Поді́льське воєво́дство (, ) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало в 1434—1793 роках. Створене на основі земель Подільського князівства. Входило до складу Малопольської провінції. Належало до регіону Русь. Розташовувалося в південній частині Речі Посполитої, на півдні Русі. Головне місто — Кам'янець (Кам'янець-Подільський). Очолювалося подільськими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Кам'янці. Мало представництво із 3 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 3 повітів. Станом на 1791 рік площа воєводства становила км²Pawiński A. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym . — Warszawa : Gebethner i Wolff, 1883. — T. 1: Wielkopolska. — S.. . Населення в 1790 році нараховувало осіб. Ліквідоване 1793 року під час другого поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу Подільського намісництва Російської імперії.

Історична географія

Постало внаслідок: а) поширення на руські землі Польського Королівства положень Єдльнінського привілею (1430 року) і розповсюдження на місцеву шляхту положень коронного права, яка зрівняла їх у правах; б) боротьби за Поділля між Владиславом II Яґайлом та Свидриґайлом у 1431—1432 рр., коли внаслідок перемир'я 1432 р. за Польським Королівством залишалося Західне Поділля із замками, центрами старих волостей: Кам'янцем, Смотричем, Червоногродом, Скалою, Бакотою, а за ВКЛ — з Брацлавом, Вінницею.

Починаючи від 1435 р., у джерелах фігурують урядники новоствореного воєводства: воєвода, каштелян, суддя, підсудок, писар, підкоморій. Остаточно територія Подільського воєводства сформувалася після виправи кам'янецького генерального старости Теодорика з Бучача Язловецького в 1447 р., в результаті якої до його території було приєднано північно-східні повіти із замками Летичів і Хмільник.

Географія На середину XV ст. стабілізувалися кордони воєводства. Західною межею Подільського воєводства була р. Стрипа, нижче міста Бучач кордон йшов на схід до р. Збруч, залишаючи теперішнє м. , м. Гусятин до Поділля. Далі вверх до Збручу, вище м. Тарноруда. Після чого кордон повертав на схід і у верхів'ях р. Смотрич повертав на північ, далі йшов лівим берегом р. Вовчок, де у його середній течії повертав на північний схід, за р. Іквою, йшов на схід. За м. Хмільник, кордон повертав на південь. Потім від верхів'їв р. Мурави і вздовж неї йшов до впадання у р. Дністер. Південний кордон йшов берегом р. Дністер. Східна межа із Брацлавським воєводством пролягала в районі сучасної автодороги М21, крайні населені пункти П. в. — Миколаївка, Літин, Бірків, Біликівці, Межирів, Коростівці, Станіславчик, Тарасівка, Шаргород, Політанки, Березівка, Шлишківці, Сказинці, Воєводчинці, Бронниця. Площа Подільського воєводства в межах 1772 р. становила 18963 км².

До середини XVI ст. назва Подільське воєводство() не використовувалася в офіційних документах. Поширеною була назва Подільська земля (). Наприкінці XVI ст., у 1581 р., внаслідок рішення Варшавського сейму, у м. Летичеві утворюється гродський суд, а Подільське воєводство ділиться на 2 судових гродських повіти. Спроби створити у 1641 р. окреме земське судочинство у Летичеві виявилися невдалими. На карті 1592 р. Теребовельський повіт ще належить до Руського воєводства, але на 1609 р. він вже був у складі Подільського в-ва як і Червоногродський. Тобто західна межа із Руським в-вом стала проходити по річці Коропець.

Боплан на своїх картах називає П. в. також «Кам'янецьке воєводство» (фр. Palatinat de Kamieniec) і «Верхнє Поділля» (, ) на відміну від Брацлавського в., яке підписане «Нижнє Поділля» (фр. Basse Podolie, лат. Inferior Podolie)

У 1672—1699 рр. територія воєводства була під владою Османської імперії, яка утворила тут Подільський еялет.

1766 р., згідно з постановою Варшавського сейму, було створено окремий земський суд у Летичеві, що спричинило появу повноцінного Летичівського повіту — третім повітом у Подільському воєводстві, який оформився згідно з рішеннями гродненського сейму 1726 р. Червоногородському повіту надавалися титулярні земські уряди хорунжого, стольника, підчашого, підстолія, чашника, ловчого, мечника і скарбника. Окремого судочинства цей повіт не мав.

Внаслідок першого поділу Речі Посполитої у 1772 р. територія Червногородського повіту, по р. Збруч, війдійшла до складу Австрійської імперії. Внаслідок другого поділу у 1793 р. територія Подільського воєводства була приєднана до складу Російської імперії (Волинське намісництво, пізніше Подільське намісництво).

Адміністративно-територіальний устрій Адміністративно-територіальний устрій у XV ст. був дуалістичним, поруч зі старими волостями, центрами замкових повітів: Бакотський, Зіньківський, Кам'янецький, Летичівський, Меджибізький, Ровський, Сатанівський, Скальський, Смотрицький, Хмільницький, Червоногродський.

Існував єдиний судово-адміністративний Кам'янецький :повіт.

Подільське воєводство налічувало 3 повіти та 12 староств; 3 сенаторів до Сейму: кам'янецький латинський єпископ, кам'янецький каштелян, подільський воєвода.

Повіти: Летичівський повіт → Летичів Кам'янецький повіт → Кам'янець Червоногородський повіт → Червоногород

Староства: Кам'янецьке, Летичівське, Червоногородське, Барське, Хмільницьке, Копайгородське, Мукарівське, Плоскирівське, Сальницьке, Скальське, Смотрицьке, Уланівське.

Релігія Католицьких храмів, що мали б задовольняти бодай щотижневі релігійні потреби католиків, не було так вже й багато, попри наявність Львівської католицької митрополії та трьох єпископських кафедр у Перемишлі, Кам'янці та Холмі. У Подільському воєводстві кількість католицьких храмів не перевищувала й десяти до кінця XV століття: Кам'янець, Смотрич, Ягільниця, Червоногрод, Язловець, Городок, Летичів, Меджибіж, Зіньків та Оринин.

Податкові документи, та краще збережені актові книги, XVI століття дають змогу нам реконструювати сітку православних парафій на цих землях, і їхня кількість ні в яке порівняння не йтиме з поодинокими католицькими храмами там.

Примітки

Джерела

Михайловський В. Подільське воєводство // Подільське воєводство // Крикун М. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XV—XVIII ст. // Кордони воєводств у світлі джерел. — К., 1993. Крикун М. Повітовий устрій Подільського воєводства XV—XVI ст. — С. 157—178. Крикун М. Повітовий поділ Подільського воєводства в останній чверті XVI—XVIII ст. // Вісник Львівського університету: Серія історична, вип. 32. — 1997. — С. 43—53.

Крикун Н. Г. Народонаселение Подольского воеводства в XVI—XVIII вв. Автореферат дис. на соискание уч. степени канд. истор. наук. — Львов, 1965. Gloger Z. Województwo Podolskie // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J.  — T. I. — S. 178—181. Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opr.). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieku. Spisy. — Kórnik, 1998. Kołodziejczyk D. Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet Kamieniecki 1672—1699. — Warszawa, 1994. Kurtyka J. Podole pomiędzy Polską i Litwą w XIV i 1 połowie XV wieku. // Kamieniec Podolski. Studia z dziejów miasta i regionu. — Kraków, 2000.