Валенти́на Степа́нівна Гризоду́бова ( , Харків, Російська імперія — , Москва, Росія) — радянська льотчиця, учасниця рекордного перельоту з Москви на Далекий Схід у 1938 році, учасниця німецько-радянської війни, перша жінка, відзначена званням Героя Радянського СоюзуЕмельянов Ю. Н. (Санкт Петербург), Шляхтин А. В. (Харьков) Рекорды советской наградной системы // Форум Фалеристика. Вс, 30 окт 2011 09:14. Герой Соціалістичної Праці.

Біографічні відомості Народилася в родині авіаконструктораУ 1910 році збудував аероплан Г-1 («Гризодубов-1»), зовні схожий на літак братів Райт, з чотирициліндровим бензиновим двигуном рідинного охолодження власної конструкції. Згодом сконструював літаки Г-2, Г-3 і Г-4, на Г-3 успішно виконав польоти над полем іподрому у 1912—1914 роках. і винахідника Степана Васильовича Гризодубова, який згодом став першим авіатором міста Харкова<ref>Напис на пам'ятнику: Первому авиатору в г. Харькове С. В.ГРИЗОДУБОВУ 1884—1965 гг. от коллектива Харьковского авиационного института</ref>. Братом матері був диригент та музичний педагог Володимир Комаренко. Хоча місцем народження вважається Харків, Валентина Гризодубова була хрещена у Миколаївській церкві села Непокрите. Закінчила Пензенський аероклуб в 1929 році. Займалася планерним спортом, працювала льотчиком-інструктором в Тульській авіаційній школі. У 1934–1935 роках — льотчик агітаційної ескадрильї імені М. Горького на Центральному аеродромі. У Червоній армії з 1936 року.

У 1937 році на літаках УТ-1, УТ-2 та АИР-12 встановила п'ять світових авіаційних рекордів висоти, швидкості та дальності польоту. 24-25 вересня 1938 року як командир екіпажу на літаку АНТ-37 «Родина» разом з льотчицями Поліною Осипенко (другий пілот) і Мариною Расковою (штурман) здійснила безпосадковий переліт з Москви на Далекий Схід, встановивши світовий жіночий рекорд дальності польоту (за 26 годин 29 хвилин подолана відстань у 6450 кілометрів). За виконання цього перельоту Валентині Гризодубовій, Поліні Осипенко і Марині Расковій було надано звання Героя Радянського Союзу, першим серед жінок.

Використовуючи свою популярність і знайомства у вищих колах, неодноразово клопотала на захист людей, які постраждали від репресій. Зокрема, разом з відомим льотчиком М. М. Громовим, вона заступилася за C. П. Корольова, майбутнього творця радянської космічної програми; багато в чому завдяки їхнім зусиллям його перевели з табору на Колимі в ЦКБ-29.

З 1939 року — начальник Управління міжнародних повітряних ліній СРСР.

Учасниця німецько-радянської війни. У березні 1942 — жовтні 1943 року — командир 101-го транспортного авіаційного полку, з жовтня 1943 року — командир 31-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку. За час війни полковник Гризодубова здійснила близько 200 бойових вильотів на бомбардування ворожих об'єктів і для підтримки зв'язку в партизанських загонах.

З 1946 року — полковник запасу. Працювала в Міністерстві цивільної авіації начальником управління міжнародних ліній СРСР, керівником Науково-дослідного льотно-випробувального центру, заступником начальника Московського науково-дослідного інституту приладобудування з льотної частини.

Родина Була заміжня за льотчиком-випробувачем Віктором Соколовим. У шлюбі народився син Валерій.

Звання, нагороди Звання Героя Радянського Союзу присвоєне 2 листопада 1938 року. Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєне 6 січня 1986 року. Нагороджена орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки. Почесний громадянин Пензи.

Вшанування пам'яті Похована в Москві на Новодівочому кладовищі. У 1972 році в Харкові у квартирі Гризодубових був відкритий музей історії авіації. 1 вересня 2000 року в Москві на Кутузовському проспекті, біля входу в Московський науково-дослідний інститут приладобудування, відкрито пам'ятник Валентині Гризодубовій. Її іменем названий Харківський аероклуб ім. В. С. Гризодубової ТСО України.

Примітки

Джерела та література Васильєва І. П. Гризодубова Валентина Степанівна //

Посилання Голованов А. Е. ''Дальняя бомбардировочная… Воспоминания Главного маршала авиации 1941—1945. Москва, ЗАО Центрополиграф, 2007, ISBN 978-5-9524-3033-4