«Чи то буря, чи то грім?» — українська стрілецька пісня на слова Богдана Лепкого, вперше опублікована у 1915 році. За жанровими ознаками належить до похідних маршів; була популярною в репертуарі Легіону Українських січових стрільців (УСС), а згодом — у середовищі воїнів УПА та в'язнів сталінських таборів.
Походження та авторство
Текст Авторство тексту належить Богдану Лепкому. Першодруком твору є часопис «Вістник СВУ» (Відень, 1915 р., ч. 19-20, с. 6).
Перша редакція вірша мала назву «Гей позір!» і була написана автором спеціально для січових товариств Кирила Трильовського. У творі використано класичний фольклорний мотив походу українського народу за кращою долею. Згодом цей мотив залишився центральним і в другій — зміненій та доповненій — авторській редакції під назвою «Серпень 1914 р.». Вірш вийшов у друк у червні 1915 року, саме під час успішних бойових дій Українських січових стрільців на берегах річки Гнила Липа.
Музика Мелодія пісні не є оригінальною українською композицією. Вона запозичена з прусського військового маршу «Fridericus Rex» (Король Фрідріх), створеного німецьким композитором Фердинандом Радеком у XIX столітті.
Українські стрільці, перебуваючи у складі австро-угорського війська, адаптували цей популярний європейський марш під власні потреби.«За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ!» (матеріали до навчально-виховних занять) / упорядкув. Н. Уманців, Я. Козленко, С. Худецька, В. Островського. — Вид. 2-ге, зі змін. та доп. — Івано-Франківськ : ІФОІППО, 2024. — 76-78 с.
Характеристика Пісня має чіткий двочастковий або чотиричастковий розмір, що відповідає кроку піхоти. Темп маршу підтримує динаміку тексту, акцентуючи на закликах до дії: «Вставай», «Дивись», «Лишай».
У тексті вживаються специфічні терміни:
«Хмаролім» — метафора сильної зливи або артилерійського гуркоту, що надає подіям космічного масштабу. «Позір!» — військова команда «Увага!», яка використовувалася в Легіоні УСС. «Від Кубані аж до гір» — окреслення меж українських етнічних земель, що декларувало ідею соборності.
Текст Чи то буря, чи то грім,
Чи реве хмаролім,
Що земля на сто миль грає грізно,
То зібрався в похід
Український нарід,
В ряд вставай, щоб не було запізно.
В ряд вставай, готовись,
Ні на що не дивись,
Чи до пекла підеш, чи до неба,
Кидай неньку стару,
Кидай любку і сестру,
Бо настала велика потреба.
Бо настав такий час,
Що помре кожен з нас
Не на печі, а в полі у бої,
І в годину страшну
Помянеш Вітчизну,
Щоб за неї поляг ти з любови.
Наше тіло — то гній,
Для квіток ясних мрій,
Наша кров — то росиця над ранок.
Наша думка то грім,
А душа - хмаролім,
На ворога підем гураґаном.
Хай усім нам лягти
Не дійти до мети,
Та про нас говоритимуть внуки...
Так боролись колись,
Полягли й не здались,
А кайдани пірвали на штуки.
Чи то буря, чи то грім,
Чи реве хмаролім,
Чи земля на сто миль грає грізно.
Від Кубані аж до гір
Чути голос з позір
В ряд вставай, щоб не було запізно
Історична роль та використання Як пісня твір першочергово призначався для вечорниць Січової сотні у Відні. Цей стрілецький осередок займався збором і відправкою вилікуваних бійців до Коша УСС, а також проводив широку культурно-освітню місію серед українців у глибокому австрійському тилу.
Попри широку популярність, пісня на слова Б. Лепкого не потрапила на сторінки жодного з друкованих збірників того часу. Протягом 1920–1930-х років вона поширювалася виключно в усній традиції. Саме завдяки тривалому усному побутуванню згодом виникли її фольклоризовані синонімічні варіанти, які зафіксовані в репертуарі воїнів УПА. Потрапивши у повстанське середовище, твір швидко набув нового статусу та змінив свій жанрово-тематичний орієнтир — став популярною табірною піснею серед в'язнів сталінських катівень. Дослідницькі записи 1990-х років підтверджують тривале й активне побутування цієї пісні в колі людей старшого покоління.
У сучасній Україні пісня входить до репертуару ансамблю «Хорея Козацька» (альбом «Пісні Української Революції») та «Буття» (альбом «Ми ідем за Україну»).
Примітки