Термін «Національний герой» описує постать, чиє життя, діяльність або самопожертва стали фундаментом для ідентичності певної нації. Це людина, з якою народ ототожнює свої найкращі риси, цінності та історичні прагнення.

Національні герої України — це постаті, які в різні епохи формували фундамент української державності, культури та незалежності.

Національні герої українців Володимир Великий. Його головна заслуга — Хрещення Русі (988 р.), що остаточно приєднало українські землі до європейського християнського світу. Він запровадив тризуб як державний герб, який сьогодні є національним символом України.

Ярослав Мудрий. Герой-законодавець та просвітник. Створив першу збірку законів «Руська Правда». За його правління Київ став одним із найбільших та найбагатших міст Європи, а династичні шлюби його дітей об'єднали Русь із правлячими домами всієї Європи (наприклад, Анна Ярославна — королева Франції).

Володимир Мономах. Символ єдності та боротьби зі степом. Він був останнім правителем, який утримував цілісність Русі, і залишив нащадкам «Повчання» — перший в українській літературі твір про моральну відповідальність правителя.

Король Данило (Галицький). Перший король Русі (коронований у 1253 р.). У надскладні часи монгольської навали він зумів зберегти державність, збудував Львів та Холм.

Петро Конашевич-Сагайдачний (1582—1622). Гетьман-стратег. Він перетворив Військо Запорозьке на регулярну армію європейського рівня. Сагайдачний не лише перемагав у морських походах та врятував Європу під Хотином, а й відродив православну ієрархію та підтримав освіту (Києво-Могилянську академію).

Богдан Хмельницький (1595—1657). Творець Гетьманщини. Він підняв масштабне повстання, яке переросло у визвольну війну, і фактично з нуля відродив українську державу в XVII столітті. Він довів, що українці здатні на самостійне політичне життя.

Іван Мазепа (1639—1709). Мазепа був найбільшим меценатом українського бароко. Його спроба вийти з-під московського протекторату через союз зі Швецією (1708—1709) стала символом боротьби за незалежність, а саме ім'я «мазепинці» протягом двох століть було синонімом українського патріотизму.

Григорій Сковорода (1722—1794). Він навчив українців бути самодостатніми. У часи, коли Російська імперія поглинала українську автономію, Сковорода пропагував «сродну працю» (життя за покликанням) та внутрішню незалежність.

Тарас Шевченко (1814—1861). Шевченко вивів українське питання з етнографічного площини в політичну. Він виступав проти російського самодержавства як системи поневолення.

Леся Українка (Лариса Косач-Квітка, 1871—1913). У національному пантеоні вона посідає місце поруч із Шевченком, але представляє зовсім іншу грань українства — модерну, філософську та аристократичну. Леся Українка була неймовірно освіченою жінкою, знала близько десяти мов, перекладала світову класику (від Гейне до Гомера) і писала драми на всесвітні сюжети (Античність, Середньовіччя, Біблія). Вона довела, що українська мова здатна передавати найскладніші філософські та психологічні ідеї людства. Вона вивела українську літературу з «хуторянського» контексту на рівень інтелектуальної Європи.

Іван Франко (1856—1916). Він першим чітко сформулював ідею політичної незалежності України та працював над тим, щоб перетворити «етнічну масу» на свідому сучасну націю. Символ невтомної праці та модернізації української думки.

Михайло Грушевський (1866—1934). У своїй фундаментальній праці «Історія України-Русі» він науково довів, що українці — це окремий народ, який є прямим спадкоємцем Русі. Став першим головою Центральної Ради УНР (1917—1918). Саме під його керівництвом Україна проголосила повну незалежність Четвертим Універсалом.

В'ячеслав Чорновіл (1937—1999). Чорновіл став лідером правозахисного руху в часи, коли за правду слово саджали в ГУЛАГ. Після звільнення він не просто пішов у політику, а очолив Народний Рух України — масову силу, яка зсередини розвалила радянську систему в Україні. Чорновіл був головним двигуном ідеї проведення референдуму 1 грудня 1991 року, щоб легітимізувати незалежність перед усім світом. Він був одним із авторів Декларації про державний суверенітет та Акта проголошення незалежності України. Він був прихильником ідеї регіонального самоврядування (децентралізації), щоб зняти розбіжності між Сходом і Заходом, але при цьому наголошував на соборності держави. Його гасло «Україна починається з тебе» закликало до особистої відповідальності кожного громадянина.

Національні герої кримських татар (киримли) Для кримськотатарського народу династія Ґераїв (Gereylar) — це не просто перелік колишніх монархів Кримського ханства, це золота доба національної величі, час, коли Крим був серцем могутньої держави, а Бахчисарай був столицею. Хани з роду Ґераїв (Хаджі I Ґерай, Менґлі I Ґерай, Сахіб I Ґерай, Девлет I Ґерай) були блискучими полководцями, які захищали цілісність Криму від зазіхань сусідніх імперій. Вони вибудували складну систему дипломатії, де Крим виступав на рівних з Річчю Посполитою, Московським царством та Османською імперією.

Тарак-Тамга, родовий знак Ґераїв став загальнонаціональним гербом. Це унікальний випадок в історії, коли символ правлячої династії став символом кожного представника народу.

Кримські татари — корінний народ України та Криму, чия історія боротьби за свою землю, культуру та право на існування є невід'ємною частиною загальноукраїнського героїчного пантеону. Національні герої кримськотатарського народу — це постаті, що поєднують у собі інтелектуальний спротив, державне будівництво та жертовну боротьбу за повернення на Батьківщину.

Ісмаїл Гаспринський (1851—1914). «Батько» кримськотатарського відродження. Його гасло «Дільде, фікірде, іште бірлік» («Єдність у мові, думках та справах») стало фундаментом для консолідації не лише кримських татар, а й багатьох тюркських народів. Він заклав основи сучасної освіти та журналістики.

Номан Челебіджіхан (1885—1918). Перший Голова уряду Кримської Народної Республіки, муфтій Криму та автор національного гімну «Ant etkenmen» («Я присягнувся»). Його мученицька смерть від рук більшовиків у Севастополі зробила його символом незламності та прагнення до свободи.

Амет-Хан Султан (1920—1971). Легендарний льотчик-ас, двічі Герой Радянського Союзу. Попри радянську систему, він завжди відкрито ідентифікував себе кримським татарином. Його постать є символом військової звитяги та глибокої особистої трагедії народу, який він захищав на фронті, поки його родину депортували в 1944-му.

Мустафа Джемілєв. Живий символ кримськотатарського спротиву, дисидент, який провів у радянських таборах загалом 15 років. Він став уособленням мирного, але непохитного шляху повернення народу до Криму.