Дітей під час Голокосту (переважно єврейських) ховали різними способами, щоб врятувати їх від нацистів. Найбільше таких випадків зафіксовано в Польщі, хоча це відбувалося й на інших захоплених Німеччиною територіях, в тому числі й в Україні. Не всі спроби врятувати їх були успішними; наприклад, німецьку єврейську біженку Анну Франк зрештою було схоплено нацистами в Амстердамі.

Методи приховування Польща мала найбільше єврейське населення до війни, а під час війни — найбільшу кількість дітей, яких переховували. Крім того, значну кількість дітей також переховували у Франції та Нідерландах, а меншу — в інших частинах Західної Європи. Дітей переховували кількома різними способами, кожен з яких був травматичним, але найскладнішими виявилися ті, коли дитину розлучали з батьками (див. наступний розділ)USHMM Holocaust Encyclopedia articleThe USHMM Exhibition gave important awareness to this special group - "the Hidden Children:" "Life in Shadows: Hidden Children and the Holocaust"http://www.mjhnyc.org/LISHC/index.htm ".

Дитина, яку фактично переховували принаймні з одним із батьків у певному фізичному місці, наприклад, на таємному горищі. Сім'ї потрібен був би принаймні один зовнішній неєврейський «помічник», який би щодня приносив їжу та інші припаси. Життя помічників було в надзвичайній небезпеці, оскільки, якщо нацисти викривали цей обман, їх також убивали. Дитина, яку «заховали» на видноті в монастирі, ніби вона є однією з інших католицьких дітей. Дитина мала вміти поводитися так, як поводилися всі інші діти католицького монастиря — знати молитви, знати, як поводитися з вервицею, знати, як поводитися під час меси тощо. Усім цим навичкам доводилося навчитися дуже швидко. У цьому випадку принаймні одна з черниць, а можливо й більше, знала, що дитина насправді єврейка і «переховується». Знову ж таки, життя черниць опинялися в надзвичайній небезпеці, тому що нацисти могли викрити цей обман. Прихована дитина під час Голокосту, яку «заховали» на видноті та віддали під опіку «прийомної сім'ї», та виховували як члена родини. Щоб пояснити раптове «прибуття» цієї «нової» дитини до сім'ї, її представляли, наприклад, як двоюрідного брата, який приїхав до цієї родини, можливо, з сільської місцевості. Оскільки тепер він був новим членом цієї родини, він також мав би вміти поводитися так, як поводяться інші діти. Знову ж таки, життя справжніх членів родини опинилося в надзвичайній небезпеці.

Деякі з таких дітей з «прийомних сімей» були ще немовлятами на момент, коли їх «влаштовували» до прийомної сім’ї, інші — лише малюками або ще дуже маленькими. Досвід цих прихованих дітей з «прийомних сімей» був дуже схожим на досвід Тисячі дітейFriedman, Jonathan C. "The Jewish Communities of Europe on the Eve of World War II" in The Routledge History of the Holocaust. London: Routledge 2011, 8.

Дитина, «захована» на видноті Організацією дитячої безпеки (OSE) у рамках її постійної діяльності у Франції. (Під час війни OSE не змогла продовжувати свою попередню роботу в Польщі та інших країнах.)

У кожному з цих випадків мав бути принаймні один помічник неєврейського походження ззовні, який ризикував власним життям, щоб допомогти. Таким людям Яд Вашем, Музей пам'яті жертв Голокосту в Ізраїлі, надає звання Праведників народів світу.

Травма Діти, яких переховували під час Голокосту, зазнали значних травм під час та після Другої світової війниMoskovitz, Sarah "LOVE DESPITE HATE – Child Survivors of the Holocaust and their Adult Lives." Schocken Books, New York 1983. .Krell, Robert "Child Holocaust Survivors, Memories and Reflections." Trafford Publishing, 2007. .. Найголовніше, що, за винятком випадків, коли дитина переховувалася принаймні з одним із батьків, дитина фактично втрачала всю батьківську підтримку під час війни, але перебувала під опікою незнайомців.

Молодші діти часто були занадто малі, щоб пам'ятати своїх батьків. Тим не менш, вони пережили надзвичайну травму розлуки з батьками та перебування під опікою раніше невідомих «прийомних батьків». Хоча вони не пам'ятали цю травму свідомо, вона залишалася в їхній підсвідомості та в більшості випадків впливала на їхню подальшу життєву поведінку.

Старші діти знали, що якщо їх викриють нацисти, їхня доля буде жахливою та включатиме можливу смерть. Це спричиняло надзвичайний стрес і травму в той час, і ця травма тривала після Голокосту та, можливо, навіть у дорослому віці.

Повоєнний період Після війни, як і майже всі діти, які вижили під час Голокосту, більшість дітей, яких переховували, так і не возз'єдналися зі своїми батьками, яких у більшості випадків убили нацисти. Зазвичай, після деякої складної паузи, їх справді усиновлювала турботлива нова сім'я, але травма часто залишалася.

Католицька церква охрестила багатьох єврейських дітей під час війни, щоб приховати їх як католиків, але після війни часто відмовлялася возз'єднувати дітей з їхніми єврейськими родичами.

У Нідерландах після Другої світової війни уряд створив комісію для вирішення питань опіки над дітьми-сиротами, яких вони вважали прийомними дітьми. Уряд розглядав це питання як справу Нідерландів, а не єврейську, що призвело до того, що голландські євреї, які бажали відновити єврейську громаду, почали розглядати голландський уряд як супротивника. Один вчений стверджує, що ця суперечка була продовженням Голокосту в повоєнний період.

Помітним джерелом інформації про прихованих дітей є книга уривків з їхніх творів «З хаосу: приховані діти пам’ятають Голокост».

Визнання німецьким урядом і реституція У 2014 році уряд Німеччини через Конференцію з питань претензій офіційно домовився про додаткову виплату реституції в розмірі 2500 євро кожній колишній дитині, яка приховували від нацистів, на додаток до будь-якої іншої реституції за пережитий Голокост, на яку вони мали право. Це було зроблено на знак визнання того, що будь-яка фізична чи емоційна травма, яку переживає дитина, є більшою, ніж травма, яку переживає дорослий за подібних обставин, оскільки дитина ще не розвинула повністю зрілих навичок подолання труднощів. Через бюджетні обмеження сума виплати була лише символічною, але, тим не менш, мала високу символічну цінність.

У масовій культурі

Художній фільм Французький фільм 2021 року «Доблесні серця» режисера Мони Ашаш розповідає про шістьох єврейських дітей, яких переховували у замку Шамбор у Франції під час Другої світової війни. Фільм був натхненний реальним життям бабусі режисера, Сюзанни Ашаш-Віжніцер.

Документальні фільми

Документальний фільм 2002 року «Таємні життя: приховані діти та їхні рятівники під час Другої світової війни» розповідає про прихованих дітей.

Документальний фільм 1980 року «Як ніби це було вчора», знятий режисерами Міріам Абрамович та Естер Гоффенберг, документує бельгійський Рух опору, який під час нацистської окупації переховував понад 4000 єврейських дітей.

Книги

«Книжковий клуб «Прихована дитина» пам’ятає: антологія історій про Голокост» за редакцією Сьюзен Голд.

«Приховані: правдиві історії дітей, які пережили Другу світову війну» Марселя Прінса та Пітера Хенка Стінхейса: історії з перших вуст про єврейських дітей, які переховувалися в Нідерландах під час Другої світової війни.

«Приховані діти Голокосту: бельгійські черниці та їхнє сміливий порятунок юних євреїв від нацистів» авторки Сюзанни Вромен.

Джерела

Зовнішні посилання Багато інформації, включаючи окремі історії та пам'ятні речі, можна знайти на цій дуже корисній веб-сторінці Hidden Children: Hardships («Приховані діти: труднощі») у Меморіальному музеї Голокосту США.