Францис Трасунс (латиш. Francis Trasuns, латгал. Fraņcs Trasuns; 4 (16) жовтня 1864 — 6 квітня 1926) — латвійський католицький священник, політичний діяч, один з ініціаторів скликання Конгресу латишів Латгалії, що поклав початок формуванню латвійської державності.
Біографія Народився 4 (16) жовтня 1864 року в селі Колнасата Режицького повіту у багатодітній родині. Початкову освіту здобув у Єлгаві. У 1883—1887 роках навчався в католицькій семінарії в Санкт-Петербурзі (нині МЦА), згодом — у духовній академії, яку закінчив у 1891 році зі ступенем магістра богослов’я. Був всебічно освіченою людиною, вільно володів кількома мовами.
На початку XX століття жив і працював у Санкт-Петербурзі, де активно виступав за скасування заборони друку латгальською мовою. У 1906 році був обраний депутатом Державної думи Російської імперії. У 1917—1919 роках служив священником у низці парафій Латгалії.
У 1917 році став одним з організаторів Конгресу латишів Латгалії, який виступив за об’єднання латишів Відземе, Курземе та Латгалії як єдиного народу й отримання автономії у складі демократичної Росії.
На Конгресі був обраний членом Тимчасової національної ради Латгалії в Петрограді. На її засіданні в січні 1918 року одним з перших виступив не за автономну, а за незалежну Латвію. З кінця 1919 року входив до складу Народної ради Латвії і вважається одним із засновників Латвійської Республіки.
Був учасником Народної ради, що 18 листопада 1918 року проголосила незалежність Латвії. У 1920 році очолював департамент у справах Латгалії з правами міністра. У 1922 році став членом Установчих зборів Латвії, був депутатом I та II Сеймів Латвії (1922—1925 та з 1925 року).
Політична та публіцистична діяльність Францис Трасунс був засновником і видавцем журналу «Zemnīka draugs» («Друг селянина») та газети «Zemnīka bolss» («Голос селянина»), автором численних публіцистичних статей і кількох книг, присвячених політичному та суспільному життю.
У парламентській діяльності гостро критикував аграрну реформу в Латгалії, яка, на його думку, не виправдала очікувань селянства. У 1924 році вийшов із Союзу християнських селян Латгалії та заснував Партію латгальських демократів, програмними пріоритетами якої були аграрна політика, культура та соціальні питання. Партія мала значний вплив як у столиці, так і в регіонах, ініціювала з’їзд католиків у Резекне восени 1924 року.
Працюючи в Сеймі, Трасунс активно опікувався розвитком Резекне, був членом комітету з будівництва Резекненського народного дому. Значний внесок зробив і в церковне життя, зокрема домігся укладення конкордату та відновлення Ризького архієпископату.
Останні роки У 1926 році внаслідок внутрішньоцерковних інтриг був оголошений відлученим від Церкви. Помер 6 квітня 1926 року в Ризі від серцевого нападу. Похований на Братському кладовищі Резекне.
У 1998 році Конгрегація у справах духовенства офіційно заявила, що відлучення Франциса Трасунса, здійснене з політичних міркувань, не має канонічної сили.
Примітки
Категорії