«Skunk» (англ. скунс), ) — нелетальна зброя-малодорант, розроблена компанією «Odortec» за участю двох допоміжних компаній: «Man» та «Beit-Alfa Technologies». Використовується Армією оборони Ізраїлю для контролю натовпу проти палестинських протестів та продається військовим та правоохоронним органам по всьому світу. Засіб здійснює вплив на ціль за допомогою нестерпно неприємного запаху. Це позиціонується як більш гуманний спосіб контролю натовпу порівняно з такими як гумові кулі та сльозогінний газ. Засіб названо на честь скунса — тварини, відомої своєю здатністю розпилювати тілесну рідину з неприємним запахом.
Опис
Детальний склад суміші «Skunk» невідомий; повідомляють, що це нетоксична органічна суміш, до якої серед інших інгредієнтів входять розпушувач та дріжджі та інших. Розпилений «Skunk» виглядає як жовтий туман, який залишає на всьому, до чого торкається, сильний запах, схожий на гниль або стічні води. Засіб зазвичай розпилюють з водомета. Компанія «Містраль», що продає засіб в США, продає його також у розпилювачах різної далекобійності та ручних і гранатометних газових гранатах.
Згідно з Конвенцією про хімічну зброю, для використання у бойових умовах заборонені засоби для контролю натовпу, такі як сльозогінний газ, які активують трійчастий нерв. На «Skunk» не поширюється така заборона, оскільки він не впливає на трійчастий нерв, натомість викликаючи у мигдалині сильну реакцію на сморід, не тільки огиду — але й страх і бажання втекти. У грудні 2017 року газета «Га-Арец» повідомила, що ефектами «Скунса» є сильна нудота, блювота та шкірні висипання, а також сильний кашель, який може призвести до задухи. Втім, виробник стверджує, що речовина абсолютно не токсична, настільки, що її можна пити без реальної шкоди для здоров'я, що і було підтверджено при дослідженні на добровольцях в Індії. Можливо, реакція на запах тих чи інших груп людей має під собою соціокультурну основу.
Історія
Перша спроба розробити засіб на основі запаху була здійснена в Ізраїлі у 2004 році компанією Rafael. Армія оборони Ізраїлю на той час розглядала зміну своїх методів розгону натовпу після того, як наприкінці 2003 року під час протесту через розділовий бар'єр поблизу села на Західному березі річки Йордан був поранений 21-річний демонстрант Гіл Нааматі.
Розробка «Skunk» почалася після численних звинувачень проти ізраїльських силовиків у застосування непропорційної сили в зіткненнях з палестинськими протестувальниками, що спонукало шукати нові, нелетальні, але ефективні методи контролю натовпу. Перше повідомлення про використання «Skunk» відбулося у серпні 2008 року в палестинському селі Наалін, де щоденно відбувалися протести після встановлення нового муру безпеки. З того часу розпилення цього засобу стало улюбленою тактикою проти палестинських демонстрантів та інших проявів громадянської непокори.
26 лютого 2012 року в Хевроні препарат було використано для розгону натовпу з приблизно 1000 демонстрантів, які, як повідомляється, вшановували пам'ять про у Печері патріархів. Під удар «Скунса» також випадково потрапила похоронна процесія, яка не брала участі у демонстрації та чекала, поки ту розгонять.
У 2015 році «Skunk» застосували поблизу в ізраїльському місті Ашкелон під час зіткнень з протестувальниками, які закликали до звільнення палестинського голодувальника Мохаммеда Аллана.
У 2017 році ізраїльські силовики почали використовувати «Skunk» проти ультраортодоксальних єврейських протестувальників.
У січні 2024 року студенти на пропалестинській демонстрації в Колумбійському університеті нібито зазнали нападу з використанням сильно смердючої речовини з боку невідомих осіб, що вдавали з себе протестувальників. Одна з постраждалих стверджувала, що її палестинські друзі, присутні на демонстрації, впізнали характерний запах «Скунса». Жертви нападу скаржилися на подразнення шкіри, нудоту та запаморочення, а також труднощі з видаленням запаху з одягу та інших речей протягом кількох днів після нападу. Поліція Нью-Йорка почала розслідування інциденту як потенційного злочину на ґрунті ненависті.
Нейтралізація запаху Повідомляють, що запах «Скунса» важко вивести, і він може залишатися на одязі місяцями, якщо не роками. Втім, виробник засобу також виготовляє для представників силових структур (але не для широкого загалу) спеціальне мило, яке нейтралізує запах, якщо співробітників випадково забризкає речовиною
Припускають, що може допомогти той же спосіб, який використовують для нейтралізації речовин справжнього скунсу — протирання забрудненої малодорантом поверхні кетчупом або томатним соком з подальшим змиванням водою. У 1993 році американський хімік Пол Кребаум розробив сполуку, яка хімічно нейтралізує запах скунсів, перетворюючи тіоли, що викликають запах, на кислоти без запаху. Цю сполуку можна приготувати власноруч: 1 кварта 3 % пероксиду водню, ¼ склянки харчової соди та 1-2 чайних ложки рідкого засобу для миття посуду.
Критика Amnesty International, Бецелем та критикували використання цього продукту. Зокрема, критики звернули увагу на невибірковій дії засобу на людей і цілі райони, які не беруть участі в демонстраціях. Армію оборони Ізраїлю також звинувачували у тим, що вона іноді обприскувала палестинські будинки після протестів, що можна розглядати як форму .
«Skunk» також розкритикували у спільному звіті та про зброю для контролю натовпу за 2016 рік, опублікованому Американською спілкою громадянських свобод.
У відповідь на негативний звіт Бецелем, Армія оборони Ізраїлю заявила, що «Skunk» використовується лише тоді, коли демонстранти вдаються до насильства або вандалізму, і має конкретні правила застосування.
Експорт Виробники запропонували «Skunk» правоохоронним органам по всьому світу. Відомо, що його придбали кілька поліцейських департаментів США, включаючи .
Центральні резервні поліцейські сили Індії також зацікавилися у придбанні «Skunk», але проведене випробування не переконало індійських силовиків в його ефективності у сфері контролю натовпу. Засіб випробували на натовпі добровольців з персоналу поліції та цивільних осіб, але їм вдалося перенести запах без особливих труднощів. Ті, хто зміг ігнорувати запах, змогли навіть без наслідків пити рідкий «Skunk». Припускають, що на сприйняття запаху могли вплинути культурні відмінності.
Примітки