Поді́льська губе́рнія — українська губернія на території східного Поділля: До 1797 року територія Подільської губернії входила до складу Речі Посполитої як Подільське воєводство, що було частиною історичної Польщі. Від 1797 року входила до Російської імперії, після Української революції в складі УНР; Української Держави, потім до 1925 року — в складі УСРР. Нині це переважно територія Хмельницької, Вінницької, частково Одеської, Кіровоградської, Миколаївської областей та Молдови.
Географія Межувала на заході з Австро-Угорщиною (Королівство Галичини та Володимирії), причому протягом близько 180 км межу складала річка Збруч, ліва притока Дністра; на півночі — з Волинською губернією, на сході — з Київською губернією, на південному сході і частково на півдні — з Херсонською, на південному заході — з Бессарабською губернією, від якої відділялася річкою Дністер.
Межею між Подільською та Херсонською губерніями були річки Кодима та Ягорлик, повторюючи південний кордон Речі Посполитої з Єдисаном до Бучацького миру 1672 та після Карловицького конгресу 1699 — з Османською імперією у 1774—1783 роках, після Кючук-Кайнарджійського договору — з Кримським Ханством у 1783-91 роках, після анексії Кримського Ханства Росією і до Ясського договору — з Османською імперією у 1792-93 роках, до другого поділу Польщі — з Катеринославським намісництвом Російської імперії.
Площа — 42 400 км².
Рельєф Рельєф поверхні дуже складний завдяки, головним чином, розмиваючій діяльності річок. Загалом площу губернії представляло піднесене плато, що трохи знижувалося у напрямку з північного заходу до південного сходу і було перетнуте численними і глибокими річковими долинами; плато це продовжувалося на північ у Волинську губернію, на північний схід в Київську, на захід зливалося з Галицькою височиною, але з Карпатами ні орографічного, ні геологічного зв'язку не мало. Найбільш піднесені точки губернії знаходилися на північному заході.
У глибоких долинах річок абсолютні висоти спускалися до 121 м. Від вододілів між головними річками йшли на всі боки пологі схили, які потім круто обривалися в річкові долини. Південна частина губернії (по Дністру і його притоках) була сильніше порізана долинами і більш розчленована, ніж північна. У Кам'янець-Подільському повіті проходив чудовий ланцюг загострених горбів (мшанкових атолів), відомих під ім'ям Товтрів, або гір Медоборських. Великих низовин в Подільській губернії не було.
Водні ресурси Найголовніші річки: Дністер і Південний Буг.
Дністер належав Подільській губернії впродовж 442,7 км (від гирла Збруча до гирла Ягорлика), складаючи природну її межу з Бессарабською губернією, і на всьому цьому протязі був судноплавним. Найважливіші його притоки в межах Подільської губернії — Збруч, Смотрич, Юшечка, Калюс, Лядава, Мурафа і Ягорлик, всі вони несудноплавні, текли вельми швидко в глибоких ущелинах і живилися не тільки атмосферними, але і ґрунтовими водами.
Буг протікав в Подільській губернії впродовж 542 км. (від с. Глядки до гирла Синюхи), був несудноплавним, з повільною течією, в болотистих берегах; такі ж і його притоки — Вовк, Бужок, Іква, Снівода, Десна, Згар, Рів, Соб, Синюха, Кодима.
Озер в Подільській губернії не було; з боліт найзначніші знаходились по річці Вовк, в Проскурівському повіті; по притоках Бугу було багато ставків.
Ґрунти Переважають сірі лісові ґрунти та чорноземи опідзолені. Геологічна будова Подільської губернії була досить складна і різноманітна. По р. Бугу і деяких його притоках виступали граніти; у глибокій долині Дністра і по його притоках оголювалися силурійські і крейдяні відкладення; велика частина губернії була покрита третинними відкладеннями, що складалися головним чином з вапняків (у східній смузі губернії — з пісків так званого Балтського ярусу); у Вінницькому, Брацлавському і Гайсинському повітах зустрічалися піски, ймовірно, нижньотретинні, рясні підземні води витікали у вигляді джерел на верхньому спаї силурійських відкладень. З корисних копалини в Подільській губернії зустрічалися будівельні камені щільні вапняки, третинні м'які «пильні камені», літографський камінь, гіпс, фосфорити, жерновики).
Ліси складалися майже виключно з листяних порід (дуб, граб, берест, ясен, клен, береза, липа, осика, верба, черешня і ін.).
Ліси становили всього 11,7 % загальної площі зручних земель; вони були розподілені досить рівномірно. Найменше лісів було в повітах Проскурівському (5,7 %) і Балтському (7,9 %). Великих суцільних просторів лісів і боліт не було.
Адміністративний поділ
Центр — Кам'янець-Подільський до 1914, до 1925 — Вінниця.
У 1820 році губернія складалася з 12 повітівГенеральная карта Подольской губерніи Съ показаніемъ почтовыхъ и большихъ проѣзжихъ дорогъ, станціи и разстоянія между оными верстъ — Сочинена 1820 года въ Ст. Петербургѣ. Після Польського повстання 1830—1831 у представників польської шляхти, що підтримали його, були конфісковані маєтки, на основі яких створено 3 округи військових поселень з центрами в Ладижині Гайсинського повіту, Меджибожі Летичівського повіту і Саврані Балтського повіту. У 1880 губернія складалася з 12 повітів, в межах яких нараховувалося 12 повітових і 2 заштатних (приписних) міста і 83 містечка. У 1905 році було 12 повітових і 5 заштатних міст, одне безповітове місто Жмеринка та 121 містечкоОлена Кримська. Фонди Хмельницького обласного державного архіву — важливе джерело для вивчення землеволодінь міст і містечок Подільської губернії кінця XVIII — початку XX ст.
Згідно перепису 1897 року, в склад губернії входило 12 повітів: № Повіт Повітове місто Площа,верст² Населення (1897), осіб 1 Балтський Балта (23 363 осіб)6824,1391 018 2 Брацлавський Брацлав (7863 осіб)2706,3241 868 3 Вінницький Вінниця (30 563 осіб)2619,3248 314 4 Гайсинський Гайсин (9 374 осіб)2972,7248 142 5 Кам'янець-Подільський Кам'янець-Подільськ (35 934 осіб)2534,3266 350 6 Летичівський Летичів (7 248 осіб)2371,7184 477 7 Літинський Літин (9420 осіб)2919,0210 502 8 Могилівський Могилів-на-Дністрі (22 315 осіб)2413,0227 672 9 Ушицький Нова Ушиця (6371 осіб)2495,7223 312 10 Ольгопільский Ольгопіль (8134 осіб)3521,9284 253 11 Проскурівський Проскурів (22 855 осіб)2364,6226 091 12 Ямпільський Ямпіль (6 605 осіб)3179,1266 300
31 січня 1923 року були ліквідовані Литинський, Летичівський, Ушицький, Ямпольський, Жмеринський і Ольгопільський повіти.Постанова ВУЦВК № 90 від 31 січня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
Губернатори Подільської губернії
01.09.1915–1917 Олександр Петрович М'якінін, губернатор 12.09.1911–1915 Олексій Миколайович Ігнатьєв (1874—1948), губернатор 1908—1914 Федір Федорович Трепов (13.05.1854–1938), генерал-губернатор 1905—1908 Володимир Олександрович Сухомлинов (4.08.1848—2.02.1926), генерал—губернатор 06.1904— .05.1905 Миколай Васильович Клейгельс (25.11.1850—20.07.1916), генерал—губернатор 14.02.1901—.09.1911 Олександр Олександрович Ейлер (5.02.1855—28.03.1920), губернатор 1898—1904 Михайло Іванович Драгомиров (8.11.1830–15.10.1905), генерал-губернатор 9.04.1896— 9.02.1901 Михайло Костянтинович Сем'якін, губернатор 17.02.1894—25.11.1895 Олександр Олексійович Баумгартен, губернатор 23.09.1892—31.01.1894 Олександр Олексійович Наришкін (1839—1916), губернатор 08.1889— .12.1897 Олексій Павлович Ігнатьєв (22.05.1842—9.12.1906), генерал-губернатор 5.06.1885—31.08.1892 Василь Матвійович Глинка (1836—1902), губернатор 24.07.1884— 5.06.1885 Віктор Вільгельмович фон Валь (1840—7.02.1915), губернатор 8.07.1882–19.07.1884 Дмитро Миколайович Батюшков, губернатор 01.1881–15.07.1888 Олександр Романович Дрентельн, (7.03.1820–15.07.1888) генерал-губернатор 15.06.1879–18.06.1882 Леонід Олександрович Милорадович (19.12.1841—7.04.1908), губернатор 09.1877—.01.1881 Михайло Іванович Чертков (2.08.1829–16.10.1905), тимчасовий генерал-губернатор 23.08.1877—23.05.1879 Сергій Миколайович Гудим-Левкович, губернатор 11.05.1873— 8.08.1877 Олександр Сергійович Муханов (1835—1877), губернатор 14.11.1869—11.05.1873 Іван Васильович Мещерський (29.06.1827—), губернатор 01.1869–1881 Олександр Михайлович Дондуков-Корсаков (12.09.1820–15.04.1893), генерал-губернатор 1.01.1866 [1.01.1867]—5.10.1869 Олександр Дмитрович Горемикін (10.01.1832—8.06.1904), губернатор 01.1865—30.12.1868 Олександр Павлович Безак (24.04.1801—30.12.1868), генерал-губернатор 13.07.1864— 1.01.1866 Микола Миколайович Сухотін, губернатор 3.08.1860[23.04.1861]—12.06.1864 Рудольф Іванович Брауншвейг, губернатор 12.1862— .01.1865 Микола Миколайович Анненков (6.12.1799—25.11.1865), військовий губернатор 23.11.1856— 3.04.1860 Володимир Пилипович Пфелер, губернатор 13.06.1854[19.03.1855]—6.11.1856 Михайло Васильович Степанов, губернатор 9.12.1852–13.06.1854 Андрій Миколайович Вяземський, губернатор 1852—1862 Іларіон Іларіонович Васильчиков (−1863), військовий губернатор 29.11.1849— 9.12.1852 Володимир Єгорович Анненков, губернатор 14.11.1846—22.11.1849 Василь Семенович Сотников, губернатор 3.05.1842–14.11.1846 Афанасій Олександрович Радищев (1796—1881), губернатор 13.11.1840—30.11.1841 Карл Якович Фліге, губернатор 27.01.1839–13.11.1840 Павло Іванович Петров, губернатор 12.1837— .08.1852 Дмитро Гаврилович Бібіков (18.03.1791—22.02.1870), військовий губернатор 1835—1837 Олександр Дмитрович Гур'єв (31.05.1786–16.12.1865), військовий губернатор 17.10.1835—27.01.1839 Григорій Сергійович Лошкарьов, губернатор 15.12.1834–17.10.1835 Павло Петрович Турчанінов, губернатор 15.10.1833—25.07.1834 Григорій Сергійович Лошкарьов, губернатор 01.1832–1835 Василь Васильович Левашов (10.10.1783—23.09.1848), генерал—губернатор 02.1831—.01.1832 Василь Васильович Левашов (10.10.1783—23.09.1848), тимчасовий генерал-губернатор 11.1830— 1.02.1831 Яків Олексійович Потьомкін (16.10.1781—1.02.1831), тимчасовий генерал—губернатор 22.02.1831–14.05.1833 Федір Петрович Луб'яновський (9.08.1777—2.02.1869), губернатор 31.12.1823—22.02.1831 Миколай Мартинович Грохольський, губернатор 1816—1822 Станіслав Іванович Павловський, губернатор 08.1814— .08.1825 Олексій Миколайович Бахметьєв (1774–15.09.1841), військовий губернатор 1811—1816 Франц Карлович Сен-Прі, губернатор 1808—1811 Петро Максимович Литвинов, губернатор 1808—1808 Петро Іванович фон Берг, губернатор 1801—1808 Володимир Іванович Чевкін (1754—1831), губернатор 17.04.1800— 1801 Карл Іванович Тензен, губернатор 10.07.1798–17.04.1800 Олексій Євстахійович Юзефович, губернатор 1798—1799 Іван Васильович Гудович (11.11.1732—22.01.1820), генерал-губернатор 26.04.1797–1798 Петро Миколайович Янов, губернатор 4.12.1796—.03.1798 Олександр Андрійович Беклешов (1.03.1745—24.07.1808), генерал-губернатор 1795—1797 Микола Олексійович Вердеревський, губернатор 1795—1796 Тимофій Іванович Тутолмін (3.01.1740—1.10.1809), генерал-губернатор
(джерело)
Подільська губернія в 1917—1920 роках
У травні 1917 р. губернським комісаром Поділля був призначений Микола Стаховський. З проголошенням незалежності Української Народної Республіки 9(22) січня 1918 року Подільська губернія увійшла до складу незалежної України; губернським комісаром (губернатором) Поділля тоді був Григорій Степура; 11 березня 1918 року його змінив В.Дудич. Після гетьманського перевороту 29-30 квітня 1918 року губернатором (губернським старостою) гетьман Скоропадський призначив Сергія Кісєльова. Губернія мала бути складеною з 16 повітів. До вже існуючих 12 повітів заплановано було долучити 4 повіти Бессарабської губернії: Хотинський, Сороцький, Оргіївський та Більцівський повіти.
У листопаді — грудні 1918 р. в ході повстання проти гетьмана влада перейшла до Директорії УНР. Губернатором Поділля знову став Григорій Степура. В березні — квітні 1919 р. війська РСФСР в результаті свого наступу і боїв з військами УНР захопили Подільську губернію. Війська УНР частково були розбиті, частково відступили на територію ЗУНР і Бессарабії, що була вже під владою Румунії. 17 квітня 1919 р. російські більшовицькі війська захопили м. Кам'янець-Подільський.