Володимир Миколайович Симанишин (позивний «Тихий»; 31 липня 1995, Висічка, Тернопільська область) — український художник, військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2026).
Життєпис Володимир Симанишин народився 31 липня 1995 року в селі Висічці, нині Борщівської громади Чортківського району Тернопільської области України.
Навчався у Висічській початковій та Стрілківецькій загальноосвітніх школах яку закінчив у 2011 році. Закінчив Борщівський професійний ліцей (2014), Борщівський агротехнічний коледж (2017, за фахом — будівельник). Нині навчається у Волинській православній богословській академії.
На момент початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року перебував на роботі за кордоном. Того ж дня прийняв рішення повернутися в Україну, згодом приєднався до лав Збройних сил України як доброволець. Служив у 8-му окремому полку спеціального призначення. Брав участь у бойових діях на Бахмутському напрямку.
У липні 2023 року на передовій отримав важке поранення, внаслідок якого втратив обидві верхні кінцівки. Процес відновлення проходив у реабілітаційних центрах Дніпра, Тернополя та Києва. Під час перебування в Тернополі почав займатися живописом у межах курсу арттерапії, організованого волонтеркою Оленою Хмельницькою з ГО «Воїни світла. Рубіжне». Завдяки громадському збору коштів Володимир Симанишин отримав можливість пройти протезування у США. Фахівці клініки Protez Foundation (штат Міннесота) встановили йому сучасні біонічні протези обох рук. Займається волонтерською діяльністю.
Творчість Творчий доробок Володимира Симанишина складається з понад 30 полотен, виконаних переважно акрилом у поєднанні традиційного живопису та наївного мистецтва. Першою роботою автора стала картина із зображенням маків. Під час реабілітації в Тернополі він створив серію з чотирьох пейзажів.
Основні роботи: Картина із зображенням хреста як символу смерті та воскресіння; Портрет матері; Полотно, присвячене темі війни та її наслідків.
Персональні виставки відбулися у Тернополі (2024), Бережанах (2024), Борщеві(2024), Києві (2024), Івано-Франківську (2025), Хмельницькому (2025), Варшаві, Празі, Брюсселі.
Нагороди орден «За заслуги» III ступеня (1 січня 2026) — за заслуги у зміцненні української державності, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, мужність і самовідданість, виявлені при виконанні службового обов'язку в умовах воєнного стану, високу професійну майстерність.
Примітки
Посилання , Радіо Свобода Україна, 13 жовтня 2024 р. , Телеканал ІНТБ, 21 серпня 2024 р.