Доріан Грей — вигаданий персонаж і антигерой роману Оскара Вайльда 1890 року Портрет Доріана Грея. Він представлений як аристократ Вікторіанської епохи.

Біографія вигаданого персонажа Доріан є онуком покійного лорда Келсо. Мати Доріана, леді Маргарет Деверо, постає в описі як прекрасна аристократка, яка одружилася з чоловіком нижчого соціального стану без згоди свого батька. Тоді лорд Келсо підкупив чоловіка, щоб той спровокував батька Доріана (молодшого офіцера) на дуель, що призвела до смерті останнього. Після цього Маргарет повернулася до будинку Келсо, але невдовзі померла. З'ясовується, що лорд Келсо виховував Доріана до самої своєї смерті, проте вони відчували взаємну неприязнь один до одного.

Поданий нижче виклад стосується найдовшої версії — роману 1891 року. Водночас окремі епізоди, зокрема зустріч Доріана Грея з Джеймсом Вейном (та його подальше вбивство), не з'являються у версії, яку Вайлд спочатку подав до друку.

Портрет Доріана Грея починається літнього дня у вікторіанській Англії. Лорд Генрі Воттон, людина з різко вираженими поглядами, спостерігає, як чутливий художник Безіл Голуорд пише портрет Доріана Грея — вродливого юнака, що є для Безіла найвищим утіленням музи. Позуючи для портрета, Доріан слухає, як лорд Генрі викладає свій гедоністичний світогляд, і поступово починає вважати, що прагнення насолоди — єдине, заради чого варто жити. Це спонукає Доріана побажати, аби старішало його зображення на полотні, а не він сам.

Перебуваючи під гедоністичним впливом лорда Генрі, Доріан повною мірою досліджує свою чуттєвість. Він відкриває для себе акторку Сібіл Вейн, яка виконує ролі у п'єсах Шекспіра в убогому робітничому театрі. Доріан знайомиться з нею, залицяється і невдовзі робить їй пропозицію. Закохана Сібіл називає його «Прекрасним принцом» і з захватом мліє від надії на справжнє кохання. Однак її турботливий брат Джеймс застерігає: якщо «Прекрасний принц» скривдить сестру, він його вб'є.

Доріан запрошує Безіла та лорда Генрі подивитися на гру Сібіл, але вона настільки захоплена Доріаном, що не здатна грати й виступає вкрай невдало. Через це і Безіл, і лорд Генрі доходять висновку, що Доріан закохався в Сібіл не через її акторський талант, а лише через вроду. Принижений і розчарований, Доріан пориває з Сібіл, кажучи їй, що акторська майстерність і була її красою, а без неї вона більше його не цікавить. Повернувшись додому, Доріан помічає, що портрет змінився: його бажання здійснилося, і чоловік на полотні набув ледь помітної жорстокої посмішки.

Охоплений муками сумління та самотністю, Доріан вирішує примиритися зі Сибіл, але стає надто пізно: лорд Генрі повідомляє йому, що дівчина наклала на себе руки, проковтнувши синильну кислоту. Тоді Доріан усвідомлює, що на тому життєвому шляху, який він обрав, пристрасть і врода стануть йому у пригоді. Він замикає портрет, і протягом наступних вісімнадцяти років випробує на собі всі можливі пороки, перебуваючи під впливом аморального французького роману, який йому подарував лорд Генрі Воттон. У самому творі назва французького роману не розкривається, проте на суді Вайльд зазначав, що мав на увазі роман Жоріса-Карла Гюїсманса , хоча пізніше заперечував, що йшлося саме про цю книгу.

Однієї ночі, перед від'їздом до Парижа, Безіл навідується до дому Доріана, щоб розпитати його про численні чутки щодо його вульгарного самопотурання. Доріан не заперечує своїх розпусних вчинків і веде Безіла подивитися на портрет. Той став настільки потворним, що Безіл упізнає його як власну роботу лише за підписом, який він ставить на всі свої картини. Приголомшений, Безіл благає Доріана молитися за спасіння. Розгніваний Доріан звинувачує у своїй долі Безіла і заколює його насмерть. Після цього Доріан холоднокровно шантажує старого друга, науковця Алана Кемпбелла, змушуючи його використати свої знання з хімії, щоб знищити тіло. Згодом Алан накладає на себе руки через ганебну співучасть у цьому злочині.

Щоб утекти від почуття провини за свій злочин, Доріан іде до , де, сам того не знаючи, перебуває Джеймс Вейн. Джеймс прагнув помсти Доріанові ще відтоді, як Сибіл наклала на себе руки, але не мав жодних зачіпок; єдине, що він знав про Доріана, — це ім'я, яким його називала Сибіл: «Принц Чарівний». У курильні він, однак, чує, як хтось звертається до Доріана як до «Принца Чарівного», і зупиняє його. Доріан обманює Джеймса, переконуючи того, що він надто молодий, аби знати Сибіл, яка покінчила з собою вісімнадцять років тому, адже його обличчя й досі має вигляд юнака. Джеймс вагається і відпускає Доріана, але згодом до нього підходить жінка з опіумної курильні й докоряє за те, що він не вбив його. Вона підтверджує, що той чоловік і був Доріаном Греєм, і пояснює, що за вісімнадцять років він зовсім не постарів. Джеймс кидається навздогін за Доріаном, але той уже зник.

Згодом Джеймс починає переслідувати Доріана, змушуючи того боятися за власне життя. Однак під час мисливського виїзду один з його учасників випадково вбиває Джеймса Вейна, який переховувався в чагарнику. Повернувшись до Лондона, Доріан заявляє лордові Генрі, що відтепер житиме праведно. Його нова доброчесність починається з рішення не розбивати серце наївній Гетті Мертон, його теперішньому любовному захопленню. Доріан замислюється, чи не обернулася його новонабута доброта на скасування зіпсуття портрета, але, поглянувши на нього, бачить лише ще потворніший образ самого себе. З цього Доріан усвідомлює, що справжні мотиви його морального «виправлення» насправді були аморальними, адже зводилися лише до засобу досягнення егоїстичної мети.

Вирішивши, що лише повне зізнання може звільнити його від тягаря провини, Доріан доходить висновку знищити єдиний доказ своїх злочинів, що залишився, — портрет. У нападі люті він бере ніж, яким убив Бейзила, і встромляє його в картину. Слуги будинку прокидаються, почувши крик із зачиненої кімнати; на вулиці перехожий, який також чув цей крик, викликає поліцію. Увійшовши до замкненої кімнати, слуги знаходять невідомого старого чоловіка з ножовою раною в серці, з обличчям і тілом, змарнілими й зотлілими від старості. Понівечений труп упізнають як Доріана за перснями на його пальцях; поруч лежить портрет Доріана Грея, відновлений у своїй первісній красі.

Втілення на екрані та сцені

(1910) Режисер — Аксель Стрем У ролі Доріана Грея — (1913) Режисер — У ролі Доріана Грея — (1915) Режисер — Юджин Мур (1916) Режисери — Всеволод Меєргольд та Михайло Доронін (1916) Режисер — Фред В. Дуррант; сценарій — Роуленд Телбот У ролі Доріана Грея — Генрі Віктор Портрет Доріана Грея (1917) Режисер та сценарист — Ріхард Освальд У ролі Доріана Грея — Бернд Альдор (1918) Режисер — Альфред Дееші; сценарій — Йожеф Пакотс У ролі Доріана Грея — Норберт Дан Портрет Доріана Грея (1945) Режисер та сценарист — У ролі Доріана Грея — : Портрет Доріана Грея (1961, телефільм) Режисер — У ролі Доріана Грея — Золота вітрина: Портрет Доріана Грея (1961) (телефільм) Режисер — ; сценарій Жаклін Баббін та Одрі Маас У ролі Доріана Грея — Портрет Доріана Грея (1961) (Телефільм) Режисер  У ролі Доріана Грея — (1969): теленовела виробництва Televisa Режисер та продюсер — Ернесто Алонсо У ролі Доріана Грея — , також відомий як Пороки Доріана Грея або Таємниця Доріана Грея (1970) Режисер — ; сценарій Марчелло Косьї, Массімо Далламано та Гюнтера Еберта У ролі Доріана Грея — Гельмут Бергер Портрет Доріана Грея (1973, (телефільм) Режисер — Гленн Джордан; сценарій — Доріана Грея — (1976, телефільм) Режисер — Джон Горрі; сценарій — Джон Осборн У ролі Доріана Грея — Портрет Доріана Грея (1977) Режисер та сценарист — У ролі Доріана Грея — Патріс Александр Гріхи Доріана Грея (1983, телефільм) Режисер — ; сценарій Кена Огаста та Пітера Лоренса Белінда Бауер у жіночій ролі Доріана Грея У цій версії Доріан Грей — жінка, акторка та фотомодель, яка стає безсмертною, тоді як замість неї старіє її відеозапис із кастингу Доріан Грей у дзеркалі жовтої преси (1984) Режисерка та сценаристка — Верушка — у ролі жіночої версії Доріана Грея, та Дельфі́на Сейрі́г — у ролі фрау доктора Мабузе Ліга видатних джентльменів (2003) Режисер — , продюсер і виконавець — Шон Коннері У ролі Доріана Грея — Стюарт Таунсенд. За сюжетом фільму йому понад 200 років, він безсмертний і невразливий до зброї; після зради Ліги його вбиває показавши йому його власний портрет. Доріан. Пакт із дияволом, також відомий як Доріан (2004) Режисер — Аллан А. Голдштейн; сценарій Пітера Джобіна та Рона Рейлі У ролі Луї/Доріана — Доріан (2004) Режисер та сценарист — Брендан Дагерті Руссо У ролі Доріана Грея — Ендрю Ванетт (2004) Режисер та сценарист — Девід Розенбаум У ролі Доріана Грея — Джош Демел Портрет Доріана Грея (2006) Режисер та сценарист — Дункан Рой У ролі Доріана Грея — Девід Галлагер Портрет Доріана Грея (2007) Режисер — Джон Каннінгем; сценарій Джона Каннінгема та Дебори Ворнер Портрет (Доріана Грея) (2009) Режисер — Джонатан Куртманш; сценарій Ніла Аттербека У ролях — Ганна Діллон, Лоуренс Еванс та Майлз Гейман Доріан Грей (2009) Режисер — ; сценарій Тобі Фінлі У ролі Доріана Грея — Бен Барнс Бульварні жахіття (2014—2016) Автор — У ролі Доріана Грея — Рів Карні Бібліотекарі (2014—2018) Автор — У ролі Доріана Грея — Моторошні пригоди Сабріни (2018—2019) Автор — Роберто Аґірре-Сакаса У ролі Доріана Грея — Портрет Доріана Грея (2020, 2024) Режисер — У ролі Доріана Грея та ще 25 інших персонажів (сіднейська постановка) та Сара Снук (лондонська постановка)

Примітки