6-й механізований корпус — з'єднання автобронетанкових військ Червоної Армії (механізований корпус) під час Другої світової війни. Формувався двічі.
Перше формування
Історія Формування 6-го механізованого корпусу розпочалося 15 липня 1940 року у Західному особливому військовому окрузі на базі управління 3-го кавалерійського корпусу, 21-ї важкої і 6-ї легкої танкових бригад. 29-та моторизована дивізія була сформована на базі 29-ї стрілецької дивізії. Корпус розташовувався на південь від Білостока і входив до складу 10-ї армії.
За різними джерелами станом на червень 1941 року 6-й мехкорпус мав від 1021 до 1131 танку, серед яких 450 новітніх КВ і Т-34. Таким чином по чисельності танкового парку він входив до найсильніших механізованих корпусів Червоної Армії. Також корпус мав 229 бронеавтомобілів, 163 міномети, 96 гармат, 76 гаубиць.
У склад корпусу входили 4-та і 7-ма танкові та 29-та моторизована дивізії, 4-й мотоциклетний полк, 185-й окремий батальйон зв'язку, 41-й окремий мотоінженерний батальйон, 106-та корпусна авіаескадрилья, польовий хлібзавод.
Участь у бойових діях 20 червня 1941 року командир 6-го механізованого корпусу генерал-майор Хацкилевич провів нараду з командирами дивізій і наказав їм непомітно провести заходи з приведення частин корпусу у бойову готовність. О 2.00 22 червня командир корпусу віддав наказ командирам дивізій діяти згідно плану прикриття. О 4.30 7-ма танкова дивізія зосередилася у збірному районі. Бомбардування німецької авіації не завдало корпусу відчутних втрат, оскільки його частини вже встигли залишити свої казарми.
22 червня 1941 року корпус бойових дій не вів. О 22.00 7-ма танкова дивізія отримала наказ вирушити в районі Бєльська, щоб зупинити прорив німецької танкової дивізії. Однак, у вказаному районі противника не було знайдено.
23 червня 1941 року командування Західного фронту наказало сформувати з 6-го і 11-го механізованих та 6-го кавалерійського корпусів кінно-механізовану групу під командуванням генерал-лейтенанта Болдіна. Вона мала завдати удар у напрямку Гродно. Операцію мав координувати представник Ставки Маршал Радянського Союзу Кулик.
23-25 червня частини корпусу вели бої на рубежі Сокулка — Кузниця з німецьким 20-м армійським корпусом. У ході цих боїв корпус зазнав невдачі і розпався на окремі частини. 4-та танкова дивізія відступила в район Лебежани — Нова Миш, де і була знищена. 7-ма танкова дивізія відійшла в район Вовковиськ — Слонім і в подальшому її рештки вийшли з оточення в районі Вязьми. 29-та моторизована дивізія була знищена разом з 6-м кавалерійським корпусом. Командир корпусу генерал-майор Хацкилевич загинув у бою.
Друге формування Вдруге 6-й механізований корпус був сформований 26 листопада 1942 року на базі управління 14-го танкового корпусу. У його склад увійшли 51-ша, 54-та і 55-та механізовані бригади, 77-й і 78-й окремі танкові полки, 417-й винищувально-протитанковий полк, 409-й окремий гвардійський мінометний дивізіон, 41-й окремий броньовий розвідувальний батальйон, 63-й окремий мотоциклетний батальйон та частини посилення.
З 18 грудня 1942 року входив у склад 2-ї гвардійської армії Сталінградського фронту. Брав участь у боях з німецькими військами групи армій «Дон». 9 січня 1943 року за бойові заслуги був переформований у 5-й гвардійський механізований корпус.
Командири
генерал-майор Михайло Георгійович Хацкилевич (липень 1940 — червень 1941) генерал-майор танкових військ Семен Ілліч Богданов (26 листопада 1942 — 9 січня 1943)
Примітки
Джерела
Дриг Е. Ф. Механизированные корпуса РККА в бою. История автобронетанковых войск Красной Армии в 1940—1941 годах. — М.: АСТ, 2005. — С. 210—239. — (Неизвестные войны). — 5000 экз. — ISBN 5-170-24760-5. Доповідь командира 7-ї танкової дивізії генерал-майора Борзілова Егоров Д. Июнь 41-го. Разгром Западного фронта. — М.: Яуза; Эксмо. 2008.