Баалат-Гебал (, BʿLT GBL; також романізовано як Ba'alat Gebal або Baalat Gubal; буквально «Володарка Бібла»), також відома як Bēltu ša Gubla (аккадською: dNIN ša uru Gub-la) та Baaltis — богиня-покровителька міста Бібла. Хоча в минулому її ім'я часто вважалося лише епітетом, зараз дослідники припускають, що це власне ім'я, покликане підкреслити її тісний зв'язок з відповідним містом. Стародавні єгиптяни ототожнювали її з Хатхор, а пізніше, можливо, з Ісідою, а стародавні греки — з Афродітою. Філон Біблський натомість називає її «Діоною», хоча причини цього вибору залишаються невідомими. Вона була головною богинею в місцевому пантеоні Бібла, і храм, присвячений їй, який існував з ІІІ тисячоліття до нашої ери до римського періоду, знаходився в центрі цього міста. Її шанували царі Бібла, про що можна знайти багато згадок у листах, надісланих Рібадді ІІ в рамках Амарнського архіву. Існують також свідчення того, що їй поклонялися єгиптяни як у Біблі, так і в Єгипті. Вона згадується в низці літературних текстів, включаючи так званий Лист Горі, твори Філона Біблського та «Сирійську богиню» Лукіана.
Ім'я та ідентичність Фінікійський теонім Баалат-Гебал (b'lt gbl) можна перекласти як «Володарка Бібла». Прямий аккадський переклад,d NIN ša uru Gub-la, що читається як Bēltu ša Gubla, зустрічається в амарнаських листах. Також засвідчено скорочені варіанти dNIN-nu (bēletnu, «наша володарка») та dNIN. Назва мала підкреслити її зв'язок з містом. Було висунуто припущення, що також існувало чоловіче божество з подібним ім'ям, «Володар Бібла», яке можна ототожнити з фігурою AN.DA.MU з амарнаських листів, але це припущення не є загальноприйнятим. Надав На'аман натомість пропонує тлумачити AN.DA.MU як «почесний титул» самої Баалат-Гебал, «живої богині».
У минулому дослідники часто намагалися довести, що «Баалат-Гебал» слід розуміти як епітет, а не як власне ім'я. Її по-різному ідентифікували як місцеву форму імені Ашера, стверджували, що вона була відповідною богинею-покровителькою портового міста, оскільки до неї зверталися як до «володарки моря» в Угариті, Анат (як припустив Едвард Ліпінський) і особливо часто Астарта. Френк Мур Кросс стверджував, що Баалат-Гебал могло бути ідентичним імені Кудшу, яке він ідентифікує як альтернативне ім'я Ашери (Елат), яке, на його думку, використовувалося в Угариті та Єгипті. Однак Крістіан Зіві-Коче описує Кудшу як єгипетський винахід, що не має попередників на Стародавньому Близькому Сході. Ісак Корнелій також вважає її окремим божеством та відкидає зв'язок між Баалат-Гебал та Ашерою, зазначаючи, що зв'язок з Астартою є більш правдоподібним. Докази передбачуваної ідентифікації Баалат-Гебал з Астартою обмежуються трьома пізніми, непідтвердженими написами; в одному, двомовному, Астарта згадується грецькою мовою, а Баалат-Гебал — фінікійською, що, здається, вказує на те, що перша слугувала interpretatio graeca другої, тоді як у двох інших Астарта називається богинею Бібла, хоча й з титулом rbt gbl, а не b'lt gbl. Прямі докази протилежного походять з «Фінікійської історії» Філона Біблського, де Астарта та Баалтіс (Баалат-Гебал) — дві окремі богині, зображені як сестри, і лише остання пов'язана з Біблом.
Як нещодавно стверджувала Анна Еліза Зернеке (2013), не виключено, що мешканці Бібла вважали «Баалат-Гебал» власним ім'ям, без іншого «справжнього імені», що позначає місцеву богиню. Вона зазначає, що у фінікійських написах її ім'я залишається нерозділеним, тоді як роздільник є між двома елементами титулу mlk.gbl («цар Бібла»), що, на її думку, вказує на те, що перший розумівся як власне ім'я, а не як титул, подібний до другого. Підхід Зернеке також був прийнятий Майклом Дж. Шталем у його дослідженні богині (2021). Зазначалося, що більшість явних доказів ідентифікації Баалат-Гебал та інших божеств обмежуються єгипетськими та грецькими джерелами, що робить можливим припущення, що такі тексти є прикладом interpretatio graeca та аналогічних явищ. Френсіс Піннок припустила, що нечіткість її імені могла призвести до того, що іноземні правителі з Єгипту, а можливо, також з Ебли та інших місць, змогли ідентифікувати її як аспект власних божеств.
Завдяки контактам між Біблом та Єгиптом, Баалат-Гебал почали ототожнювати з Хатхор. Єгиптяни називали останню богиню «Володаркою Бібла» (nbt kpn), що відображає ім'я Баалат-Гебал. Її також могли називати «Володаркою Дендери, яка мешкає в Біблі». Найдавніше свідчення зв'язку між двома богинями зустрічається в Текстах саркофагів. У відповідному уривку до Хатхор звертаються як до «Володарки Бібла», водночас її закликають як захисницю пасажирів сонячного барка. Цей зв'язок знаходить паралелі у випадках, коли ту саму єгипетську богиню пов'язують з різними іншими віддаленими районами, включаючи Синай, Пунт, Ваді-ель-Гуді та Гебель-ель-Аср. Можливо, це явище мало ідеологічний вимір, оскільки інтерпретація іноземної богині як Хатхор дозволила представити платежі, здійснені місцевим храмам у таких районах, як Бібл і Пунт, можливо, зроблені для придбання місцевих товарів, як прояв благочестя до єгипетського божества. У тексті часів правління Тутмоса III офіційний Мінмос перераховує храм «Хатхор, Володарки Бібла» серед тих, що належать єгипетським божествам, і можливо, що цей зв'язок був підкріплений участю єгиптян у місцевих будівельних проєктах. Після Нового царства жодних згадок про зв'язок між Баалат-Гебал і Хатхор не існує, як через менш часті контакти з Біблом, так і через те, що остання у єгипетській релігії була частково замінена Ісідою. Ці дві єгипетські богині також частково ототожнювалися одна з одною, і є докази того, що Баалат-Гебал також могла бути ототожнена з Ісідою, зокрема напис на статуї Осоркона II, знайденій у Біблі, де згадується Ісіда, а також посилання на зв'язок між Ісідою та містом Бібл у творі Плутарха «Про Ісіду та Осіріду». Марван Кілані зазначає, що мешканці Бібла, можливо, намагалися пристосуватися до змін, що відбувалися в релігії Єгипту, ототожнюючи свою богиню з Ісідою. Зображення Баалат-Гебал періоду Ахеменідів демонструють схожість із зображеннями «Хатхор-Ісіди» з Єгипту, що може свідчити про те, що вона була конкретно ототожнена з синкретичною формою цих двох богинь. Її зображували з єгипетським скіпетром у руці та рогатою короною, прикрашеною сонячним диском.
Грецькі автори, очевидно, вважали Баалат-Гебал аналогічною Афродіті. Філон Біблський натомість ототожнює її з Діоною. За словами Алана І. Баумгартена, через брак доказів неможливо визначити, які фактори керували цим вибором. Френк Мур Кросс припустив, що ідентифікація Баалат-Гебал як Діони відображає паралель між іменами Зевс та Діона, а також Ел та Елат. Це було розкритиковано Баумгартеном, який зазначає, що ім'я Елат ніколи не використовувалося для позначення Баалат-Гебал, і що навіть якби теорію Кросса було скориговано для застосування до імен Баалат та Баал, це все одно було б неможливо довести.
Поклоніння
Баалат-Гебал була головним божеством у місцевому пантеоні Бібла, розташованого на узбережжі Середземного моря в сучасному Лівані. Її описують як «найбільш повторювану персонажку в історії міста». Вона була пов'язана з торгівлею. Храм, присвячений їй, розташовувався в центрі поселення. Він використовувався без перерви з ІІІ тисячоліття до нашої ери аж до римського періоду. Це було найбільше святилище в Біблі. Оскільки малоймовірно, що Баалат-Гебал мала більше одного храму в місті, «Храм-обеліск», також виявлений під час розкопок, міг бути присвячений чоловічій фігурі, пов'язаній з нею. У храмі Баалат-Гебал було виявлено кілька фігурок з листового металу як частину храмового пожертвування. Більшість із них є зображеннями чоловіків, або в конічних капелюхах, або без них, тоді як одне з них може бути зображенням Анубіса, який тримає вас (скіпетр). Загальноприйнято вважати, що вони були виготовлені місцево, хоча також було запропоновано, що вони були імпортовані з Єгипту приблизно між 2050 і 1800 роками до н. е. через стилістичні паралелі з подібними предметами з гробниці Ментухотепа II, розташованої в Дейр ель-Бахрі.
Баалат-Гебал шанували царі Бібла, можливо, ще на початку бронзової доби, хоча в джерелах того періоду не згадується жодного окремого правителя. Рібадді ІІ, який правив у період, задокументований в Амарнському архіві, закінчував більшість послань, які він надсилав фараону, побажанням, щоб Баалат-Гебал його захистила. Подібні формули зустрічаються в його листах до інших єгипетських урядовців. Загалом було виявлено двадцять сім випадків її згадування. Ця звичка не знаходить паралелей в решті листування, що належить до цього текстового корпусу. Хоча побажання благополуччя одержувача були поширеними, жоден інший місцевий правитель не закликав своє місцеве божество, щоб благословити фараона. Крім того, в одному випадку Рібадді представив Баалат-Гебал як одне з божеств, яким фараон завдячував своєю посадою, що аналогічно не підтверджено для правителів левантійських держав. Невідомо, чи використовував він подібні формули в листах, адресованих людям з-за меж Єгипту, оскільки таких текстів не збереглося. У більшості випадків він згадує лише Баалат-Гебал, хоча в кількох випадках вона поєднується з єгипетським богом Амоном, який у всіх цих випадках постає перед нею. Невідомо, як були отримані листи, хоча Марван Кілані припускає, що часті згадки про Баалат-Гебал, ймовірно, не були б сприйняті позитивно сучасником Ріб-Адді, Ехнатоном, через його релігійну політику. Прямих посилань на ставлення цього фараона до богині невідомо, але під час його правління Бібл не визнавався в єгипетських джерелах як релігійний центр особливого значення і не грав жодної ролі в тому, що Кілані вважає «атоністською ідеологією».
В одному листі Рібадді згадує якусь Уммахну, «служницю» Баалат-Гебал, яку вважають її жрицею. Очевидно, вона намагалася відігравати певну роль у зовнішніх відносинах міста, що не знаходить аналогів у випадках будь-якого іншого релігійного діяча, згаданого в листах Амарни. Цар погодився з цією ситуацією, намагаючись виступати посередником між нібито жрицею та фараоном, з яким вона хотіла зв'язатися. Марван Кілані зазначає, що, на відміну від джерел з Єгипту та Месопотамії, згадки про жіноче духовенство рідко зустрічаються в текстах із західносемітських мовних регіонів бронзової доби, і припускає, що той факт, що божеством-покровителем Бібла була богиня, а не бог, може бути причиною відносної популярності Уммахну.
Кілька царів Бібла І тисячоліття до нашої ери, включаючи Абівала, Елібаала та Шипітбаала, вважали себе захищеними Баалат-Гебал. Елібаал присвятив їй стелу, про що свідчить збережений напис на цьому предметі, в якому він звертається до неї як до «своєї коханки». Шипітбаал у власному написі просив її про довге правління. Інший цар Бібла Єхавмілк, який правив у V столітті до нашої ери, також сподівався, що Баалат-Гебал подарує йому довге життя та правління.
Єгипетський прийом Існують докази того, що єгиптяни були залучені до культу Баалат-Гебал у Біблі. Єгипет і Бібл мали довгу історію взаємодії, що сягає ІІІ тисячоліття до нашої ери. Це визнавали місцеві правителі, такі як Рібадді, який у листі, надісланому фараону, написав: «Бібл не схожий на інші міста. Бібл був вірним містом мого пана царя з незапам'ятних часів». Вважається, що храм Баалат-Гебал відіграв певну роль у політичній взаємодії між ними.