Індіра Натх (, ) — індійська імунологиня. Її основний внесок у медичну науку пов'язаний із механізмами, що лежать в основі імунної реакції людини, реакціями та пошкодженням нервів під час прокази, а також із пошуком маркерів життєздатності збудника прокази. Спеціалізувалася в галузях імунології, патології, медичної біотехнології та інфекційних захворювань.
Кар'єра Ступінь MBBS здобула у (ВІМН) у Нью-Делі. Після обов'язкового навчання у лікарні у Великій Британії приєдналася до ВІМН як доктор медичних наук (патологія). У 1970-і роки в Індії була найбільша у світі кількість хворих на лепру — 4,5 млн осіб.
1970 року навчалася у Великій Британії за стипендією Наффілда (). У цей час стала спеціалізуватися в галузі імунології. Працювала в галузі інфекційних захворювань, особливо прокази, з професором Джоном Терком у та доктором Р. Дж. В. Рисом у у Лондоні.
Розуміла важливість отримання досвіду за кордоном, але не хотіла збільшувати «відтік мізків» з Індії. Домовилася з чоловіком повернутися разом до Індії після трьох років перебування за кордоном. Вона повернулася на початку 1970-х років.
«Проте це був досить захопливий час для повернення, оскільки ви відчували, що дійсно можете відіграти роль у розвитку досліджень», — сказала вона в інтерв'ю, опублікованому 2002 року в журналі «Nature Medicine».
Повернувшись до Індії, приєдналася до кафедри біохімії професора в ВІМН, яка щойно започаткувала дослідження в галузі імунології в Індії. Пізніше, 1980 року, перейшла на кафедру патології та заснувала у ВІМН кафедру біотехнології (1986). 1998 року вийшла на пенсію, але й далі працювала у ВІМН професором-дослідником INSA-SN Bose.
Була в числі 100 вчених, яких, ставши прем'єр-міністром, зібрав Раджив Ганді, щоб отримати пропозиції щодо покращення індійської науки.
2002 року здобула ступінь доктора наук в Університеті П'єра та Марії Кюрі в Парижі. Її запросили на посаду декана в Малайзії, а також на посаду директора дослідницького центру Blue Peter (Дослідницький центр лепри) в Гайдарабаді.
Дослідження Її дослідження були зосереджені на клітинних імунних реакціях при проказі людини, а також на пошкодженні нервів при цьому захворюванні. Робота також була спрямована на пошук показників виживання бацили прокази. Авторка понад 120 публікацій, запрошених рецензій, думок / коментарів про поточні події в міжнародних журналах. Її відкриття та новаторська робота є значним кроком на шляху до розробки лікування та вакцини від прокази.
Про проказу У телевізійному інтерв'ю програмі «Еврика» індійського державного телебачення «» сказала, що її ніколи не торкалася стигма, пов'язана з проказою. Вона також нагадує, що проказа не вбиває, називаючи її розумним «жучком», який просто хоче мирно вижити в організмі. Тому ми маємо поставитися до цього з розумінням. Вона сказала: «Насправді проказа взагалі не заразна. Насправді застуда, грип тощо набагато більш заразні. Проказа росте дуже повільно та проникає не дуже швидко. Інкубаційний період триває роки». Ушкодження нервів та деформації, які ви бачите на тілі, лякають пацієнтів, додає вона.
Завдяки впровадженню 1982 року Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) в Індії комплексної лікарської терапії, захворюваність на лепру в країні знизилася від 57,8 на 1983 року до менше 1 на на кінець 2005 року, коли Індія заявила, що досягла мети ВООЗ із ліквідації проблеми суспільної охорони здоров'я.
Нагороди та вшанування Індіру Натх обирали членкою (Аллахабад, 1988), (Бангалор, 1990), Індійської національної академії наук (ІНАН, 1992),The Year Book 2014 // Indian National Science Academy, New Delhi (1992), Королівського коледжу патології (1992) та Академії наук світу, що розвивається (1995). Була членкою Науково-консультативного комітету при кабінеті міністрів, секретарем з іноземних зв'язків ІНАН (1995–97), членкою Ради (1992—1994, 1998—2006) та віцепрезиденткою (2001—2003) Національної академії наук (Аллахабад), і головою Програми жінок-учених Департаменту науки та технологій (2003).
1999 року нагороджена премією Падма Шрі від уряду Індії, 2002 року — премією L'Oréal — ЮНЕСКО «Для жінок у науці», і низкою інших нагород.Philanthropy: Award & Fellowships, 2002 L'Oréal.
Примітки