Інвертована річкова дельта — річкова дельта, у якій вузька частина дельти виходить до морського узбережжя, а широка частина розташована далі вглиб суші, так що відносно узбережжя положення обох кінців дельти є «перевернутим».
Пояснення
Зазвичай річкові дельти формуються на рівнинних прибережних заплавах: вузька частина розташована в місці, де річка розгалужується та відкладає наноси в області, що простягається в акваторію, куди впадає річка. У випадку інвертованої дельти дельта формується в місці виходу водотоку з великої плоскої долини, але все ще всередині цієї долини. Осадові матеріали відкладаються в межах долини, тоді як очищена від наносів вода виходить у затоку або океан. Таким чином, вершина дельти розташована саме в місці цього виходу — конфігурація, яка вважається інвертованою порівняно з типовою. В інвертованих дельтах у геологічному масштабі часу такі форми зазвичай існують недовго, оскільки вони досить швидко заповнюються відкладами й зрештою перетворюються на звичайні дельти.
Приклади Дельта річок Сакраменто—Сан-Хоакін Класичним прикладом інвертованої річкової дельти є Дельта річок Сакраменто—Сан-Хоакін, розташована в місці злиття річки Сакраменто та річки Сан-Хоакін в Каліфорнії. Води річок, що дренують усю велику Центральну долину Каліфорнії, виходять через протоку Каркінез — вузький прохід у межах . За цією протокою й існує інвертована річкова дельта.
Дельта річки Тежу
Іншим прикладом є дельта річки Тежу в Португалії. Внаслідок осадонакопичення ця дельта нині є лише частково інвертованою, оскільки долина значною мірою заповнилася наносами. Вона й досі має приблизно 15 км завширшки та 25 км завдовжки, тоді як вихід до моря має лише близько 2 км завширшки. Дельта утворює велику лагуну з обширними та піщаними мілинами, які оголюються під час відпливів.
Примітки