Електрохімічний завод у Коллестатте – колишнє підприємство у італійському регіоні Тоскана.
В 1897 році компанія Società Italiana per il Carburo di Calcio Acetilene e altri Gas (SICCAG) запустила в Коллестатте перше в Італії виробництво карбіду кальцію, що в ті часи відігравав важливу роль у індустрії освітлення як джерело ацетилену. Технологічний процес передбачав плавку вапна з вугіллям в електропечах, тому SICCAG, що на початку діяльності використовували генератори загальною потужністю 0,59 МВт, в 1898 – 1900 роках спорудила поруч ГЕС Коллестатте потужністю 7,5 МВт. На момент запуску завод міг продукувати лише 0,25 тонни карбіду кальцію на добу, але поява нового джерела електроенергії та встановлення більш потужних та значно економічніших печей дозволила наростити виробництво на порядки (вже у 1900-му SICCAG виробила 2,8 тисяч тонн карбіду кальцію, причому зазвичай для залежних від гіроенергії карбідних заводів було властиве сезонне виробництво). Також варто відзначити, що однією з передумов розвитку в Тоскані промисловості були запаси бурого вугілля, проте необхідне для карбідного заводу в Коллестатте високоякісне вугілля закуповували в Англії.
В 1909-му почали випуска азотного добрива – цианаміду кальцію, який отримували плавкою карбіду кальцію в атмосфері азоту. Станом на 1912 рік майданчику у Коллестатте мав потужність на рівні 12 тисяч тонн цианаміду кальцію на рік (що потребувало не менше 12 тисяч тонн карбіду), проте вже у 1915-му фактичні обсяги виробництва склали 20,7 тисячі тонн (що дорівнювало 82% загальноіталійського показника). У 1917-му виробництво цього продукту знизилось майже до нуля, в 1920-му знову досягнуло майже 20 тисяч тонн, а в 1923 – 1924 роках перевищувало 30 тисяч тонн на рік. Протягом наступних трьох років фактичне виробництво цианаміду кальцію падало та скоротилось утричі.
В 1911-му організували продукування іншого азотного добрива – сульфату амонію, необхідний для якого аміак можливо було отримувати гідролізом цианаміду кальцію. Фактичні обсяги виробництва сульфату амонію в 1914 році перевищили 3,5 тисяч тонн, але вже у 1916-му впали до нуля. В 1919-му виробили лише кілька сотень тонн цього добрива, за чим послідувала нова перерва, відновлення робіт в 1921-му і випуск в 1922-му близько 3,5 тисяч тонн. Втім, протягом 1923 – 1924 років в Коллестатте знову продукували лише пару сотень тонн сульфату амонію на рік.
Виробництва цианаміду кальцію та сульфату амонію потребували відповідно нітратної та сульфатної кислот, продукування яких організували на самому майданчику. Відомо, що середньодобове споживання сульфатної кислоти складало близько 100 тонн, а її виробництво призводило до великих викидів шкідливого діоксиду сірки.
В 1922-му унаслідок злиття компаній Società degli Alti Forni, Fonderie e Acciaierie di Terni (володіла сусіднім металургійним комбінатом у Терні) та SICCAG новим власником заводу в Коллестатто стала Terni Società per l'Industria e l'Elettricità.
В 1929 році в межах оптимізації виробничих потужностей Terni Società per l'Industria e l'Elettricità закрила майданчик у Коллестатте, зосередивши все виробництво карбіду та цианаміду кальцію на розташованому всього за кілька кілометрів заводі у Папіньо.
Також можливо відзначити, що за кілька років поруч із закритим карбідним заводом звели завод сірковуглецю компанії Societa Umbra Prodotti Chimici.
Примітки