«Поражение» (укр. «Поразка») — шостий офіційний альбом російського барда Олександра Непомнящого. Він був записаний 2000 року на студії «Форпост» і містить 12 композицій. Вперше платівку видали того ж року «Студія Колокол» і сам автор. У 2010 році лейбл «Выргород» здійснив перевидання альбому, яке стало першим перевиданням творів Непомнящого цим лейблом та першим штампованим аудіо-CD у дискографії музиканта. Цей альбом вийшов за життя автора і став передостаннім офіційним. За словами самого Непомнящого, він має довгу передісторію, а його останній прижиттєвий альбом «Хлеб Земной» (укр. «Хліб Земний») є контрверсією до альбому «Поражение». Альбом получив неоднорідну критику.

Історія Після подій «Чорного жовтня» 1993 року Непомнящий зацікавився політикою та вирішив взяти в ній участь. Він підтримав захисників Білого дому і, дотримуючись лівоанархістських поглядів, вступив до НБП. Хоча в його творчості того періоду проглядалося в основному нейтральне ставлення до релігії, іноді з’являлися мотиви залишеності богом. Під час роботи над альбомом «Полюс» погляди автора кардинально змінилися — тепер у поезії спостерігаються релігійні пошуки, з'являються християнські мотиви і стверджується любов Бога до людини, сила рятівної віри. Виникали спроби прийти до консерватизму. Проте вже в інтерв’ю 2002 року Непомнящий заявляв, що ідеї «консервативної революції» стали для нього «глибоко чужими». Він порівнював їхню актуальність для Росії з «репетицією захоплення Мордору нашими місцевими хобітами з дерев’яними мечами». Тому, на думку музиканта, альбом «в жодному разі не консервативний, скоріше, реакційний».

Спостерігаючи за політичним життям Росії, Непомнящий дійшов висновку, що всі опозиційні об’єднання, навіть радикальні, поступово перетворювалися на «об’єкти маніпуляцій». Вони стали частиною керованого «суспільства спектаклю» за терміном Гі Дебора, вигідного системі, де реальну політику замінило телевізійне шоу. Він заперечував можливість «незапланованих повстань», вважаючи всі партії та рухи лише частиною єдиного спектаклю, відокремленого від людей пропагандою. Справжня боротьба, на його думку, велася «за межами матриці» — у сфері духу, ідей і людського серця. Альбом полемізує з помилковим, як вважав музикант, оптимізмом та «шапкозакидательськими» настроями в опозиції, які він розцінював як нігілістичні.

Однією з головних проблем сучасного суспільства Непомнящий вбачав популярність масової культури — найважливішого, на його думку, інструменту глобальної системи. В інтерв’ю 2000 року він прямо говорив, що «ідеологічним кліше сучасного суспільства стала маскультура: всіляка реклама, мильні опери, кіркорови, демократичні вибори тощо». Її функція — формування «сірої більшості одномірних чоловічків» з керованою «громадською думкою», чиї потреби зводяться лише до споживання. Так, у пісні з альбому, образ Діснейленду, як образ маскультури, замінює собою ворота пекла, до яких прямують люди. Музикант з презирством ставився до тої «контркультури», яка є безпечним для системи продуктом, створеним на «продуктових полицях для інтелектуалів та інших гурманів».

Філософською основою альбому стала концепція «неминучої поразки Традиції наприкінці історії», що й визначило його назву. Непомнящий проводив паралель із захисниками Брестської фортеці, чия земна справа, на його думку, «була заздалегідь безнадійною», але від цього не менш героїчною та змістовною. Саме цей «логічний героїчний песимізм» або «православно-апокаліптична тематика» став основою альбому. Непомнящий стверджував, що справжня боротьба перемістилася зі сфери політичних інститутів у сферу духу та ідей, а людська свобода досягається не через зовнішні зміни системи, а через внутрішнє самовизначення, можливе навіть в умовах тотального контролю. Цінність має не зовнішня перемога, а вірність своїм принципам та внутрішня свобода, знайдена в цьому протистоянні:

Оформлення та зміни

Обкладинку цього альбому, як і для багатьох попередніх робіт Непомнящого, намалювала Надія Стахурська. На ній зображено лижника, що розчиняється у сніжному пейзажі — цей образ символізує «білу безмовність» та стан заспокоєння.

Перевидання випустив лейбл «Выргород» у 2010 році. Оформлення зберегло оригінальний рисунок, але тепер це шестиполосний диджипак із 24-сторінковим буклетом. За оцінками, звук було оновлено: тепер шипіння менше «ріже слух», проте чутні «недочищені шуми», музичний фон став насиченішим, а в буклеті використано фотографії різних авторів.

Зміст альбому

Оцінки

У журналі «Неформат» (№1, 2001) альбом отримав розгромну оцінку. Критик охарактеризував його публіцистику як «нижче середнього», зазначив, що музики «майже немає», а віршована форма далека від народної і більше нагадує газетну статтю. На його думку, висновки автора «здаються близькими до істини лише при поверхневому знайомстві». Непомнящого звинувачують у любові лише до однієї нації та ненависті до іншої, а також у відмові від належності до інтелігенції та інтернаціоналізму. У пісні «Весела слов'янофільська» критик вбачає ідею розриву з європейською цивілізацією та пропаганду «озброєної автаркії». Загалом, на його думку, пісні нагадують «збірник публіцистики Едуарда Лимонова»Журнал “Неформат”, №1, 2001. Сторінка 23. PDF-файл (Архів), з сторінки (Архів) сайта-архіву ex-pressa..

У санкт-петербурзькій газеті «Порог» (№3, червень 2001), у рецензії критик Олександра Матросова вважає, що альбом поєднує «щирість» і «декларативність» з елементами публіцистики. В основі текстів лежать філософські та релігійні мотиви, апокаліптична образність та відчуття «великої війни». Зазначається зв'язок із традицією таких авторів, як Олександр Башлачов.

У рецензії 2021 року на сайті «Записная книга» критик зазначає, що, попри наявність серед інструментів лише акустичної гітари, автор альбому зумів звучати «потужніше», ніж музиканти з професійною апаратурою, наводячи як приклад Кінчева. Автору рецензії не подобаються ранні роботи Непомнящого — він вважає їх «ознаками смутного часу», а пізніші — роботами для «вибіркових шанувальників» через «тінь православ'я». Натомість альбоми «Земляника» та «Поражение», на його думку, варто «рекомендувати будь-якому неупередженому слухачеві»; в останньому він відзначає домінування «лірики без домішок зовнішнього світу».

Список пісень

Учасники запису альбому Олександр Непомнящий - вокал, гітара, слова; Сергій Кисельов - звукооператор (звукорежисер); Аркадій Голубков – реставрація, мастеринг; Костянтин Кудрячьов – продюсер; Надія Стахурська - графіка, дизайн, художник, фото; Світлана Петрова - фото; Іван Шерпілов - фото.

Примітки