Елізабет Фоскейл (; , Амстердам, Нідерланди — , там же) — жителька Амстердама, яка допомагала переховуватись Анні Франк та її сім'ї від нацистських переслідувань у роки окупації Нідерландів. У ранніх версіях «Щоденника молодої дівчини», вона з'являється під псевдонімом Еллі Фоссен.
Ранні роки Народилася в Амстердамі. Була найстаршою з восьми дітей теслі Йоганнеса Фоскейла та домогосподарки Крістіни Соденкамп. Ще з підліткових років підробляла покоївкою, офіціанткою та продавчинею, щоб заробляти гроші на утримання великої сім'ї Фоскейлів.
1937 року вступила до Інституту Шоверс, вечірньої школи для дівчат і жінок, які хотіли навчитися секретарської роботи. Беп відмінно справлялася з курсами німецької мови, стенографії та бухгалтерського обліку. Невдовзі після цього Отто Франк найняв її секретаркою у свою компанію Opekta, що знаходилася за адресою Прінсенграхт, 263, адреса, яка згодом стала схованкою родини Франків. Їй було вісімнадцять, коли вона почала працювати, і була наймолодшою співробітницею в офісі. Пізніше її безробітний батько, який мав проблеми зі здоров'ям, став керівником складу Opekta. Її колега, «помічниця» та подруга Міп Гіс згадувала після війни: «Вона сподобалася містеру Франку, і мені також. Ми з Беп одразу стали гарною командою та здружилися»https://www.annefrank.org/en/anne-frank/main-characters/bep-voskuijl/.
Беп зблизилася з дружиною Отто Франка, Едіт Голландер, та їхніми доньками Марго й Анною. Вона також потоваришувала з Міп Гіс і познайомилася з Віктором Куглером і Йоганнесом Клейманом, усіма працівниками Opekta, які згодом стали захисниками людей у схованці.
Помічник у таємному приміщенні У неділю, 5 липня 1942 року, Беп відсвяткувала свій 23-й день народження. Наступного дня, коли вона пішла на роботу, сім'я Франків вже перебралася до схованки. Протягом наступних двох років вона піклувалася про людей, які переховувалися. Беп відповідала за молоко та хліб, а сестра Беп шила для них одяг, як-от штани та блузки. Також замовляла для них курси, як-от стенографія та латинаhttps://web.archive.org/web/20231202225717/https://www.annefrank.org/en/anne-frank/main-characters/bep-voskuijl/.
Беп пощастило мати підтримку батька, якого невдовзі повідомили про схованку. Йоганнес Фоскейл стежив за ситуацією на складі, інші працівники не знали про це нічого. Йоганнес також стежив за тим, щоб відходи зі схованки непомітно зникали вранці. Крім того, у серпні 1942 року Фоскейл збудував знамениту книжкову шафу, яка приховувала вхід до схованки. Решта родини Фоскейлів не вводили у курс справи. Беп також приховувала схованку і свою діяльність від свого нареченого Бертуса Гульсмана протягом двадцяти п'яти місяців.
Беп добре ладнала з Анною, і ці почуття були взаємними. У своїх мемуарах Отто Франк згадував про дружбу між молодшою дочкою та Беп, що «вони двоє (…) часто шепотілися одна з одною у кутку»Roses from the Earth by Carol Ann Lee (Penguin, 2000). Анна вважала Беп, яка була на десять років старша, однією з «молодих людей» і дуже цікавилася її переживаннями: фільмами, які вона дивилася, а також тим, як складалися стосунки з її нареченим. На обід Беп приєдналася до людей у схованці, бо вдома не завжди вистачало їжі на десятьох людей. У своєму щоденнику Анна схарактеризувала її так: «У Беп здоровий апетит. Нічого не залишає на тарілці і вона не вибаглива та не перебірлива. Їй легко догодити, і це саме те, що нам подобається. Весела та добродушна, охоча та приязна — ось її риси»The Diary of Anne Frank: the Revised Critical Edition by Harry Paape, David Barnouw, and Gerrold van der Stroom of the Netherlands State Institute for War Documentation (NIOD), B-version, 9 August 1943 (New York, Doubleday, 2003).
У жовтні 1942 року Анна переконала Беп провести ніч у схованці, але Беп не спала ні миті. «Правду кажучи, я була налякана. Щоразу, коли я чула скрип дерева від жовтневого вітру або звук машини, що їде каналом, мені ставало страшно. Я була вдячна, що настав ранок, і я змогла повернутися до роботи»«Elly van Wijk kende de geheimen van het Achterhuis» by Bob Wallagh in Rosita magazine, 27 February 1960. Того вечора Беп познайомилася з талантом письменниці Анни, прочитавши кілька оповідань її авторства. У листі до Отто Франка вона пізніше згадувала: «Я не могла повірити тому, що чула. Я не могла повірити, що Анна написала ці слова. Я досі бачу обличчя Марго: „Так, Анна написала їх сама“. Тоді я подумала, що треба бути старшим, щоб написати таке, або, можливо, це вирвався назовні її внутрішній світ»«Bep Voskuijl, the Silent Helper» by Dineke Stam, Anne Frank Magazine, 2001. Анна іноді показувала Беп уривки зі щоденника, хоча ретельно приховувала їх від інших. Беп дала Анні копіювальний папір, який принесла з офісу.
Окрім піклування про людей у схованці Беп мала піклуватися і про свого батька. Навесні 1943 року він тяжко захворів і більше не міг працювати в компанії. 15 червня 1943 року Анна Франк написала у своєму щоденнику: «Це катастрофа для нас, що добрий старий Фоскейл не зможе тримати нас в курсі всього, що відбувається, і всього, що він чує на складі. Він був нашим найкращим помічником і радником з безпеки; ми дуже сумуємо за ним»The Diary of Anne Frank: the Revised Critical Edition by Harry Paape, David Barnouw, and Gerrold van der Stroom of the Netherlands State Institute for War Documentation (NIOD), B-version, 15 June 1943 (New York, Doubleday, 2003).
Після арешту Під час рейду гестапо Беп втекла з кількома документами, які могли б викрити контакти. Вона переховувалася протягом тижня, а потім повернулася до офісу, і врятувала частини щоденників Анни. За кілька днів до цього Гіс забрала щоденник Анни та кілька інших зошитів.
Повоєнне життя Ушанована за свою діяльність під час Другої світової війни, але вона не любила розголосу та давала мало інтерв'ю про свою співпрацю з Анною Франк. Разом з іншими, які допомагали сім'ї Франк відзначені званням Праведник народів світу Яд Вашем, Меморіалом та дослідницьким центром Голокосту в Єрусалимі«The People Downstairs» by Sheryl Flatow, Palm Beach Drama Works, 2021, Vol. 13, No. 1. Accessed January 4, 2025.
Беп уважно стежила за новинами про щоденник Анни та складала альбоми з газетними статтями та фоторепортажами. 1959 року вона також свідчила у справі Отто Франка проти двох заперечувачів Голокосту в німецькому місті Любек. Разом з Міп Гіс дала свідчення, щоб підтвердити, що Анна писала свій щоденник під час переховування.
Того ж року Беп зустрілася з королевою Юліаною на голландській прем'єрі голлівудського фільму Джорджа Стівенса «Щоденник Анни Франк». У листі до Отто Франка Беп зізналася, що хотіла б «дистанціюватися від усього (…). Також приємні речі, як-от запрошення туди-сюди, дуже нервують. Знаєте, тут головну роль відіграє втрата дару мовлення. Я знаю, що ви всі маєте добрі наміри і, безумовно, цінуєте це, і не хочете порвати з кимось у нашому колі Opekta. (…) Я б зробила все, що в моїх силах, щоб підтримувати символ ідеалізованої Анни, що для мене (…) поєднується з постійними роздумами про те, що свідком чого я стала. Цей великий біль ніколи не покидає мого серця».
Беп підтримувала зв'язок з Отто Франком навіть після його переїзду до Швейцарії та нового шлюбу. Отто знав, що Беп важко зводила кінці з кінцями, і робив усе можливе, щоб допомогти і їй. Він час від часу позичав їй гроші. Вона також листувалася з Віктором Куглером, який переїхав до Канади. 1978 році відвідала його та його дружину Лоес (Люсі) ван Ланген у Торонто.
Померла в Амстердамі 6 травня 1983 року внаслідок травматичного розриву аорти у 63 роки. У статті в нідерландській національній газеті «De Telegraaf» Міп Гіс цитувала заяву: «Особливістю Беп було те, що вона була такою скромною. Вона була героїчною без бравади, просто вважала, що людям у сховищі потрібно допомогти. Для неї це не було важким вибором»«She was Anne Frank's most trusted helper. Funeral of Elli Vossen from 'Het Achterhuis'» by Jos van Noord, De Telegraaf, 11 May 1983.
Її біографія 2015 року бельгійські журналісти Єрун Де Брюйн і Йоп ван Вейк, молодший син Беп Фоскейл, опублікували свою біографію «Bep Voskuijl, het zwijgen voorbij. Een biografie van de jongste helpster van het Achterhuis». У книзі вперше оприлюднюється детальна інформація про життя Беп Фоскейл, яка допомога євреям у переховуватись від нацистів, її стосунки з Анною Франк та її повоєнне життя, на яке сильно вплинуло її воєнне минуле. У Бельгії та Нідерландах біографія отримала значну увагу ЗМІ, головно тому, що за словами авторів, сестру Беп Неллі (1923—2001) могла викрити схованку Франків. За словами Де Брюйна та ван Вейка, Неллі працювала на німців під час війни та мала серед друзів кількох німецьких солдатів. Також зустрічалася з австрійським унтерофіцером.
За словами колишнього нареченого Беп, Бертуса Гальсмана, у якого автори взяли інтерв'ю, Неллі знала, що батько та сестра переховували євреїв. Автори підкреслюють, що есесівець Карл Зільбербауер, який заарештував людей схованки, пізніше стверджував, що сумнозвісний дзвінок німцям здійснила жінка. І вважають дивним, що Беп була твердо переконана у винуватості завідувача складу Віллема ван Маарена, але відмовилася співпрацювати з новим розслідуванням, коли Симон Візенталь вистежив Зільбербауера 1963 року. Після цього Беп почала уникати ЗМІ.
Примітки
Посилання