Уллах міллет (, можна трактувати як «аромунська нація») — окремий міллет (тобто визнаною етно-релігійною та мовною спільнотою) в межах Османської імперії. Він був заснований османською владою для арумунів (також відомих як «волахи»; ) у 1905 році, під час піднесення націоналізму в Османській імперії. Хоча меглено-румунів також іноді називають влахами, Уллах міллет не було призначене для них.

Історія Арумуни — балканська етнічна група, розсіяна в кількох країнах, таких як Албанія, Болгарія, Греція, Північна Македонія, Румунія та Сербія. Зазвичай для їх позначення сусіди арумнів використовують термін «волох» (). Однак той самий термін також використовується для мегленорумунів, невеликого спорідненого балканського народу. До створення Уллах міллету аромуни перебували під юрисдикцією Грецького Вселенського Константинопольського Патріархату. Це було пов'язано з тим, що вони сповідували східне православ'я. У цей час більшість священиків були греками, і аромуни не могли використовувати свою рідну мову під час церковних служб. Цей конфлікт між аромунами та греками зрештою переріс у фізичне насильство, що спричинило бійки між представниками обох груп. Через це аромуни почали звертатися по допомогу до османської влади та румунського уряду.

Османська імперія почала вивчати ситуацію, і 9 серпня 1891 року Міністерство юстиції надіслало великому візиру Османської імперії звіт, у якому зазначалося, що арумуни мають право використовувати свою рідну мову в церкві, так само як багато православних людей на землях, населених арабами, можуть використовувати свою рідну мову, якщо це не грецька. Також зазначалося, що невдоволення арумунів може призвести до створення ними власної незалежної церкви. Османська влада мала делікатно ставитися до питання арумунів. Хоча надання їм більших прав могло б покращити відносини між Румунією та Османською імперією та викликати протурецькі настрої серед її громадян, це також могло б розлютити османських громадян болгарського, грецького та сербського походження. З іншого боку, Румунія тиснула на Османську імперію, щоб отримати більшу автономію для арумунів та їхнє право на незалежну церкву, навіть пропонуючи їм союзний договір, якщо амбіції арумунів будуть реалізовані.

28 червня 1904 року арумуни звернулися до османської влади з проханням відокремитися від греків та офіційно та легально визнати їх громадою (міллетом) у країні. Вони також просили мати представника в Стамбулі та право обирати арумунів у селах, які вони населяли. Румунський уряд рішуче підтримував ці вимоги та намагався переконати Османську імперію виконати їх. Однак султан Османської імперії Абдул-Гамід II вирішив проігнорувати ці прохання, щоб уникнути політичних конфліктів. У ті часи Османська імперія була особливо стурбована можливою втратою регіону Македонія та зміною статус-кво на Балканах. З цих причин прохання були відхилені.

Відхилення їхніх прохань османами та опір грекам їхньому самовизначенню започаткували співпрацю між арумунами та болгарами. Болгари дозволили арумунським священикам проводити богослужіння рідною мовою, якщо вони приєднаються до Болгарського екзархату, а деякі арумуни почали приєднуватися до місцевих болгарських повстанських загонів. Це стривожило османську владу, яка побоювалася можливого повного союзу між болгарами та арумунами. Крім того, зі загостренням македонської боротьби на міжнародній арені, арумунська проблема набула більшого значення. У результаті, Німецька імперія почала підтримувати їх у боротьбі за права. Після того, як Абдул-Гамід II дізнався про вимоги, які Німеччина висувала від імені арумунів, він звернувся до Високої Порти, щоб знайти вирішення арумунського питання.

Таким чином, 22 травня 1905 року султан Абдул-Гамід II видав «іраде-і сенійє» («усний заповіт»), в якому він надав аромунам усі права, властиві міллету, за винятком релігійного глави, створивши таким чином Уллах міллет. У цьому указі аромунам не було надано окремої церкви, але їм було надано право проводити релігійні служби арумунською мовою та обирати власних мерів у своїх селах. Наступного дня рішення султана було публічно оголошено. Новина була з радістю сприйнята в Румунії, де створення міллету Уллах було розцінено як велику перемогу. Однак це рішення зустріло сильний опір греків, що призвело до вбивства арумунських священнослужителів та насильства грецьких банд проти учнів арумунських шкіл. Це спричинило дипломатичну кризу між Грецією та Румунією.

Хоча вони не отримали своєї незалежної церкви, арумуни були задоволені новою ситуацією. Однак, вони мали проблеми зі здійсненням своїх нових прав у деяких конфліктних або багатоетнічних районах. Зрештою, після Балканських війн, Османська імперія втратила землі, де проживали арумуни. Це призвело до втрати ароманами своїх прав меншини та зробило їх етнічною групою, розпорошеною по різних країнах, що ускладнило боротьбу за виживання ароманської етнічної групи, мови та культури.

Спадщина Заснування Уллах міллет є символічним для аромунів і відзначається багатьма з них у Національний день аромунів щороку 22 або 23 травня. Тим не менш, багато з тих аромунів у Греції, які досі вірні країні, зазвичай відкидають це свято, оскільки воно сприймається як символ поразки їхньої уявної «батьківщини». Це пояснюється тим, що визнання Уллах міллет на той час розглядалося як дипломатична поразка Греції.

У Румунії також відзначається День балканської румунської культури. Це свято призначене для арумунів, а також для меглено-румунів та істрорумунів, яких у Румунії сприймають просто як етнічні румунські підгрупи, що живуть на південь від Дунаю. На відміну від Національного дня арумунів, День балканської румунської культури відзначається щороку 10 травня, оскільки Румунія прийняла григоріанський календар лише у 1919 році. Крім того, спроби офіційно зробити Національний день арумунів у Румунії були відхилені.

Див. також

Вірменський міллет Болгарський міллет Рум міллет Волоське право

Примітки