Петро́ Конаше́вич-Сагайда́чнийКонашевич є іменем по батькові (варіант від Кононович), яке згодом перетворилось на прізвисько/прізвище. (бл. 1582Існують також припущення про інші дати народження, детальніше у розділі «Молоді роки», Кульчиці, Руське воєводство, Річ Посполита — , Київ, Київське воєводство, Річ Посполита) — видатний український козацький політичний, державний та військовий діяч, полководець, православний шляхтич герба Побуг, гетьман реєстрового козацтваЯк гетьман згадується в сучасній українській історіографії. Фактично ж мав звання «Старший його Королівської Милості Війська Запорозького». Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, зокрема походу 1618 року на Москву. Відомий меценат православних братств та опікун братських шкіл.
Канонізований ПЦУ у 2021 році як святий у лику благовірний гетьман.
Молоді роки Петро Конашевич народився в селі Кульчиці Перемишльської землі Руського воєводства (нині Самбірського району Львівської області) у православній родині, що належала до дрібної шляхти. На підставі збереженого поминального запису роду Сагайдачного, історики припускають, що батька Сагайдачного звали Кононом (себто Конашем), по смерті якого мати прийняла чернечий постриг («інокиня Мокрина»). Єлисей, котрий згадується з прізвищем Казновський, це, ймовірно, дід Сагайдачного по матері.
Через відсутність прямих писемних джерел достеменно не відомо, коли саме народився Петро Конашевич. Олена Апанович вказує на 1577—1578 рокиАпанович О. М. Гетьмани України й кошові отамани Запорозької Січі. — К., 1993. — С.10, а Петро Сас — дату близько 1582 року. На підставі припущення, що в ті часи дітей, зазвичай, називали на честь святого із днем якого була близька дата народження, то Сагайдачний орієнтовно народився близько року, на свято апостолів Петра і Павла. 2010 року на державному рівні відзначалось 440-річчя з дня народження гетьмана Петра Сагайдачного.
Згідно з сучасними припущеннями, протягом 1589—1592 років здобував початкову освіту у Самборі. З 1592 по 1598 роки навчався в Острозькій школі на Волині, що в той час переживала період розквіту і де працювали прекрасно підготовлені викладачі. Протягом 1594—1600 років ректором, а також викладачем грецької мови був Кирило Лукаріс, потім Александрійський та Константинопольський патріарх.
Місто Острог було великим православним культурно-ідеологічним центром, в якому з'явилось багато творів, спрямованих проти католицизму та унії. Інтелектуальна та ідейна атмосфера Острога сформували переконання та політичні погляди Сагайдачного як ревного поборника православ'я, який усе життя послідовно відстоював права та інтереси своєї Церкви.
Під час навчання Сагайдачний написав твір «Пояснення про унію», в якому виступив на захист православної віри. Цей твір було високо оцінено сучасниками, зокрема, литовським канцлером Левом Сапегою, який назвав працю у своєму листі до Йосафата Кунцевича «найдорогоціннішою»Яворницький Д. І. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний… К., 1995.— С. 290..
За твердженням Володимира Антоновича, після випуску Сагайдачний переїхав до Львова, згодом — до Києва, де працював домашнім вчителемД. Яворницький. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний… К., 1995.— С. 291., також помічником київського земського судді Яна Аксака. П. Сас припускає, що під час навчання в Острозькій школі Сагайдачний визначався із приєднанням до запорожців.
Вступ до Війська Запорозького. Морські походи козаків Наприкінці 1590-х — початку 1620-х років основна діяльність запорозького козацтва здійснювалася збройним шляхом — «шаблею» і спрямовувалася на здобуття козаками засобів для свого матеріального існування. Зводилась в першу чергу до військового найманства, самочинних постоїв і контрибуцій, також захоплення у ворогів військових трофеїв, матеріальних цінностей, полонених, нападів на купецькі кораблі та посольські валки тощо. Захоплені під час здобичницьких експедицій воєнні трофеї, в тому числі гармати, коштовності, а також багаті полонені давали козакам можливість добре озброюватись й виступати потужною військовою силою. Об'єктом здобичницьких нападів запорожців була Османська імперія та її васали, а в окремі періоди — Московія. Свою діяльність запорожці обґрунтовували в першу чергу захистом рідної землі від ворога, який здійснювався у формі випереджувальних ударів по його території та визволенням з неволі християнських бранців.
Наприкінці XVI сторіччя, очевидно, в другій половині 1598 року, Конашевич приєднався до Війська Запорозького. З «Віршів» Касіяна Саковича відомо, що Конашевич тривалий час перебував серед запорожців, здобуваючи своєю відвагою та розумом авторитет. Саме на Запоріжжі Конашевича як вправного лучника починають називати «Сагайдачним». Прізвисько «Сагайдачний» було досить поширеним серед козаків у середині XVII сторіччя, особливо на Подніпров'ї та Брацлавщині. Озброєний сагайдаком, добре натренований лучник за хвилину міг випустити від восьми до дванадцяти стріл, які летіли іноді за 500 кроків.
Участь у походах до Валахії та Лівонії
Восени 1600 року великий коронний гетьман Ян Замойський організував молдавсько-волоську військову кампанію, до якої долучилися й декілька тисяч козаків під проводом Гаврила Крутневича. Метою цієї кампанії була підтримка Єремії Могили (дядька Петра Могили) та відновлення впливів Речі Посполитої у Молдавії, оскільки у травні нею оволодів волоський господар Михайло Хоробрий. У цьому поході як козак брав участь Сагайдачний. 28 жовтня 1600 року у битві під селом Буків на Волощині об'єднані королівсько-козацькі війська завдали поразки Михаю Хороброму.
На початку 1601 року король Речі Посполитої Сигізмунд III оголосив про приєднання до Речі Посполитої Естонії, котра до цього належала Швеції. На заклик короля відгукнулись запорозькі козаки, що протягом 1601—1602 років брали участь у воєнних діях польсько-шведської війни. Серед інших козаків — Сагайдачний, що був під керівництвом спершу Самійла Кішки, з початку 1602 року — Гаврила Крутневича.
Козацьке військо було самостійною, окремою за своєю структурою та організацією армією. Загальна чисельність бойового складу нараховувала 2032 вояки; 100—200 вільнонайманих селян перебувало при обозі. Військо формувалося з чотирьох полків по 500 осіб, артилерії та обозу. Керівник кампанії Ян Замойський поклав на запорожців функції розвідки та забезпечення безпечної зони навколо основного королівського війська. Попри військові успіхи, кампанія виявилася дуже затратною для скарбниці Речі Посполитої. Бракувало грошей на виплату воякам, не вистачало теплого одягу, харчів, боєприпасів, корму для коней. Війна затягувалася, i вона бачилася козакам абсолютно безперспективною. У перших числах вересня 1602 року запорожці рушили до України, переобтяжені здобиччю, пораненими та хворими вояками. При поверненні додому, відчуваючи свою силу та безпорадність коронного уряду, козаки вдалися до грабунків та помстилися шляхті й міщанам Полоцька та Вітебська, котрі допомагали каральним військам придушувати повстання Северина Наливайка. 1603 року козацьке військо повернулося до України.
Морські походи запорожців
Період з 1603 по 1614 рік, через відсутність збережених перевірених письменних джерел, вважають «темним» періодом у життєписі Сагайдачного. Очевидно, що на той час він брав активну участь у козацьких морських та сухопутних походах проти османів та татар. Лише за таких умов йому могли довірити гетьманську булаву під час походу на Кафу в 1616 році. На початку XVII сторіччя козацьке воєнне здобичництво набуло значення важливого геополітичного фактора в басейні Чорного моря. По-перше, воно спричиняло постійну напруженість у польсько-османських відносинах. По-друге, напади запорожців завдавали колосальних економічних втрат Османській імперії, зменшували її воєнну могутність, а також справляли стримувальний вплив на татар, оскільки обмежували їхні можливості у спустошенні українських земель. Свої морські походи запорожці здійснювали під політичними гаслами боротьби з ворогами Святого Хреста, і головним їхнім об'єктом були багаті османські й татарські міста. Вони атакували декілька фортець одночасно, але основний удар був спрямований по головній цілі походу, при цьому намагалися знищити османський флот у портах і на морі.
Одним з таких походів, що приписують Сагайдачному, став морський похід на Варну влітку 1606 року. Під час цього походу козаки здобули фортецю, що до того вважалася неприступною. Штурм Варни завершився знищенням всіх берегових укріплень та османських кораблів, які стояли на рейді. Результатом битви стало визволення кілька тисяч полонених, запорожці захопили значні трофеї та десять османських галер із вантажем та екіпажем. Через цей похід султан видав наказ перегородити Дніпро біля острова Тавані залізним ланцюгом і заблокувати козаків, проте ці заходи виявилися неефективними.
1607 року запорожці провели великий похід на Кримське ханство, під час якого захопили та спалили Перекоп та Очаків. 1608 — на початку 1609 року Сагайдачний здійснив морський похід на 16 човнах-«чайках» у гирло Дунаю, під час якого було здійснено напад на Кілію, Білгород та Ізмаїл. 1612 року козацька флотилія у складі 60 чайок здійснила вдалі походи на ворожі укріплення — Гьозлів, Бабадаг, Варну і Месембрій Володимир Сергійчук.Морські походи запорожців..
1613 року козаки здійснили два походи на османське узбережжя, а в гирлі Дніпра розбили османську флотилію та захопили шість османських галер.
У серпні 1614 року запорожці на 40 чайках подалися до берегів Османської імперії: захопили Трапезунд, узяли в облогу Сіноп, оволоділи замком, вибили гарнізон і знищили весь флот галер і галеонів, які стояли на рейді.
1615 року 80 козацьких чайок підійшли до Константинополя, де спалили вщент гавані Мізевні та Архіокі разом із флотом, що перебував там. Османський султан послав навздогін за козаками цілу флотилію. Проте в морських битвах біля острова Зміїний та під Очаковом османську флотилію було розгромлено, а козаки взяли в полон османського адмірала Алі-пашу.
Отримання гетьманської булави. Взяття Кафи У лютому 1615 року Конашевич вже був впливовим козацьким полковником, що мав у своєму підпорядкуванні загін чисельністю до 3000 козаків. Це відомо з листа Лукаша Сапеги, що скаржився своєму братові Леву на Сагайдачного, який перебував на Київщині та не захотів прийти на допомогу підрозділам Речі Посполитої і наказав своїм козакам відступити. Як вказував Лукаш Сапега, Сагайдачний хотів за допомогою татар витіснити жовнірів з України, бо козаки відчували до них ненависть.
Навесні 1616 року запорозьким гетьманом був Василь Стрілковський. Приблизно наприкінці квітня — на початку травня запорожці здійснили похід на османські міста. Під час цього успішного походу було взято міста Варну та Місіврі. Османський флот, висланий наздогін, було розбито біля гирла Дунаю. У червні або на початку липня 1616 року відбулась зміна гетьмана: Гетьманом Війська Запорозького було проголошено Сагайдачного. Причиною його обрання могла стати обіцянка організації більшого походу, ніж того, що був навесні.
Битва за Кафу
Гравюри з книжки «Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного» Касіяна Саковича (1622) Невдовзі після обрання гетьманом Сагайдачний підготував похід до неприступної османської фортеці Кафи (сучасна Феодосія), що була головним невільничим ринком у Криму. Османи, які ще не оговтались від нещодавньої атаки козаків на міста Румелійського узбережжя, не очікували такого швидкого нападу на добре укріплену фортецю. Кафа була великим та багатим містом, населення якого налічувало від 70 до 100 тисяч мешканців. Кафська фортеця мала міцні оборонні укріплення: 13-метрові зовнішні стіни завдовжки понад 5 км. Гарнізон міста складався з трьох яничарських орт. Комендант фортеці мав у своєму розпорядженні близько 300 вояків, ще 200 солдатів були в підпорядкуванні капудана — командира воєнно-морських сил.