Лі Хуейнян (李慧娘) — трагікомедія, автором якої є Мен Чжао (孟超). Дія 6-актової п'єси відбувається в епоху династії Сун. Головна героїня стає мстивим привидом після того, як її вбиває чоловік. П'єса є рімейком старовинної п'єси «».

Прем'єра відбулася в 1962 році та отримала «надзвичайно позитивні» відгуки, але згодом була розкритикована чиновниками Комуністичної партії Китаю за «антисоціалістичні» погляди.

Сюжет Дія п'єси, що відбувається приблизно восени 1275 року за часів Південної династії Сун починається в резиденції великого канцлера Цзя Сідао у столиці Ханчжоу, де святкується його день народження. Цзя байдужий до того факту, що династія Сун продовжує війну з монгольською династією Юань, і навіть співає: «Хай країна розпадеться на шматки». Вчений Пей Шуньцін () пише сатиричну поему, в якій атакує канцлера, наложниця Цзя Лі Хуейнян () чує і мовчки схвалює. Однак сам Цзя вирішує переслідувати Пея.

У другому акті Пей зустрічається з однокурсниками на Західному озері, щоб обговорити написання скарги імператору щодо недоліків канцлера. Пей випадково зустрічає Цзя, який також знаходиться на озері на прогулянці. Лі висловлює захоплення Пеєм, що чує Цзя. У наступному акті Цзя звинувачує Лі у невірності. Вона відповідає і отримує смертельний удар від меча Цзя.

Перетворившись на привида, Лі повертається в четвертому акті в сад Цзя та проголошує, що знайшла визволення у смерті. Тим часом Пей ув'язнений в будинку Цзя. Лі рятує його, і вони зізнаються у своїх почуттях одне до одного. Знерухомивши охоронців Цзя своїми надприродними силами, Лі протистоїть своєму колишньому чоловікові, який зрештою втрачає свідомість. Вона стрибає на стіл і проголошує себе Лі Хуейнян, «непереможною живою доглядальницею».

Розвиток Між 1949 і 1956 роками так звані гуйсі () або «вистави з привидами» були заборонені за пропаганду забобонів. Однак заборону було знято під час кампанії «Сто квітів». Мен Чжао, одужуючи від хвороби у своїй пекінській резиденції наприкінці 1959 року, задумав рімейк драми кінця шістнадцятого століття «» (Хунмей цзи), в одній з побічних сюжетних ліній якої бере участь мстивий привид. «Хунмей цзи» вже надихнула багато інших п'єс, зокрема , яку Мен із задоволенням дивився в дитинстві в Чжучені, Шаньдун.

Друг дитинства Мена, Кан Шен (могутній куратор держбезпеки часів «культурної революції»), брав активну участь у створенні п'єси «Лі Хуейнян». Він радив автору «з усіх питань: від змісту п'єси до зворотів фрази та кольору бахроми для костюма привида Лі Хуейнян». Наприклад, в оригінальній п'єсі «Хунмей цзи» Лі Хуейнян бурмоче, побачивши молодого вченого Пей Шуньціна: «Який гарний цей юнак». Кан переконав Мен Чжао змінити оригінальний рядок на «Який сильний цей юнак», щоб позбутися «чуттєвого елементу» у зауваженні Лі.

За наполяганням колеги-драматурга Цзін Цзигуана, Мен написав сценарій Лі Хуейнян для постановки у жанрі опери Куньцюй. Написаний класичною китайською мовою, сценарій був опублікований у національному журналі «Цзюбень» (, П'єси) у 1962 році, де зазначено, що співавторами музики були Мен та Лу Фан ().

Критична реакція Початкова реакція на Лі Хуейнян була «надзвичайно позитивною». Кан Шен заявив, що це найкраща вистава Північного Куньського оперного театру з моменту його заснування в 1956 році. Провідний член Комуністичної партії Китаю Пен Чжень переглянув її двічі, а перекладач Ян Сяньї описав її як найкращу адаптацію оригінальної історії Лі Хуейняна з « Хунмей цзи». Рецензенти, які писали для «Женьмінь жибао», високо оцінили «важливість, що надається Лі Хуейнян, її прагненню помсти та послідовність її дій і темпераменту протягом усієї п'єси».

Однак, починаючи з 1962 року, вистави з привидами знову стали предметом пильної уваги. За словами його особистого лікаря Лі Чжисуя, Мао Цзедун несхвально поставився до постановки «Лі Хуейняна» в Чжуннаньхаї 1963 року, тоді як дружина Мао Цзян Цін критикувала виставу, назвавши її «забобонною».

У березні 1963 року Цзян подала петицію до Міністерства культури з проханням відновити заборону на постановку вистав про привидів, яку задовольнили. У звіті міністерства «Лі Хуейнян» було названо прикладом «надзвичайно проблематичної драми», яка «зображала» привидів. У наступні роки Цзян продовжувала атакувати «Лі Хуейнян» за те, що п'єса була одночасно «антипартійною, антисоціалістичною» та «феодальною». На Пекінському оперному фестивалі 1964 року Кан Шен, який неодноразово запевняв Мен Чао, щоб той не турбувався про політичну помсту, засудив п'єсу як «отруйний бур'ян».

У січні 1965 року газета «Театральний звіт» опублікувала редакційну статтю, в якій зазначалося, що «перероблене видання опери „Лі Хуейнян“ Мен Чао є отруйним, антипартійним, антисоціалістичним інтелектуальним будяком». У червні того ж року журнал «Ліші цзяосюе» (Викладач історії) опублікував есе під назвою «Адаптація опери Кунь „Лі Хуейнян“ товаришем Мен Чао є отруйним, антипартійним, антисоціалістичним інтелектуальним будяком». Численні інші коментатори, деякі з яких раніше високо оцінювали п'єсу, висловлювали подібні настрої.

Не маючи змоги надати доказів того, що такі діячі влади, як Кан Шен, спочатку схвалили його п'єсу, Мен безуспішно намагався покінчити життя самогубством наприкінці 1960-х років. Лікар, який опікував його у лікарні, як повідомляється, відмовився оперувати його, доки не отримав зелене світло від партійних чиновників, які вважали, що такому «великому зраднику», як Мен, не можна дозволити померти. Мен відійшов від суспільного життя та помер у травні 1976 року. Його останніми словами, як повідомляється, були «ань а!» () або «Несправедливість!».

Історія продуктивності П'єсу було представлено в оперному театрі Північного Куня в 1960 році. Вперше її поставили через рік. Кан Шен закликав Чжоу Еньлая відвідати виставу в жовтні 1961 року; щоб врахувати щільний графік Чжоу, у державному пансіонаті Дяоюйтай було поставлено спеціальну виставу. Повідомляється, що Чжоу дуже сподобалася вистава, «він виглядав дуже щасливим під час перегляду та голосно плескав у долоні в кінці».

Як п'єсу, так і драматурга Мен Чао було реабілітовано після 1978 року. 27 квітня 1979 року Північний Куньський оперний театр поставив першу за понад п'ятнадцять років постановку «Лі Хуейнян».

Див. також Привиди в китайській культурі Друга жінка (фільм, 2012) — фільм, теж заснований на п'єсі «».

Посилання

Цитування

Цитовані роботи

Посилання Додаток II: Бо мертвих багато 冤屈難伸