Катерина Довбенчук (до шлюбу Павлик, у другому шлюбі Греччук; нар. не пізніше 1852, с. Монастирське, нині у складі м. Косів, Івано-Франківська область — невідомо) — українська народна етнографка, знавчиня звичаєвої культури Гуцульщини.
Біографія Народилася близько 1852 року в селі Монастирське у незаможній родині хліборобів і ткачів. Була старшою дитиною в сім'ї Павликів. Попри те, що її молодші брат Михайло та сестра Анна отримали освіту та стали відомими громадськими діячами, Катерина залишилася неписьменною і все життя провела в сільській місцевості. Вперше одружилася з Василем Довбенчуком. Після його смерті у 1879 році взяла другий шлюб із Михайлом Греччуком. Пережила особисту трагедію — ранню смерть дев'ятирічної доньки Марії (від першого шлюбу), яка вважалася надзвичайно здібною дитиною.
Творчість Основним творчим здобутком Катерини Довбенчук є етнографічна розвідка «Дівка й княгиня. Народні обичаї в Косівщині», опублікована в альманасі «Перший вінок» (1887). Це дослідження стало однією з перших спроб зафіксувати звичаєвий етикет гуцульської молоді з точки зору жінки-селянки. У статті авторка детально описує:
Традиції дошлюбного спілкування: кодекс честі, правила залицяння та норми поведінки парубків і дівчат на вечорницях. Народну символіку одягу: значення елементів гуцульського строю (платини, сорочок, коралів) як індикаторів соціального статусу та господарності дівчини. Гендерні особливості: авторка звертає увагу на сувору регламентацію поведінки дівчат, які, на відміну від парубків, мусили ретельно дбати про свою репутацію («дівованє таке, як господарство»).
Матеріал був записаний у 1882 році її братом Михайлом Павликом з усного мовлення Катерини Довбенчук, оскільки сама вона була неписьменною. Етнографічну цінність розвідки було відзначено у літературно-критичних оглядах того часу. Зокрема, Іван Франко назвав її записи «дуже інтересними»
Творчий доробок Катерини Довбенчук обмежився однією публікацією. Брак грамотності, важкі побутові умови та смерть дитини унеможливили її подальшу роботу в царині етнографії. Соціальна ізоляція та особисті труднощі родини Павликів, які були залучені до політичної боротьби, позбавили авторку необхідної підтримки для продовження наукових пошуків, і вона повернулася до традиційного способу життя жінки-селянки.
Примітки
Джерела
Франко, І. Я. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. [Текст] / І. Я. Франко. — Львів : Накладом Наук. т-ва ім. Шевченка, 1910. — 444 с. Павлик, М. Перші ступні русько-українського жіноцтва [Електронний ресурс] / Михайло Павлик // Збруч : [інтернет-газета]. — Режим доступу: https://zbruc.eu/node/47728. Яблонська, О. Перший і останній вінок Катерини Довбенчук: участь у жіночому альманасі [Електронний ресурс] / Ольга Яблонська // «В імені нашої національної єдности»: авторські голоси альманаху «Перший вінок» : колективна монографія / за наук. ред. А. Швець ; передм. А. Швець ; редкол.: Є. Нахлік (гол.) та ін. ; відповід. ред. М. Лапій, І. Горошко ; Інститут Івана Франка НАН України, Департамент освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, Союз Українок Америки, ВГО Союз Українок. — Львів, 2024. — (Серія «Літературознавчі студії» ; вип. 28). — С. 166—173. — Режим доступу: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/27028/1/Book%20Chapter166%e2%80%93173.pdf Перший вінок : жіночий альманах [Текст] / [упоряд. Н. Кобринська, О. Пчілка] ; передм. А. Швець. — Київ : Creative Women Publishing, 2024. — 400 с. Ті, що творили «Перший вінок» : зб. есеїв [Текст] / упоряд. Алла Швець. — Київ : Creative Women Publishing, 2024. — 224 с.