Жа́нна д'Арк (, старофр. JehanneЇї ім'я писалося по-різному аж до середини XIX ст. [Перну Р., Клэн М.-В. Жанна д'Арк. С. 220—221]. Сама вона писала його як Jehanne (див. www.stjoan-center.com/Album/, частини 47 і 49; про це ж повідомляється у Перну і Клен).; 1412 — 30 травня 1431) відома як Орлеанська діва ()An exact date of birth (6 January, without mention of the year), is uniquely indicated by Perceval de Boulainvilliers, councillor of King Charles VII, in a letter to the duke of Milan. Régine Pernoud's Joan of Arc By Herself and Her Witnesses, p. 98: «Boulainvilliers tells of her birth in Domrémy, and it is he who gives us an exact date, which may be the true one, saying that she was born on the night of Epiphany, 6 January». However, Marius Sepet has alleged that Boulainvilliers' letter is mythographic and therefore, in his opinion, unreliable (Marius Sepet, «Observations critiques sur l'histoire de Jeanne d'Arc. La lettre de Perceval de Boulainvilliers», in Bibliothèque de l'école des chartes, n°77, 1916, pp. 439–47 . Gerd Krumeich shares the same analysis (Gerd Krumeich, «La date de la naissance de Jeanne d'Arc», in De Domremy … à Tokyo: Jeanne d'Arc et la Lorraine, 2013, pp. 21–31). Colette Beaune emphasizes the mythical character of the Epiphany feast, the peasants' joy and the long rooster crow mentioned by Boulainvilliers (Colette Beaune, Jeanne d'Arc, Paris: Perrin, 2004, ISBN 2-262-01705-0, pp. 26-30). As a medieval peasant, Joan of Arc knew only approximately her age. Olivier Bouzy points out that accuracy birthdates are commonly ignored in the Middle Ages, even within the nobility, except for the princes and kings. Therefore, Boulainvilliers' precise date is quite extraordinary for that time. At least, the year 1412 rates in the chronological range, between 1411 and 1413, referenced by the chronicles, Joan herself and her Squire Jean_d'Aulon (Olivier Bouzy, Jeanne d'Arc en son siècle, Paris: Fayard, 2013, ISBN 978-2-213-67205-2, pp. 91-93). — французька воїтелька, національна героїня Франції за вирішальну участь в Ланкастерській фазі Столітньої війни, християнська свята (свята в католицизмі та англіканстві), покровителька Франції. Страчена за сфабрикованим процесом у 19 років.
17-річна д'Арк повела армію допомоги, щоб звільнити Францію від англійського панування і привести до трону дофіна Карла, у майбутньому короля Карла VII. У 1429 році армія д'Арк зняла облогу Орлеана лише за дев'ять днів, а ряд її подальших швидких перемог призвів до коронації Карла VII в Реймсі. Це підняло французький моральний дух і відкрило шлях до остаточної перемоги французів під Кастійоном у 1453 році.
23 травня 1430 року схоплена в Комп'єні французькими дворянами, союзниками англійців. Передана англійцям, на сфабрикованому суді засуджена до смертіRégine Pernoud, «Joan of Arc By Herself And Her Witnesses», pp. 179, 220–22 проанглійським єпископом П'єром Кошоном, спалена живце́м у Руані 30 травня 1431 року «за єресь, відьомство і ході́ння в чоловічому одязі» у приблизно 19-річному віціAndrew Ward (2005) .
У 1456 році інквізиційний суд, уповноважений папою Калікстом III, розглянув судовий процес Жанни д'Арк, розвінчав звинувачення проти неї, визнав її невинною і оголосив мученицею. У XVI столітті д'Арк стала символом Католицької ліги, а в 1803 році за рішенням Наполеона Бонапарта оголошена національним символом Франції. Беатифікована в 1909 році й канонізована у 1920 році, одна з дев'яти святих покровителів Франції.
Жанна д'Арк залишається популярною фігурою у мистецтві та культурі з часів своєї смерті: до її образу широко звертались численні митці, як-от Христина Пізанська, Шекспір, Вольтер, Шиллер, Верді, Брехт тощо.
Ранні роки
Народилася 6 січня 1412 року в селянській родині Жака д'Арка та в селищі Домремі, яке належало герцогству Барському, а пізніше було анексоване провінцією Лоррен і перейменоване у Домремі-ла-ПюсельCondemnation trial, p. 37. . Retrieved 23 March 2006.. Її родині належали 50 акрів (близько 20 гектарів) землі. Батько Жанни, крім роботи в полі, виконував обов'язки збирача податків і голови сільської сторожової службиPernoud and Clin, p. 221.. Вони жили в відокремленій частині північно-східної території, яка залишилася лояльною французькій короні, хоча з усіх боків її оточували бургундські землі. Коли Жанна була дитиною, на село здійснили кілька рейдів; одного разу його спалили.
Зі свідчень д'Арк на суді відомо, що перше видіння вона пережила 12-річною, близько 1424 року. Будучи наодинці в полі, вона побачила три постаті, в яких упізнала архангела Михаїла, святу Катерину та святу Маргариту, які звеліли їй вигнати англійців із французької землі й привести дофіна Карла у Реймс на коронацію. Д'Арк говорила, що заплакала, коли постаті пішли — настільки вони були прекраснимиCondemnation trial, pp. 58-59. . Retrieved 23 March 2006.. Хоча прижиттєвих зображень Жанни д'Арк не збереглося, багато сучасників достовірно свідчили, що вона була чорнявою, мала карі очі. Відрізнялася міцним здоров'ям, що дозволяло вести воєнне життя, любила фізичні та військові вправи. За свідченням деяких джерел, була міцно складена, але струнка, мала тонку талію, красиве обличчя, ніжний та тихий голос. Філіп Бергамський, посилаючись на очевидців д'Арк при дворі, підтверджував, що вона мала чорне волосся, зріст 157—159 см, за правим вухом мала велику родиму пляму. На реабілітаційному процесі зброєносець д'Арк Жан д'Олон казав, що вона була молодою та гарною, з волоссям «під горщик».
Як тільки Жанні виповнилося 16 років, вона попросила родича, Дюрана Лассуа, провести її до сусіднього замку Вокулер, де попрохала у командира гарнізону графа Робера де Бодрікора дозволу відвідати королівський двір у Шіноні. Саркастична відмова Бодрікора не змусила її відступити: повернувшись у січні наступного 1429 року з підтримкою людей певної ваги Жана де Меца та Бертрана де ПуленжіСвідчення Жана де Меца на повторному процесі. . Отримано 12 лютого 2006., д'Арк попросила вдруге і зробила передбачення про зміну становища біля ОрлеанаOliphant, ch. 2. . Retrieved 12 February 2006..
Сходження
Коли вісті з фронту підтвердили передбачення д'Арк, Лаустон де Бодрікор змінив свою думку і надав їй супровід для подорожі до Шінона. Для перетину ворожої бургундської території д'Арк вбралася в чоловічий одягRichey, p. 4.. Прибувши до королівського двору, справила враження на дофіна Карла VII під час приватної аудієнції з ним. Йоланда Арагонська, теща Карла, на той час фінансувала загін для підмоги Орлеану. Д'Арк попросила в неї дозволу їхати із загоном і носити лицарський обладунок. Броню, коня, меч, стяг та інше спорядження їй подарувалиRichey, «Joan of Arc: A Military Appreciation». . Retrieved 12 February 2006..
Процес у Пуатьє Жанна д'Арк надала затяжному англо-французькому конфлікту характеру релігійної війниVale, M.G.A., 'Charles VII', 1974, p. 55., у чому був свій ризик. Радників Карла бентежило, що її можуть звинуватити в єресі чи відьомстві, якщо не вдасться підтвердити її релігійність. Тоді вороги Карла могли б легко проголосити, що його королювання — дар диявола. Щоб запобігти цьому, Карл звелів провести богословський іспит і підтвердити моральність д'Арк (іспит полягав у допиті та перевірці фізичної цноти). У квітні 1429 року комісія священників у Пуатьє проголосила 19-літню Жанну д'Арк «дівчиною бездоганного життя, доброю християнкою, наділеною чеснотами скромності, чесності та простоти». Щодо її натхнення теологи з Пуатьє не винесли рішення, повідомивши лише, що можна зробити «сприятливе припущення» щодо божої природи її місії. Карлу цього вистачило, але церковники зазначили, що саме він зобов'язаний випробувати Жанну:Сумніватися в ній, чи відмовитися від підозри злодіяння означало б висловити недовіру Святому Духові й бути негідними божої допомогиVale, M.G.A., 'Charles VII', 1974, p. 56..Перевіркою істинності тверджень Жанни д'Арк мала стати її перемога під Орлеаном.
Спротив при дворі Д'Арк прибула до Орлеана 29 квітня 1429 року, але Жан де Дюнуа, очільник герцогів Орлеанських, спочатку не допускав її на військові ради і не повідомляв про заплановані атаки на ворога, тому д'Арк відвідувала більшість нарад і брала участь у сутичках попри заборону.
Міра, в якій д'Арк керувала військом, була предметом суперечок і в історичній спільноті. Одні погляди, які спиралися на свідчення судового процесу, де д'Арк говорила, що віддавала перевагу стягу, а не мечу, твердили, що вона була лише прапороносицею і в основному підтримувала бойовий духPerroy, p. 283.. Інші дослідники, говорять, що д'Арк була вмілим «тактиком й успішним стратегом». За Стівеном В. Річі, д'Арк повела за собою війська та здобула дивовижну низку перемог, які змінили хід війни. Усі історики погоджуються, що впродовж короткої кар'єри Жанни д'Арк французьке військо добилося видатних успіхівPernoud and Clin, p. 230.. При цьому, сторони не наводять свідчень про грамотність Жанни чи про якесь навчання азам військового мистецтва.
На чолі війська
Докладніше: Облога Орлеана, Облога Парижа (1429), Битва при Комп'єні
Жанна д'Арк відзначилась тим, що відкинула обережну стратегію, характерну для французького командування попередніх кампаній, і пішла в блискавичний наступ.
Упродовж п'яти місяців облоги оборонці Орлеана зробили тільки одну спробу агресії, яка завершилася катастрофою. Під командуванням д'Арк Орлеан було звільнено за тиждень, і ця перемога ознаменувала перелом Столітньої війни та увічнила ім'я «Орлеанської діви». Сучасники вважали, що якби Орлеан здався і французьким королем став Генріх VI, незалежності Франції як держави було б покладено край.
Хід до Орлеана пролягав низкою звільнених фортець. Після трьох листів із пропозиціями вирішити справу мирним шляхом д'Арк почала наступ: 4 травня французи атакували й захопили фортецю Сен-Лу. 5 травня д'Арк здійснила марш до фортеці Сен-Жан-ле-Блан, де не зустріла опору, оскільки супротивник її покинув. На раді 6 травня д'Арк виступила проти Жана Орлеанського, вимагаючи нового наступу. Той звелів замкнути міську браму, щоб запобігти битві, але д'Арк скликала містян та простих вояків і змусила мера відчинити браму. Тільки з одним капітаном д'Арк вийшла за місто й захопила фортецю Сен-Огюстен. Того вечора її виключили з військової ради, на якій командування вирішило чекати на підмогу перед наступною дією. Всупереч цьому рішенню д'Арк 7 травня наполягла на атаці головної твердині англійців — Ле-ТурельDeVries, pp. 74-83. Діставши поранення стрілою в плече, але повернувшись, щоб повести військо в останній наступ, д'Арк здобула статус героїні в очах сучасниківРевні католики вважають це доказом її божої місії. У Шіноні й Пуатльє вона оголосила, що в Орлеані справою покаже свою правоту. Завдяки зняттю облоги вона здобула підтримку визначних церковних сановників, таких як архієпископ Ембрюнський та теолог Жан Герсон, які одразу ж після подій під Орлеаном написали відгуки в її підтримку.. Увечері Турель була взята. 8 травня обидва війська вишикувались для бою, проте д'Арк не стала воювати в неділю, англійці залишили поле бою і відступили. Облога була знята.
Перемога під Орлеаном була першим серйозним успіхом французьких військ з часів поразки під Азенкуром (1415). Після перемоги під Орлеаном з'явилося багато пропозицій подальших наступальних дій. Англійці очікували спроби відвоювання Парижа або наступу в Нормандії.
Керуючись ціллю коронувати дофіна, д'Арк представила Карлу план відвоювання ближніх мостів через Луару, що був прелюдією до наступу на Реймс та коронації Карла VII. Реймс, розташований приблизно вдвічі далі, ніж Париж, глибоко в території ворога, був традиційним місцем коронації французьких королівDeVries, pp. 96-97.. Карл схвалив сміливий план наступу д'Арк і надав їй статус спільного командування військом разом із герцогом Жаном II Алансонським.