Анн Бомануар (30 жовтня 1923 — 4 березня 2022) — французька нейрофізіологиня. За допомогу євреям у Бретані під час Другої світової війни вона, а також її батьки, були визнані Праведниками народів світу меморіалом Яд Вашем. Активна комуністка, яка брала участь у французькому Русі Опору в роки Другої світової війни, вона була ув'язнена за підтримку Фронту національного визволення (FLN) під час Алжирської війни.
Біографія
Ранні роки Анн Бомануар народилася 30 жовтня 1923 року в Бретані, у містечку Гільдо — комуні в окрузі Дінан департаменту Кот-дю-Нор — у родині рестораторів Жана та Марти Бомануар.
Друга світова війна Під час Другої світової війни Бомануар була студенткою-медикинею і підпільною активісткою Французької комуністичної партії (ФКП). Батьки регулярно передавали їй харчові посилки через знайомих. Одного дня в червні 1944 року ці ж знайомі повідомили, що наступної ночі в 13-му окрузі Парижа планується облава, і попросили її попередити про це жінку на ім'я Вікторія, яка переховувала єврейську родину. Хоча Бомануар знала, що ФКП не схвалювала несанкціонованих рятувальних операцій, вона пішла до квартири Вікторії, щоб попередити її. Там її познайомили з родиною Лісоправських, і двоє наймолодших членів родини — син Даніель (16 років) та донька Сімона (14 років) — погодилися піти разом із нею.
Вона доправила їх до схованки, де перебували кілька членів французького Руху Опору. Невдовзі там відбулася облава гестапо, однак обом підліткам разом із керівником підпільної групи вдалося втекти дахами будинків. На той момент Бомануар не було в Парижі; повернувшись, вона забрала молодь із тимчасового укриття й перевезла їх до дому своїх батьків у Дінані.
У Дінані її батька, Жана Бомануара, допитувала поліція, підозрюючи його в участі в Русі Опору, однак через брак доказів його звільнили. Її мати, Марта Бомануар, протягом двох тижнів переховувала обох підлітків у різних місцях, після чого подружжя залишило їх у своєму домі на рік. По закінченні війни обоє підлітків підтримували зв'язок з Бомануар та її батьками.
Повоєнний період Після війни Бомануар повернулася до медичних студій у Марселі. Вона стала професоркою неврології та одружилася з лікарем. Згодом у неї виник конфлікт із Французькою комуністичною партією, яку вона залишила у 1955 році. У Марселі вона познайомилася з робітничими священниками та ознайомилася з їхньою соціальною роботою серед алжирців. Повернувшись до Парижа, Бомануар працювала медичною дослідницею. Під час Алжирської війни вона підтримала Фронт національного визволення (FLN), за що в листопаді 1959 року була заарештована та засуджена до десяти років ув'язнення.
Ув'язнена в тюрмі Бометт, Бомануар спочатку перебувала в одиночній камері, однак згодом їй доручили навчати інших ув'язнених грамоти, а також писати замість них листи. Оскільки вона була вагітною, після восьми місяців ув'язнення її тимчасово звільнили для народження дитини. Після народження сина вона втекла до Тунісу, де приєдналася до Фронту національного визволення (FLN) і працювала нейропсихіатринею під керівництвом Франца Фанона. Після підписання Евіанських угод, які поклали край Алжирській війні, Бомануар працювала на посаді в Міністерстві охорони здоров'я в уряді Ахмеда Бен Белли. Після його повалення у 1965 році вона втекла до Швейцарії, де стала директоркою відділення нейрофізіології Університетської лікарні Женеви.
На пенсії Бомануар мешкала частково у своєму рідному місті Сен-Каст-ле-Гільдо (департамент Кот-д'Армор, Бретань), а частково — в містечку Дьольфі департаменту Дром. Вона публічно виступала за прийом сирійських біженців.
Анн Бомануар померла 4 березня 2022 року у віці 98 років.
Визнання 27 серпня 1996 року меморіальний комплекс Яд Вашем визнав Анн Бомануар Праведницею народів світу разом із її батьками. У 2016 році журналіст-розслідувач і документаліст Дені Робер та його донька Ніна Робер спільно створили документальний фільм про її життя під назвою Une vie d'Annette.
Примітки