«Стерв'ятник і маленька дівчинка» (), також відома як «Дівчинка, що бореться» (The Struggling Girl) — це фотографія, зроблена Кевіном Картером у березні 1993 року під час масового голоду в Судані та вперше опублікована у The New York Times 26 березня 1993 року.

Фотографія зображує кволу дитину (у 2011 році виявилося, що це все ж був хлопчик) яка знепритомніла від голоду. На задньому плані за дитиною спостерігає стерв'ятник.

Повідомлялося, що дитина намагалася дістатися до продовольчого центру ООН, що знаходився приблизно за півмилі від зображеного на фотографії місця, в (нині Південний Судан), і нібито вижила.

Фотографія отримала 1994 року. Через чотири місяці після отримання премії фотограф Картер покінчив життя самогубством.

Історія фотографії

«Трикутник голоду» () — назва, яку в 1990-х роках використовували благодійні організації для позначення території, визначеної південносуданськими громадами , Айод та . Ця територія залежала від ЮНЕСКО та інших гуманітарних організацій у боротьбі з голодом. Станом на січень 1993 року сорок відсотків дітей віком до п'яти років у цьому районі недоїдали, і в одному лише Айоді щодня від 10 до 13 дорослих помирали від голоду. Для підвищення обізнаності міжнародного суспільства про цю ситуацію, в рамках операції «Линія життя Судан» (Operation Lifeline Sudan) до країни запросили фотожурналістів та іншим особам, яким раніше було заборонено в'їзд. У березні 1993 року уряд почав видавати журналістам візи на 24-годинне перебування з суворими обмеженнями на пересування країною і з умовою постійного нагляду уряду.

У березні 1993 року Роберт Хедлі, колишній фотограф, а на той час офіцер з інформації операції ООН «Lifeline Sudan», запросив фотографів та Кевіна Картера до Судану, щоб зробити репортаж про голод. Вони прибули легким літаком до села Айод, де невдовзі після цього приземлився вантажний літак з гуманітарною допомогою. Мешканцями села вже деякий час опікувався пункт допомоги ООН, і селяни чекали біля злітно-посадкової смуги, щоб якомога швидше отримати їжу. Сілва та Картер розійшлися, щоб фотографувати жертв голоду — дітей і дорослих, і живих, і мертвих. Картер кілька разів звертався до Сілви, щоб розповісти йому про шокуючі ситуації, які щойно сфотографував. Сілва знайшов повстанських солдатів, щоб вони відвели його до когось із представників влади, Картер приєднався до нього. Солдати не розмовляли англійською, але Картер подарував одному з них свій дешевий наручний годинник, і солдати стали їхніми охоронцями та провідниками.

Коли вони знову зустрілися на злітно-посадковій смузі Картер сказав, що щойно у п'ятидесяти метрах звідти фотографував дитину і раптом до неї прилетів стерв'ятник! Картер просто продовжував фотографувати і відзняв багато плівки!. Потім він прогнав птаха. За словами Картера, все, про що він міг думати, це Меган, його маленька дочка. Через кілька хвилин фотографи вилетіли з Айода до Конгора.

У 2011 році батько дитини розповів, що насправді це був хлопчик на ім'я Конг Ньонг, про якого піклувався пункт продовольчої допомоги ООН. За словами його родини, Ньонг помер лише у 2007 році від «лихоманки».

Публікація та реакція суспільства

26 березня 1993 року газета «Нью-Йорк Таймс» опублікувала фотографію Картера як ілюстрацію до статті про голод у Судані. У підписі до фотографії було написано що маленька дівчинка, ослабла від голоду, знепритомніла на стежці до пункту годівлі в Айоді, і на неї неподалік чатував стерв'ятник. Ця публікація спричинила сенсацію. Фотографію використовували на плакатах для збору коштів для гуманітарних організацій, газети та журнали по всьому світу передруковували її, і негайною реакцією громадськості було надсилання грошей будь-якій гуманітарній організації, яка діяла у Судані.

Закликаючи до відповідальної етичної поведінки фотографів, видавців та глядачів таких фотографій шокуючих сцен, письменниця Сьюзен Зонтаґ написала у своєму есе «Дивлячись на чужі страждання» (2003)Susan Sontag, Regarding the Pain of Others. New York: Picador/Farrar, Straus and Giroux, 2003:

Через реакцію громадськості та часті запитання щодо подальшої долі дитини, газета «Нью-Йорк Таймс» опублікувала у випуску від 30 березня 1993 року спеціальну редакційну статтю в якій, повідомила, що стерв'ятник прогнали від дівчинки, і вона, набравшись сил, продовжила шлях до центру годівлі, хоча невідомо, чи вона дісталася його.

Фотографія отримала Пулітцерівська премію 1994 року та була визнана світлиною року за версією журналу .

Подальша доля фотографа

27 липня 1994 року, через чотири місяці після отримання премії, Картер у віці 33 років здійснив самогубство за допомогою отруєння чадним газом.

У він написав (останній рядок є посиланням на його нещодавно померлого колегу ):

Примітки

Бібліографія