Рікардо Лопес (Ricardo López, 14 січня 1975 — 12 вересня 1996) — американець уругвайського походження, який переслідував і намагався вбити ісландську співачку Б'єрк. У 1996 році він надіслав їй посилку із вибуховим пристроєм (яка була перехоплена поліцією) і покінчив з собою, знявши це на відео.

Раннє життя

Рікардо Лопес народився у Монтевідео, Уругвай. 14 січня 1975 року в родині середнього класу. Згодом родина переїхала до Сполучених Штатів і оселилася в Лоренсвіллі, штат Джорджія.

У нього були добрі стосунки з родиною, його описували як доброзичливу, але інтровертну людину. У нього було кілька друзів-чоловіків, але не було подруг, ані дівчини. У щоденнику, знайденому поліцією, Лопес висловлював почуття сорому та неповноцінності, а також почуття ніяковості при перебуванні поруч із жінками. Журналіст Паоло Пеллегріні писав, що Лопесу діагностували синдром Клайнфельтера.

Прагнучи стати художником, Лопес кинув середню школу. Однак він не став серйозно займатися художньою кар'єрою через почуття неповноцінності та страх відмови у вступі до художньої школи, посилаючись на відсутність формальної освіти та «деформовану» зовнішність. Щоб заробити на життя, віін періодично працював дезінсектором у бізнесі свого брата.

До 17 років Лопес став самітником і, щоб втекти від реальності, поринув у світ фантазій та . Згідно з його щоденником, раніше він був одержимий «відомою американською кінозіркою», але висловлював гнів на неї в кількох записах після того, як вона розірвала свої тривалі стосунки. Журналіст Серджіо Ді Вітантоніо ідентифікує цю кінозірку як Джину Девіс, яка здобула широку популярність після отримання премії «Оскар» у 1989 році та розлучення зі своїм другим чоловіком Джеффом Голдблюмом у 1990.

Одержимість Б'єрк

У 1993 році Лопес зациклився на ісландській співачці Б'єрк. Він почав збирати інформацію про її життя, стежив за її кар'єрою та писав їй численні листи. Спочатку Лопес називав її своєю музою і казав, що це захоплення дає йому «ейфорічне відчуття». З часом його захоплення стало всепоглинаючим, і він дедалі більше відривався від реальності. У своєму щоденнику Лопес мріяв бути прийнятим Б'єрк і стати людиною, яка «впливатиме на її життя». Він фантазував про винахід машини часу, щоб відправитися в 1970-ті роки та потоваришувати з Б'єрк в дитинстві. Фантазії Лопеса не містили сексуальної складової, він писав: «Я б не міг займатися сексом з Бйорк, бо кохаю її». Він розповідав про своє захоплення друзям та братові, але вони назвали його захоплення нав'язливою ідеєю та порадили «знайти реальну жінку».

Щоденник Лопеса, що розрісся до 803 сторінок, містить його думки про Б'єрк та почуття власної неповноцінності і огиди до себе через надмірну вагу, гінекомастію та нездатність знайти дівчину. Він вважав себе «невдахою, який навіть не навчився водити авто», скаржився на свою роботу дезінсектора, яка приносила мало грошей, і часом фантазував стати ведучим церемонії MTV Video Music Awards. Щоденник містить 168 згадок про почуття Лопеса невдахою, 34 згадки про самогубство та 14 згадок про вбивство. Б'єрк у ньому згадана 408 разів, 53 рази — інші знаменитості.

Посилка з бомбою

У 1996 році Лопес жив сам у квартирі в Голлівуді, штат Флорида Приблизно в той час він прочитав у Entertainment Weekly, що Б'єрк перебуває у романтичних стосунках з іншим музикантом, англійським джангл- продюсером . Лопес, розлючений уявною зрадою, в також тим, що її обранець темношкірий, записав у своєму щоденнику: «Я змарнував вісім місяців, а у неї є клятий коханець». Його фантазії перемкнулися нв те, як «покарати» Б'єрк.

14 січня 1996 року, у свій 21-й день народження, Лопес перестав писати свій щоденник і почав знімати відеощоденник у своїй квартирі. У цьому щоденнику Лопес стверджував, що завів його з метою «…документування свого життя, свого мистецтва та своїх планів», і називав відеокамеру своїм психологом, стверджуючи, до шукає у цьому спілкуванні комфорту He recorded eleven video tapes containing approximately two hours of footage each.. Він записав одинадцять відеокасет, кожна з яких містила приблизно дві години матеріалу. На касетах містяться кадри, на яких Лопес готує свою «помсту» та обговорює свою «закоханість, яка переросла в одержимість». Гнів Лопеса на Б'єрк ставав все сильнішим, і він вирішив її вбити.

Лопес запланував надіслати їй бомбу у видовбаній книзі, яка б вибухнула при відкритті обкладинки. Спочатку він хотів наповнити бомбу , змащених кров'ю, зараженою ВІЛ, яку, на його думку, можна було б отримати від якогось працівника секс-індустрії. задовольняло його бажання здійснити тривалий вплив на життя Бйорк, але він зрештою зрозумів, що не зможе виготовити такий пристрій. Тоді він вирішив використати бомбу з сірчаною кислотою, щоб спотворити або вбити Бйорк і таким чином «стати її частиною до кінця її життя або відправити її до пекла». Менш ніж за три місяці він виготовив таку бомбу. Перед тим, як упакувати бомбу, він загорнув її у целофан і прикріпив лист, нібито від звукозаписної компанії Б'єрк, який представляв книгу всередині як частину «майбутнього проєкту».

Після відправлення бомби поштою Лопес запланував покінчити життя самогубством через страх арешту. Незадовго до відправки бомби він відвідав кілька амбулаторних курсів лікування тривожності, але не сказав своєму психіатру про свої проблеми з самооцінкою чи насильницькі фантазії.

Смерть

Вранці 12 вересня 1996 року Лопес розпочав зйомки свого останнього відеозапису у щоденнику. Фінальний запис під назвою «Останній день — Рікардо Лопес» почалася з того, як Лопес готувався йти на пошту, щоб відправити бомбу до помешкання Б'єрк у Лондоні. Він сказав, що «дуже, дуже нервує», і що краще вб'є себе, аніж буде заарештований, якщо викличе підозру. Після повернення з пошти він відновив зйомки. Під музику Б'єрк голий Лопес поголив собі голову та брови і розфарбував обличчя в червоний та зелений кольори. Поліція припустила, що причиною цього було бажання зробити себе менш впізнаваним, щоб легше покінчити життя самогубством. Він роздивився себе в дзеркало та сказав камері, що «трохи нервує». Потім заявив: «Я точно не п'яний. Я зовсім не пригнічений. Я точно знаю, що роблю. Пістолет зведений. Він готовий до пострілу».

Дослухавши пісню «I Remember You» у виконанні Б'єрк, Лопес вигукнув свої останні слова. Що конкретно він сказав, не визначено: чи то «This is for you!» («Це для тебе!») чи то «Victory!» («Перемога!»). Він вистрілив собі в рот із револьвера , калібру .38 Special, застогнав, і його тіло зникло з поля зору. Невдовзі було чутно, як на підлогу ллється кров, потім камера перестала знімати.

Позаду нього був встановлений матрац, на якому стояв аркуш із написаними від руки словами «Найкраще в мені» і, нижче, «12 вересня» (The best of me — Sep 12). Поліція припустила, що Лопес мав намір забризкати напис своєю кров'ю та мозковою речовиною під час пострілу, але пістолет був недостатньо потужним, щоб це сталося. Також на стіні були написані образливі слова на адресу афроамериканців.

Чотири дні по тому, 16 вересня, з квартири Лопеса став помітний неприємний запах. Викликана поліція виявила тіло Лопеса, що почало розкладатися.

На стіні було написано: «Ці 8-міліметрові плівки є документацією злочину, терористичними матеріалами, вони призначені для ФБР». Мешканців будівлі евакуювали, поки сапери провели пошуки бомби всередині.

Переглянувши останню плівку Лопеса, поліція зв'язалася зі Скотланд-Ярдом, і попередила, що до Б'єрк прямує потенційно вибухонебезпечна посилка. Міська поліція Лондона перехопила посилку у поштовому відділенні південного Лондона і знешкодила.

Небезпека того, що бомба дійсно добереться до Б'єрк, була незначною, оскільки пошту для співачки перевіряв офіс її керівництва. За кілька днів до самогубства Лопеса і спроби замаху Б'єрк і Голді розірвали свої стосунки.

Наслідки

18 вересня, біля свого будинку в Лондоні, Б'єрк зробила заяву для преси, в якій повідомила, що дуже засмучена цим інцидентом, описавши його як «жахливий» та «дуже сумний» і попросила прихильників «не сприймати її надто буквально та не втручатися в її особисте життя». Також вона надіслала листівку та квіти родині Лопеса. Решту свого третього альбому «Homogenic» співачка записувала в Іспанії, подалі від уваги ЗМІ. Також вона найняла охорону для супроводу до школи свого сина Сіндрі.

Через рік після смерті Лопеса Б'єрк знову обговорила цей інцидент в інтерв'ю, сказавши, що буде дуже засмучена тим, що хтось через неї помер і не могла спати тиждень, а також що була дуже налякана небезпекою для себе і, особливо, для сина.

Родина та друзі Лопеса знали про його одержимість Б'єрк, але не мали уявлення про те, що він мав насильницькі думки або що він взагалі був здатний на насильство. В якийсь момент брат сказав йому: «Знайди собі реальну жінку, бо ти одержимий». Психіатр, що лікував Лопеса від тривожного розладу незадовго до замаху і самогубства, також заявив, що пацієнт не виглядав небезпечним.

Відеозаписи Лопеса, включаючи його самогубство, були конфісковані ФБР, а потім передані журналістам.

Див. також

Марк Девід Чепмен, який переслідував і вбив Джона Леннона у 1980 році. , що переслідував і вбив акторку у 1989 році. Даймбег Даррелл, американський гітарист, якого застрелив під час живого виступу Натан Гейл, одержимий фанат. , переслідувач акторки Джоді Фостер, який намагався вбити президента Рональда Рейгана, щоб справити на неї враження. Крістіна Гріммі, американська співачка, яку вбив фанат Кевін Джеймсом Лойбл, після чого застрелився.

Примітки