2-га Самокатна сотня - добровольча військова формація 2-го Запорізького пішого полку армії Української Народної Республіки, сформована 19 квітня 1918 року за ініціативою військового коменданта в Олександрівську сотника Омеляна Гемпеля в місті Олександрівськ й роззброєна в травні цього ж року Олександром Рогозою.

Передмова 2 січня 1918 року, в результаті довгого бою червона армія остаточно захопила Олександрівськ. Відразу ж після цього в місті почав розвиватися український підпільний рух. Місцевими жителями була створена підпільна організація вільного козацтва, до якої входили такі відомі особи як: Іван Сорин, Антон Гребенник, Іван Марків, Гаврило Гордієнко. До більшовиків місцеве населення було налаштовано вкрай негативно.

16 квітня 1918 року Українські Січові Стрільці під командуванням Василя Вишиваного зав'язали бій з більшовиками за Олександрівськ. Не дивлячись на стрімке просування по місту їм довелося відступити, проте відразу ж з півночі по більшовикам вдарив другий Запорізький піший полк та Кінний полк ім. Костя Гордієнка. Червона армія була повністю вибита з міста до ранку 17 квітня. Після урочистого параду запорожці продовжили свій наступ Кримський півострів. Січові Стрільці залишилися в Олександрівську. В місті почав розвиватися український культурний рух, а разом з ним і мілітарний.

Формування

В місті тимчасовим військовим комендантом було назначено сотника 2-го Запорізького полку Омеляна Гемпеля. За його ініціативою почалося формування нової військової сили в місті. Було вирішено що цією військовою силою стане нова самокатна (велосипедна) сотня. Сотником обрали маловідому особу по прізвищу Ширяй, ім'я якої ми не знаємо. Фінансувалася сотня майже повністю місцевими жителями, а також командуванням 2-го Запорізького полку. Місцем формування був будинок Романівської школи, що зараз перебуває за адресою м. Запоріжжя, вул. Військоматна 3. До сотні долучилося 150 юнаків, більшість яких були виходцями з місцевої учительскої семінарії. Як було зазначено раніше сотня майже повністю формувалася на фінансуванні місцевих, тож підрозділ не мав великої кількості воєнних самокатів (велосипедів) - всього їх було 17 одиниць, проте кулеметів було навпаки вдосталь: всього 14 кулеметів (до прикладу в цей ж момент кулеметна сотня полку січових стрільців мала 12 кулеметів). Козак Гаврило Гордієнко згадував:

«Як почали нам приносити кулемети, які були поховані по різних горищах, то у нас зібралося аж чотирнадцять кулеметів «максимів»,«кольтів» і «шассі». Як заходилися хлопці до кулеметів, розбирали їх, чистили, смарували їх, наново складали, так то опановували їх, як тільки швачка опановує свою швальну машину...»

Звичайно забезпечували сотню не лише місцеві, а і сам Запорізький корпус. Мемуарист пише:

«Наносили люди нам і ручної зброї, різних рушниць різних систем, різної якости та різної придатности. Але тим ми менше цікавилися, бо незабаром одержали новісінькі, самі відкривали з фабричних скринь, російські кавалерійські рушниці середньої довжини, не піхотинські й не карабіни!»

Гетьманський переворот 29 квітня 1918 року в Києві на чолі з Павлом Скоропадським відбувся гетьманський переворот. Після цього весь Запорізький корпус (а з ним і 2-гу самокатну сотню) було переведено до села Вознесенка, що розташоване поруч з Мелітополем. Після недовгого перебування там до міста Олександрівськ прибуває військовий міністр Української Держави Олександр Рогоза. Корпус повертається до міста, де відбулося урочисте привітання міністра. Старшини й козаки висловили свою антигетьманську думку, після чого було вирішено розпустити 2-гу Самокатну сотню.

Вшанування пам'яті

В Запоріжжі на вулиці Військоматна 3 встановлено інформаційну дошку на честь 2-ї Самокатної сотні.

Примітки