Голокост у Латвії — систематичне знищення єврейського населення на території Латвії в період Другої світової війни, головно в 1941—1944 роках, здійснене нацистською Німеччиною за участі місцевих колабораціоністських формувань. У результаті було знищено близько 70 000 латвійських євреїв та кілька десятків тисяч євреїв, депортованих з інших країн Європи.
Єврейське населення до війни До 1940 року в Латвії проживало приблизно 93 000 євреїв, що становило близько 5 % населення країни. Найбільші єврейські громади існували в Ризі, Даугавпілсі, Лієпаї та Єлгаві. Євреї відігравали важливу роль у торгівлі, промисловості, культурному та освітньому житті.
Радянська окупація (1940—1941) Після включення Латвії до складу СРСР у 1940 році єврейське населення, як і інші соціальні групи, зазнало репресій. Частина євреїв була депортована до Сибіру та Казахстану. Водночас нацистська пропаганда пізніше активно використовувала тему «єврейсько-більшовицької змови» для виправдання майбутніх злочинів.
Нацистська окупація У червні 1941 року Латвію окупували війська Третього рейху. Майже одразу почалися масові вбивства євреїв. Убивства здійснювалися підрозділами Айнзацгрупи A, німецькою поліцією безпеки та допоміжними латвійськими формуваннями.
Масові розстріли Влітку та восени 1941 року єврейське населення латвійських міст і містечок було майже повністю знищене. Найвідоміші місця масових убивств: Масове вбивство в Румбулі — близько 25 000 жертв (30 листопада та 8 грудня 1941 року); Лієпайські розстріли — масові вбивства на узбережжі Балтійського моря; Бікернієкський ліс поблизу Риги; місця страт у Даугавпілсі, Єлгаві, Валмієрі та інших населених пунктах.
Координацію масових розстрілів у Латвії здійснював вищий керівник СС і поліції Фрідріх Єккельн.
Ризьке гетто У серпні 1941 року було створено Ризьке гетто. У ньому утримували десятки тисяч євреїв, яких згодом було вбито в Румбулі або депортовано до таборів смерті. Частину гетто згодом використали для розміщення євреїв, депортованих з Німеччини, Австрії та Чехії.
Табори та депортації У 1943—1944 роках на території Латвії діяли концентраційні табори, зокрема Кайзервальд у Ризі та його філії. Ув’язнених використовували як примусову робочу силу, а з наближенням Червоної армії багатьох було депортовано до таборів у Німеччині.
Кількість жертв За різними оцінками, під час Голокосту в Латвії було знищено: близько 70 000 латвійських євреїв; від 20 000 до 25 000 євреїв, депортованих з інших європейських країн.
Допомога євреям На території Латвії на момент звільнення її від нацистської окупації, за різними даними, вижило від 300 до 1000 євреїв. Більшість із них уціліла завдяки допомозі інших мешканців Латвії. Ізраїльський Інститут катастрофи та героїзму Яд ва-Шем присвоїв 138 жителям Латвії звання «Праведник народів світу». Це неєвреї, які рятували євреїв від нацистського геноциду, ризикуючи власним життям і життям своїх близьких. Найвідомішим серед латвійських праведників є Жаніс Ліпке, який разом зі своєю дружиною Йоганною врятував 56 євреїв.
Серед відомих людей у порятунку євреїв брав участь актор Яніс Осіс, який у своїй квартирі переховував ученого-медика В. Гольдберга, а також професор архітектури (під час окупації — декан архітектурного факультету Латвійського університету) Артур Круміньш, родина якого у своїй квартирі в самому центрі Риги з грудня 1941 року до жовтня 1944 року переховувала євреїв — батька і сина Прессів. Відому в радянський час письменницю Валентину Фреймане врятував німецький журналіст Пауль Шиман.
Повоєнна пам’ять У радянський період Голокост у Латвії офіційно трактувався як частина «злочинів проти радянських громадян», без виокремлення єврейських жертв. Після відновлення незалежності Латвії почалося активне дослідження подій і створення меморіалів, зокрема в Румбулі та Бікернієкському лісі.
Див. також Голокост Ризьке гетто Старе єврейське кладовище (Рига) Євреї Латвії
Примітки
Категорії