Сер Ентоні Ширлі (; 1565 — бл. 1635) — англійський авантюрист, військовий, дипломат та політичний теоретик. Його життя стало яскравим прикладом дипломатичного опортунізму раннього модерну, а діяльність охоплювала двори Англії, Персії, Священної Римської імперії та Іспанії.

Ранні роки та освіта Народився 1565 року в родині сера Томаса Ширлі з Вістона, Сассекс. Здобув класичну освіту в Оксфорді: у віці 16 років вступив до Гарт-Голлу, а 1581 року став магістром Коледжу всіх Душ. Продовжив навчання в юридичній корпорації Іннс-оф-Корт у Лондоні, де увійшов до кола впливової аристократії та зблизився з Робертом Девере, 2-м графом Ессекський.

На службі Англії Військову кар'єру розпочав у Нідерландах (1585–1587), беручи участь у Нідерландській революції проти Іспанії. Відзначився у битві під Зутфеном (1586).

У 1591 році Ширлі брав участь в англо-французькій кампанії на підтримку протестантського короля Генріха IV Наваррського проти Католицької ліги. У 1591 році він обіймав високу командну посаду під проводом сера Джона Норріса і проявив непересічну хоробрість у битві біля Шато-Лодран, де під ним було вбито коня.

У 1593 році Генріх IV, за рекомендацією графа Ессекса, нагородив Ширлі орденом Святого Михайла. Це викликало обурення королеви Єлизавети I, яка вважала, що прийняття іноземного ордена створює подвійну лояльність підданого. У 1594 році Ширлі постав перед судом, був ув'язнений у в'язниці Фліт і змушений відмовитися від знаків ордена, хоча титул «сер» залишився за ним у офіційних документах. Невдовзі він потрапив у ще більшу немилість через таємне одруження з Френсіс Вернон, кузиною графа Ессекського, що призвело до його вигнання від двору.

Каперська експедиція до Вест-Індії (1596–1597) Намагаючись відновити фінансовий стан родини та заслужити прощення королеви, Ширлі за підтримки батька організував каперську експедицію проти іспанських і португальських володінь. У квітні 1596 року він відплив із Саутгемптона з дев'ятьма кораблями. Кампанія супроводжувалася труднощами: через хвороби та несприятливу географію план захоплення Сан-Томе було скасовано. Ширлі переспрямував сили до островів Зеленого Мису, де взяв штурмом місто Прая. Згодом експедиція досягла Вест-Індії, де англійці розграбували Сантьяго-де-ла-Вега на Ямайці. Проте спроби знайти прохід до Тихого океану через Центральну Америку зазнали невдачі. Екіпаж підняв бунт, і Ширлі повернувся до Англії в липні 1597 року майже на самоті, перебуваючи на межі банкрутства.

На службі Сефевідів У травні 1598 року Ентоні Ширлі, супроводжуваний своїм 16-річним братом Робертом та загоном із 26 осіб, вирушив із Венеції до Персії. Цей крок був продиктований порадами мандрівника Мікеланджело Кораї та прагненням знайти нові політичні можливості після опали в Англії. Шлях посольства пролягав через Алеппо та Багдад, де англійці зіткнулися з ворожістю османської влади. У Багдаді групу заарештували за підозрою у шпигунстві, проте за сприяння флорентійського купця Вікторіо Спеч'єро їм вдалося таємно перейти кордон і в листопаді 1598 року прибути до Астарабада.

Шах Аббас I прийняв Ширлі в новій столиці, Ісфагані, з надзвичайними почестями, надавши йому титул «Мірза Антоніо». Ентоні швидко став довіреною особою монарха, консультуючи його щодо європейської політики та військової справи. Незважаючи на опір великого візира Хатам-бека Ордубаді, який звинувачував англійців у провокуванні конфлікту в іноземних інтересах, Ширлі переконав шаха в необхідності створення антиосманського альянсу з християнськими державами. Остаточним поштовхом до дій став приїзд османського посла, якого шах демонстративно принизив, після чого було вирішено відправити масштабне дипломатичне посольство до Європи. Ширлі був призначений одним із послів разом із перським вельможею Гусейном Алі-беком, при цьому Роберт Ширлі залишився при дворі як гарант повернення брата.

Велике перське посольство до Європи (1599–1601) Посольство, до складу якого увійшли Ширлі та перський дипломат Гусейн Алі-бек, вирушило через Каспійське море до Московії.

Московія: У Москві посольство затрималося на кілька місяців. Ширлі перебував під фактичним арештом і вступив у конфлікт із португальським ченцем Ніколасом де Мело, якого звинуватив у шпигунстві та єресі. Англійський уряд через Роберта Сесіла офіційно відхрестився від діяльності Ширлі, назвавши його претензії на статус посла самозванством. Священна Римська імперія: У 1600 році місія прибула до Праги. Імператор Рудольф II прийняв Ширлі як головного посла. Ентоні представив план відведення торгівлі шовком і прянощами від османських шляхів на користь маршруту через Московщину та Каспій. Італія та Ватикан: У 1601 році посольство досягло Флоренції та Рима. Тут суперництво між Ширлі та Гусейном Алі-беком переросло у відкриту ворожнечу. Вони сперечалися за право першості під час аудієнції у Папи Климента VIII. Після того, як Ширлі звинуватили у привласненні королівських подарунків, він був змушений таємно залишити Рим, залишивши після себе величезні борги.

Експедиція Ентоні Ширлі до держави Сефевідів та його подальше посольство до Європи завершилися політичним провалом, проте залишили глибокий слід у дипломатичній історії та культурі раннього модерну. Попри амбітні плани щодо створення масштабної антиосманської коаліції та переформатування світових торговельних шляхів, місія не досягла своєї прямої мети через внутрішні конфлікти, відсутність офіційної підтримки з боку Англії та недовіру європейських монархів до особистості самого Ширлі. Авантюрний характер посольства, що супроводжувався фінансовими скандалами та особистим суперництвом із Гусейном Алі-беком, призвів до остаточної дискредитації Ентоні як дипломата в очах як шаха Аббаса I, так і західних правителів. Водночас експедиція мала важливі непрямі наслідки: вона фактично відкрила Персію для західноєвропейської дипломатії та стала поштовхом для подальшої успішної діяльності Роберта Ширлі, який суттєво вплинув на модернізацію перської армії.

Діяльність у Венеції і Марокко У 1603 році Ширлі повернувся до Венеції, де займався шпигунством і сумнівними фінансовими махінаціями, за що був ненадовго ув'язнений. У 1605 році імператор Рудольф II знову залучив його до дипломатії, відправивши як посла до Марокко. У Марракеші Ширлі вразив двір султана Абу Фаріса своєю марнотратністю (зокрема, він роздав сотні тюрбанів гвардії), проте не зміг домовитися про військовий союз і повернувся до Європи у 1606 році.

На службі Іспанії У 1606 році Ентоні Ширлі прибув до Мадрида, де представив королю Філіпу III звіт про свою місію в Марокко. Незважаючи на повний фінансовий крах, йому вдалося справити враження на іспанський двір низкою амбітних проєктів. Один із них був офіційно прийнятий: Ширлі отримав звання «генерал-капітана Середземного моря» та повноваження на формування флоту для захисту іспанських інтересів. Для фінансування підприємства йому надали привілеї на безмитний імпорт товарів, проте спроби залучити на іспанську службу відомих піратів, зокрема Джека Ворда, виявилися марними. Військова кар'єра Ширлі під іспанським прапором завершилася дипломатичним скандалом. У 1609 році він зібрав ескадру в Сицилії з чітким наказом не провокувати османські сили. Ширлі проігнорував це розпорядження, здійснивши напад на турецькі залоги на островах Скіатос і Лесбос, а також захопивши венеціанське судно. Через несанкціонований рейд та дипломатичні ускладнення іспанська влада позбавила його командування.

У січні 1611 року він був змушений оселитися в Гранаді під наглядом, отримуючи від корони скромну пенсію. Того ж року відбулася зустріч Ентоні з його молодшим братом Робертом, який прибув до Мадрида як офіційний посол шаха Аббаса. Спочатку дружні стосунки братів швидко зіпсувалися: Роберт дізнався, що Ентоні таємно інтригував з іспанськими чиновниками, намагаючись перешкодити його поверненню до Англії. Після від'їзду брата Ентоні залишився в Мадриді в стані крайньої бідності. Англійський посол сер Френсіс Коттінгтон згадував, що Ширлі часто перебував на межі голоду, але при цьому залишався «надзвичайно гордовитим і сповненим марнославства». Останні роки життя Ширлі провів у Гранаді, продовжуючи надсилати Раді держави численні меморандуми. Серед його ідей були пропозиції щодо підриву діяльності англійської Ост-Індійської компанії в Сураті, перехоплення експедиції Волтера Релі 1617 року та блокади Гібралтарської протоки. Більшість його планів, як-от перетворення острова Капрі на торговельний хаб або організація мідних копалень, були відхилені як нереалістичні. У 1626 році він подав свій останній масштабний проєкт — передачу йому спадкового контролю над марокканськими портами в обмін на надання Іспанії приватного флоту, проте ця пропозиція так і не була профінансована. Ентоні Ширлі помер у 1633 році. Місцеві хроніки повідомляли, що він помер у бідності та був похований у парафіяльній церкві Святого Петра і Павла в Гранаді. Його син Дієго залишився в Іспанії, маючи перспективи вступити на королівську службу.

Літературна праця та ідеологічні погляди Ширлі залишив помітний слід у політичній думці свого часу. Його мемуари «Relation of his Travels into Persia» (1613) стали цінним джерелом інформації про Схід для англійців. Проте найважливішим твором вважається «Peso Político de todo el mundo» (1622), присвячений графу-герцогу Оліваресу. У цій праці Ширлі аналізує баланс сил у світі, впроваджуючи концепцію «субстанції» держави — її здатності до самозабезпечення ресурсами. Він критикував Англію за надмірну залежність від зовнішньої торгівлі та вихваляв іспанську імперську модель.

Серед розглянутих країн найсуворіші оцінки Шірлі були зарезервовані для Венеції та Росії. Про московитів він писав: «неправдиві люди, без закону і слова... брехливі і найжорстокіші», що відображало глибоку ворожість, яку він розвинув після свого ув'язнення в Москві. Венеція, де він двічі був ув'язнений і вигнаний, була відкинута як «тиранічна держава», що маскується під республіку.

Спадщина та вплив Постать Ентоні Ширлі та його братів стала частиною англійської культури початку XVII століття. Їхні пригоди лягли в основу п'єси «Мандри трьох англійських братів» (1607) та знайшли відгук у творчості Вільяма Шекспіра. З юридичної точки зору, арешт Ширлі у Венеції 1603 року став поштовхом для англійської Палати громад у справі утвердження привілею свободи від арешту для своїх членів (документ «The Form of Apology and Satisfaction»), що стало важливим етапом у розвитку парламентаризму. Ентоні Ширлі помер у Гранаді бл. 1635 року в бідності, проте до останніх днів зберігав репутацію одного з найвидатніших авантюристів своєї епохи. Похований у церкві Святого Петра і Павла в Гранаді. Його син Дієго згодом також перебував на іспанській службі.

Див. також

Роберт Ширлі Сефевіди Англо-іспанська війна (1585—1604)

Примітки