Вінче́нцо Ля́нча (; 24 серпня 1881 — 15 лютого 1937) на прізвисько Ченсін () — італійський автогонщик і підприємець, засновник компанії-виробника автомобілів Lancia.

Життєпис

Вінченцо Лянча народився у Фобелло, невеликому містечку у провінції Верчеллі (П'ємонт), четвертий і наймолодший син у заможній сім'ї, генеалогічне дерево якої починається у Фабелло приблизно з 1550 року. Батько, Джузеппе Лянча, був підприємцем, що розбагатів на виробництві м'ясних консервів та бульйонних кубиків. Батьки відправили Вінченцо вивчати право, але академічна діяльність молодого Ченсіна була далеко не блискучою, оскільки учень не прикладав зусиль у навчанні, як сподівалися його батьки.

Натомість він з раннього віку захопився двигунами, зумів випросити у батька дозвіл працювати бухгалтером а опосередковано механіком у туринській майстерні , який з 1888 року виробляв велосипеди з англомовною назвою Welleyes, а пізніше створив прототип автомобіля з тією ж маркою (1899).

Автомобіль викликав значний ентузіазм під час презентації, і для його промислового виробництва за фінансової підтримки Джованні Аньєллі була заснована у 1899 році Fabbrica Italiana Automobili Torino, також відома за абревіатурою FIAT, яка придбала невелику майстерню у Джованні Чейрано, поглинувши її оснащення та робочу силу.

Отже, усього у 18 років Вінченцо Лянча поєднав свою долю з найбільшою туринською автомобільною компанією. Після початкового періоду як тест-пілот, Лянча зміг проявити здібності до гонок і почав виступати за компанію у місцевих перегонах, а також здобув перший успіх в історії команди Fiat на Torino Sassi-Superga у 1902 році. Він також двічі вигравав Суза-Монченізіо — шосейні перегони вгору по маршруту гірського перевалу Мон-Сені, який сполучає Італію та Францію. .

Молодий Лянча також був членом гоночної команди Анджело Моски (), текстильного підприємця з Б'єлли, який захоплювався автомобілями, і був одним із перших у своєму місті, хто володів такими. Фотографія, виставлена в автомобільному музеї в Турині, зображує їх у саду вілли Моска в Б'єллі, на виставці їхніх автомобілів.

Водійський характер Вінченцо був імпульсивним, і він часто потрапляв у дрібні аварії через надмірну збудливість, тому став більше відомим завдяки рекордам на одному колі перегонів, ніж за здобутими перемогами. Його автомобільна кар'єра була пов'язана з автомобілями Fiat до 1908 року, тобто ще 2 роки після заснування автомобільної компанії Lancia.

Хроніки розповідають про Вінченцо, як дуже ретельну і вимогливу людину у професійній сфері, і яка була зовсім іншою в приватному житті: весела, любитель поїсти в гарній компанії та цінитель музики, особливо Ріхарда Вагнера. Варто згадати спосіб, у який він обирав тест-водіїв: Лянча, щоб перевірити навички водіння кандидата, що не просто мав уміти їхати на автомобілі, а було важливо, щоб кандидат пройшов «випробування мотузкою чи шнурком».

Кандидату довіряли автомобіль, зазвичай з потужнішим двигуном, на якому він мав слідувати за автомобілем Лянчі по певному маршруту. На перший погляд тест-драйв здавався дуже простим, але між двома машинами була мотузка довжиною у кілька метрів. Один кінець мотузки був прив'язаний до заднього бампера автомобіля, яким керував сам Лянча, а інший — до переднього бампера автомобіля кандидата на тестування. Тестувальник повинен був слідувати за Лянчею, зберігаючи постійну дистанцію між двома автомобілями. Якщо мотузка обривалась або, що ще гірше, кандидат вдарявся об бампер автомобіля Лянчі, відмова була неминучою.

У 1906 році, як уже згадувалося, йому вдалося здійснити свою мрію — створити власну компанію — і за співпраці з другом і колегою з Fiat заснував у Турині фірму, яка й досі носить його ім'я.

Він вклав усю свою енергію, знання та інтуїцію у розвиток компанії Lancia, зокрема використавши навички тест-гонщика, здобуті у попередні роки. За цю діяльність він також частково відмовився від приватного життя, одружившись лише у 1922 році з Адель Мільєтті, своєю секретаркою; у наступні роки у нього було троє дітей: Анна Марія, Джанні та Елеонора.

Лянча також завжди залишався пов'язаним зі світом автоспорту, підтримуючи розбудову національної траси у Монці — всесвітньо відомої траси, яка, серед інших, приймає Гран-прі Італії у класі Формули-1, перший камінь у будівництво якої Вінченцо заклав у 1922 році.

У 1930 році разом із промисловцями , Баттіста Фаріною, відомим під прізвиськом Пінін, та ще декільком учасниками, він заснував компанію Società anotima Carrozzeria Pinin Farina, пізніше відому як Pininfarina.

Вранці 15 лютого 1937 року, у віці 55 років, він раптово помер у Турині від серцевого нападу. Після чину похорону труну зі столиці області П'ємонт перенесли до Фобелло для поховання у сімейному гробівці.

Вшанування пам'яті

Через три роки після смерті Вінченцо Лянчі його друг Амедео Коста з Роверето назвав його іменем у гірському масиві Пасубіо.

Архів Документація, створена Вінченцо Лянча під час його підприємницької діяльності, зберігається в Турині в Історичному архіві Fiat, у фонді Lancia (хронологічний період: 1906—1990). Вона включає корпоративні акти, протоколи засідань і ради директорів, нотаріальні акти, продажі, довіреності, фінансову звітність і документи, що стосуються адміністрування бухгалтерського обліку, документацію з управління персоналом (реєстраційні книги, зарплатні списки, угоди з профспілками, нещасні випадки), документацію, що стосується акцій компаній, іноземних дочірніх компаній Lancia, всі документи, що стосуються виробництва, адміністрації, персоналу, окрім документів, що стосувалися комерційного відділу компанії, конструювання, загального управління та особових справ, що використовувалися з 1906 по 1970 рік.

Примітки

Посилання Lancia Motor Club (UK) Vincenzo Lancia (VanderbiltCupRaces.com) Bibliothèque nationale de France Vincenzo Lancia // Autorités BnF Vincenzo Lancia // Motorsport Memorial