Домініка Данилівна Дудар (1890, Цвітоха, Подільська губернія — 1949, Київ) — українська поетеса-символістка, перекладачка, літературознавиця, редакторка та педагог. Представниця «Розстріляного відродження». Учасниця антології «Нова українська поезія» (1920) та фігурантка сфабрикованого судового процесу «Спілки визволення України» (1930).
Життєпис
Ранні роки та освіта Народилася 1890 року в селі Цвітоха Шепетівського повіту Подільської губернії (нині Славутський район Хмельницької області). Виросла в середовищі, де поєднувалися глибокі фольклорні традиції Поділля з активною модернізацією регіону. Здобула ґрунтовну освіту (імовірно класичну гімназійну) та вільно володіла французькою мовою.
Професійна діяльність у 1920-х У 1919 році розпочала роботу редакторкою української секції Всевидаву (Всеукраїнського державного видавництва). З 1921 по 1923 роки викладала українську мову в Київському інституті народної освіти (ІНО). З 1923 по 1929 рік працювала вчителькою української мови та літератури в 1-й українській трудовій школі імені Т. Шевченка, яка була експериментальним майданчиком для новітніх методів виховання.
Репресії та останні роки Наприкінці 1920-х років потрапила під хвилю репресій проти української інтелігенції. У 1929–1930 роках проходила як свідок і підозрювана у справі «Спілки визволення України» (СВУ), звинувачувалася у «націоналістичному вихованні молоді». Хоча суворого вироку вдалося уникнути, Дудар була позбавлена можливості публікуватися та займатися науковою роботою в офіційних установах. Померла 1949 року в Києві.
Доробок
Поезія та символізм Творчість Домініки Дудар належить до другої хвилі українського символізму, відзначена психологізмом, музикальністю та складною метафорикою.
1920 — участь у антології «Нова українська поезія» (Київ).
1922 — публікація в часописі «Шляхи мистецтва» (ч. 1).
Літературознавство Зробила внесок у шевченкознавство як дослідниця формальної школи.
Дудар Д. «З поетики Т. Шевченка. Порівняння в „Кобзарі“» // Шевченківський збірник. — К., 1924. — Т. 1.
Перекладацька діяльність Перекладала європейських модерністів, розширюючи стилістичні межі української мови:
З французької: Поль Верлен, Моріс Метерлінк, Анрі де Реньє. 1927 — спільно з Марією Тобілевич переклала роман Панаїта Істраті «Михайло».
З російської: Олександр Блок.
Джерела
Авербах Л. В. Дудар Домініка Данилівна // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. Дудар Д. «З поетики Т. Шевченка. Порівняння в „Кобзарі“» // Шевченківський збірник. — К., 1924. — Т. 1. Захаркін С. Забуте ім’я — Домініка Дудар. Література плюс. 2001. Ч. 9/10. Захаркін С. Нове про Домініку Дудар. Кур’єр Кривбасу. 2002. № 154. Нова українська поезія / Упоряд. М. Зеров. — К., 1920.