізм, що також означає оформлення харчових продуктів).
Див. також
Примітки
Джерела Heinz Knieriemen: Lexikon Gentechnik, Fooddesign, Ernährung. At-Verlag, Aarau 2002, ISBN 3-85502-741-2 Sonja Stummerer, Martin Hablesreiter: Food Design: Von der Funktion zum Genuss — From Function to Feast. Springer Verlag, 11. Juli 2007, ISBN 3-211-23512-4 Sonja Stummerer, Martin Hablesreiter: Food Design XL. Springer Verlag, 2009, ISBN 978-3-211-99230-2