Беніньйо де Гранді (, 15 червня 1924, Сальсомаджоре-Терме — 11 грудня 2014, Палермо) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника, зокрема за «Мілан» та «Палермо».
По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Чемпіон Італії.
Ігрова кар'єра Народився 15 червня 1924 року в місті Сальсомаджоре-Терме.
У дорослому футболі дебютував 1945 року виступами за команду «Фіоренцуола», в якій провів один сезон.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Мантова», до складу якого приєднався 1946 року. Відіграв за мантуйський клуб наступні два сезони своєї ігрової кар'єри, після чого протягом року грав за «Сереньо».
1949 року став гравцем «Мілана», у складі якого провів наступні два роки своєї кар'єри гравця. В сезоні 1950/51 виборов у складі «россонері» титул чемпіона Італії.
Після цього 1951 року приєднався до лав «Палермо», кольори якого захищав до завершення виступів на футбольному полі у 1957.
Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1964 року, очоливши тренерський штаб клубу «Спеція».
1970 року увійшов до тренерського штабу «Палермо», а за рік очолив його і тренував команду зі столиці Сицилії протягом одного сезону. Згодом повертався на тренерський місток «Палермо» у 1975–1976 роках.
Протягом тренерської кар'єри також очолював команди «Таранто», «Турріс» та «Больцано».
Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Алькамо», головним тренером команди якого Беніньйо де Гранді був з 1984 по 1985 рік.
Помер 11 грудня 2014 року на 91-му році життя в Палермо.
Титули і досягнення Чемпіон Італії (1): «Мілан»: 1950-1951
Посилання
Дані про гравця в «Енциклопедії футболу».