Мартін Карл Геллінгер (; , Пірна, Німецька імперія — , Гамбург, Західна Німеччина) — німецький нацистський стоматолог, з 1943 року працював в жіночому концентраційному таборі Равенсбрюк, де видаляв золоті зуби в убитих ув'язнених.

На першому процесі в Равенсбрюку 1946 року, його засудили до 15 років ув'язнення. Його звільнили з в'язниці 19 листопада 1954 року, і уряд Західної Німеччини виділив йому кошти на відновлення стоматологічної практики. Подробиці його подальшого життя невідомі.

Ранні роки Народився в Пірні 17 липня 1904 року. З 1924 по 1927 рік вивчав стоматологію в Лейпцигу. 2 грудня 1927 року склав державний іспит, а у грудні 1928 року здобув докторський ступінь. Згодом працював асистентом в університетській клініці Лейпцига. У квітні 1931 року разом зі своїм братом відкрив стоматологічну практику в Пірні.

Кар'єра

1933 року вступив до лав СС. 1933 року служив у Заксенгаузені, з 1941 по 1942 рік — в концентраційному таборі Флоссенбюрг. З весни 1943 по 1944 рік перебував у Равенсбрюку, де підвищений до гауптштурмфюрера.

23 вересня 1940 року рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер надав дозвіл на вилучення золота з ротів трупів. Менш ніж за два роки збір золота став примусовим і систематичним внаслідок організації «Остаточного розв'язання єврейського питання». Якщо родина жертви запросила золото, служба безпеки Рейху повідомила:….. помер у цьому таборі, тіло кремували….., що унеможливлює для нас повернення вам золотих зубів.1943 року направлений до жіночого концтабору Равенсбрюка. Був одним із чотирьох стоматологів табору разом із Вальтером Зоннтагом. Головним лікарем табору був Карл Ґебхардт.

Стоматологічна допомога в таборі була мінімальною. Геллінгер майже не займався лікуванням, зосереджуючись на обов'язках офіцера СС. Його головною функцією було вилучення й облік золотих і срібних зубів, пломб, мостів у померлих для передачі Рейхсбанку, який очолював Вальтер Функ. Після підтвердження лікарем смерті ув'язненого Геллінгер обшукував роти померлих у пошуках золота.

Був присутнім під час страт трьох британських агентів Управління спеціальних операцій: Ліліани Рольф, Денізи Блох і Віолетти Шабо.

Суд у Равенсбрюку

Перший судовий процес у Равенсбрюку розпочався 3 грудня 1946 року, за шість днів до того, як США розпочали суд над нацистськими лікарями в Нюрнберзі.

З 5 грудня 1946 року та 3 лютого 1947 року змішаний міжсоюзницький суд у британській зоні судив шістнадцятьох членів персоналу Равенсбрюку. Усіх визнали винними, крім одного, який помер під час суду. Одинадцятьох засудили до смертної кари.

У концтабору Геллінгер перевіряв жертв на наявність золотих зубів, які він міг дістати пізніше. У своїх досудових показаннях Геллінгер визнав, що його обов'язком було видаляти золоті зуби з тіл померлих. Він робив це або сам, або доручав це одному з помічників в'язнів. Крім того, він витягував золоті зуби у «щойно страчених в'язнів», чекаючи на них у крематорії перед масовою кремацією. Він стверджував, що вважав, що померлих стратили законноhttps://trove.nla.gov.au/newspaper/article/151573085?searchTerm=martin%20hellinger%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20&searchLimits=.

3 лютого 1947 року британський військовий трибунал у Гамбурзі засудив його до 15 років позбавлення волі. Він покликався на необхідність виконання обов'язків.

Пізніше життя 1949 року заснували Федеративну Республікау Німеччина, що призвело до послаблення обмежень для німецьких судів. Подальше скасування обмежень відбулося завдяки «Договору про передачу» між Німеччиною та США, Великою Британією та Францією 5 травня 1955 року.

20 травня 1954 року звільнений з британської в'язниці для військових злочинців у Верлі та відновив свою стоматологічну практику, отримавши спеціальний грант у розмірі 10 000 німецьких марок від уряду Західної Німеччини як компенсацію за час, проведений у в'язниці. Він працював ще багато років після цього і помер у 1988 році. Шість фотографій Геллінгера зберігаються в Британському національному архіві.

Примітки

Посилання