У США з початку 1980-х років на картонних пакетах для молока друкували оголошення про зниклих без вісти дітей. Ця практика поступово зникла наприкінці 1990-х років, коли стали більш популярними інші програми, що служили тій самій меті.

Історія

Наприкінці 1970-х та наприкінці 1980-х років у Сполучених Штатах справи про зникнення дітей привернули значну увагу ЗМІ. Найбільш резонансними були зникнення Ітана Патца у 1979 році та викрадення і вбивство Адама Волша у 1981. Ці випадки врешті переросли у своєрідну моральну паніку під назвою (). У 1984 році було засновано .

У вересні 1984 року молочна компанія «Anderson Erickson Dairy» у місті Де-Мойн, штат Айова, надрукувала на пакетах своєї продукції фотографії двох зниклих хлопчиків — Джонні Гоша (12 років, зник безвісти 5 вересня 1982 року) та Юджина Мартіна (13 років, зник безвісти 12 серпня 1984 року). Подібна програма оголошень про зниклих дітей на молочних пакетах була запущена в Чикаго, штат Іллінойс, за підтримки та по всьому штату в Каліфорнії за підтримки .

У грудні 1984 або січні 1985 (джерела розходяться в датах) некомерційна Національна рада з безпеки дітей розпочала у Сполучених Штатах загальнонаціональну програму під назвою «Програма зниклих дітей на молочних упаковках» (Missing Children Milk Carton Program). До березня 1985 року 700 з 1600 незалежних молочних ферм у Сполучених Штатах перейняли практику публікації фотографій зниклих дітей на упаковках молока.

Згаданий вище Ітан Патц був одним із перших, і, мабуть, найвідомішим зі зниклих безвісти дітей, яких розшукували за допомогою цієї стратегії. У 1979 році, коли цей шестирічний хлопчик зник безвісти дорогою до шкільного автобуса на Мангеттені, у Сполучених Штатах не існувало системи для відстеження зниклих безвісти дітей по всій країні. У 1985 році фотографію Патца було надруковано на упаковках для молока, щоб заохотити шукати зниклу дитину споживачів, які купують молоко на роздрібних ринках.

Зниження популярності Ця практика почала зникати наприкінці 1980-х років і стала застарілою, коли в 1996 році було створено систему . Сьогодні ця система використовує сучасні технології, включаючи сповіщення на мобільні телефони, щоб надавати актуальну інформацію про потенційні викрадення дітей.

Івонн Джукс та Тревіс Ліннеманн пишуть у книзі «Медіа та злочинність у США», що кампанія «діти з молочних пакетів» показала себе мало корисною у пошуку зниклих безвісти дітей (ні Патца, ні Гоша, ні Мартіна так і не знайшли), і зрештою її припинили, оскільки картонні пакети були замінені пластиковими глечиками.

Одним із найбільш пізніх випадків, коли портрет було надруковано на пакеті для молока, стало зникнення 16-річної у Массачусетсі в 2000 році. Рештки дівчини були знайдені через три роки, за п'ять миль від місця її зникнення.

Критика

Переоцінка ризику

Ці кампанії привернули увагу до ідеї «небезпеки незнайомців», що переросла у суспільну паніку. Однак більшість викрадених дітей, зображених на пакетах з молоком протягом 1980-х років, були викрадені розлученими батьками, які не проживали з ними, а не незнайомцями.

Расова упередженість

Стендап-комік виконав номер «Білі діти на пакетах з молоком» (), ґрунтуючись на своїх спогадах про те, що діти, зображені на пакетах, зазвичай були «білими». Це не є репрезентативним для демографічних показників зниклих безвісти дітей. У 1997 році, складаючи лише 15 % дитячого населення США, афроамериканські діти ставали жертвами викрадень (не членами родини) у 42 % випадків. Латиноамериканські діти (16 % населення) також ставали жертвами такого злочину частіше, ніж у середньому, — у 23 % випадків викрадень. Для порівняння, білі не латиноамериканські діти, які становили 65 % населення, ставали жертвами викрадень у 35 % випадків.

Наталі Вілсон, співзасновниця «Фонду чорношкірих та зниклих безвісти» (Black and Missing Foundation), у 2014 році розповіла , що на практиці бачила, як більшість чорношкірих зниклих безвісти дітей класифікували як втікачів з дому, і вони не потрапляли до сповіщень «Amber Alerts».

Юридичні питання За словами Донни Ліндер, виконавчої директорки організації «Child Find Of America», у середині 1980-х років виникли деякі юридичні питання щодо того, хто має право розміщувати фотографію дитини на упаковці з-під молока.

Емоційна тривожність

Наприкінці 1980-х років знаменитий педіатр Бенджамін Спок висловив думку, що такі об'яви на молочних пакетах лякають маленьку дитину тим, що її також можуть викрасти

Брак даних для оцінки успішності

Важко сказати, наскільки успішною була ця програма, оскільки ніхто не вів ніякого точного обліку її ефективності. За словами матері Джонні Гоша, програма лише підвищила рівень обізнаності, але не давало нам підказок, які ми можна було б реально використати".

Мотивація податковими пільгами Історик Адам Гарфінкл припустив, що виробники молока при розміщенні оголошень про зниклих дітей керувалися лише фінансовими мотивами, оскільки протягом багатьох років завдяки цьому отримували податкові пільги за «соціальні послуги».

Примітки