Валерія Єгошина ( 1990, Одеса) — українська журналістка-розслідувачка, працює в проєкті «Схеми» Радіо Свобода. Лауреатка міжнародної журналістської премії імені Джеймса Найта (2024) (Knight International Journalism Awards) від Міжнародного центру журналістів (ICFJ).

Біографія Валерія Єгошина народилася 1990 року в Одесі. Закінчила Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Почала кар'єру в різних виданнях Одеси. У 2015 році переїхала до Києва.

Кар'єра З 2015 року працює в Києві. Приєдналася до команди проєкту «Схеми» Радіо Свобода до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Спочатку фокусувалася на розслідуваннях корупції, а після початку війни перейшла до розслідувань воєнних злочинів. Звітує з деокупованих територій, інтерв'ює свідків атак, аналізує супутникові зображення для виявлення масових поховань, наприклад, у Маріуполі. Її робота включає технічний аналіз записів мобільних телефонів та перехоплених розмов російських військових. Робота небезпечна: журналісти «Схем» стикаються з онлайн-стеженням та погрозами.

Нагороди

Лауреатка нагороди «Top 30 Under 30» від Kyiv Post (2019). Переможниця Національного конкурсу розслідувальної журналістики (2018, 2020). Переможниця спецномінації  «Сльози окупанта» конкурсу «Честь професії» (2022) з матеріалом «Плеяда у*банів», «Путін – с*ка», «Шойгу – профан». Російські полковники обговорюють керівництво армії РФ». У 2023 році розслідувальний матеріал Валерії Єгошиної та Кіри Толстякової «Як добровольці масово ховали мирних містян і хто саме з військових РФ вбивав в Ізюмі?» був відзначений спеціальною нагородою Certificate of Excellence у фіналі міжнародної журналістської премії Global Shining Light Award 2023, яку присуджує Глобальна мережа журналістів-розслідувачів (GIJN). Міжнародна журналістська премія імені Джеймса Найта від ICFJ (2024) за документування впливу війни РФ на Україну, розслідування воєнних злочинів, викриття корупції в військових контрактах. Вона стала другою особою від України, яка отримала цю премію, після Мстислава Чернова (2022).

Примітки

Посилання

Профіль на Радіо Свобода Instagram Валерії Єгошиної